Рішення № 38005058, 24.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1356/14

24.03.14

За позовом

Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Сумської філії ПАТ “Укртелеком”

до

Публічного акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Каскад”

про

стягнення 46501,47 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

за участю представників:

від позивача:

не з’явились

від відповідача:

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Сумської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "КАСКАД" про стягнення 46 501,47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2014 року порушено провадження у справі № 910/1356/14, розгляд справи призначено на 26.02.2014 року.

25.02.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

26.02.2014 року представники позивача та відповідача у судове засідання не з’явились, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надали, про причини неявки належним чином суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року розгляд справи відкладено на 24.03.2014 року.

18.03.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

20.03.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло повідомлення адреси для листування.

24.03.2014 року представники позивача та відповідача у судове засідання не з’явились, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надали, про причини неявки відповідач належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 28.02.2014 року № 01030 27933657, № 01030 27933665.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 24.03.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши уповноваженого представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у справі було укладено договір підряду на будівництво об’єкту від 15.08.2013 року № 26-ВБ/510-598701 (далі – договір), відповідно до умов п. 1.1. якого відповідач – замовник доручає, а позивач – підрядник приймає на себе зобов’язання відповідно до вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил, в обумовлений цим договором строк виконати наступні роботи: “Створення виділенної телекомунікаційної мережі спеціального призначення в частині прокладання ВОК між вузлами зв’язку ТМСП та ПАТ “Укртелеком” від вул. Іллінська, 2 до вул. Кірова,32/1 м. Суми”, а замовник зобов’язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість робіт за цим договором становить 79896,04 грн., в тому числі ПДВ 13316,01 грн. та визначена на підставі договірної ціни, яка міститься в додатку № 1 до цього договору, що є його невід’ємною частиною. В договірній ціні враховані матеріали та обладнання замовника, що становлять 36235,66 грн., в тому числі ПДВ 6039,28 грн.

Згідно п. 3.2 договору оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 робочих днів з дня підписання акту виконаних робіт замовником та виставлення рахунку підрядником.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року, в частині проведення розрахунків до повного їх виконання (п. 10.1 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили договірну ціну на будівництв в загальній сумі 79896,04 грн.

На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем були прийняті будівельні роботи на загальну суму 79848,67 грн. що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року від 06.09.2013 року на суму 79848,67 грн. та актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року № 1 від 06.01.2012 року на суму 79848,67 грн., які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Враховуючи положення п. 2.1 договору, відповідно до якого в ціну робіт враховані матеріали та обладнання замовника, що становлять 36235,66 грн., що також відображено в довідці про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року від 06.09.2013 року, вартість робіт, що підлягає оплаті замовником за договором складає 43613,02 грн.

Враховуючи, що відповідач розрахунок за виконані будівельні роботи не здійснив, позивач звернувся до позивача з листом від 14.10.2013 року № 590000/8-2877, яким вимагав здійснити розрахунок за виконані будівельні роботи за договором.

Відповідач вимоги викладені у даному листі щодо здійснення розрахунку за виконані будівельні роботи за договором не здійснив, грошові кошти в сумі 43613,02 грн. не сплатив, однак надіслав на адресу позивача лист від 28.10.2013 року № 2/324, яким повідомив про неможливість сплати зазначених грошових коштів через відсутність фінансування з Державного бюджету та гарантував провести розрахунок та погасити зазначену заборгованість у найкоротший термін.

Разом з тим, відповідач свої договірні зобов’язання щодо здійснення розрахунку за виконані будівельні роботи не здійснив, в зв’язку з чим за ним рахується заборгованість в сумі 43613,02 грн.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом даної норми, договір підряду – це консенсуальний, двохсторонній та оплатний договір.

Стаття 854 Цивільного кодексу України до обов’язків замовника, зокрема, відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо проведення розрахунку за виконані роботи, у зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 43613,02 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 43613,02 грн. заборгованості за виконані будівельні роботи.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за прострочення зі сплати 43613,02 грн. за період прострочення з жовтня по грудень 2013 року складають 479,73 грн., 3% річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 17.09.2013 року по 20.01.2014 року складають 451,58 грн.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, положення п. 3.2 договору, згідно якого оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 робочих днів з дня підписання акту виконаних робіт, а також, дату підписання сторонами акту приймання виконаних робіт – 06.09.2013р., прострочення виконання відповідачем зобов’язання щодо здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи починається з 21.09.2013 року.

Разом з тим, вказане не вплинуло на правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, а тому вимога позивача про стягнення 479,73 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Згідно правильного розрахунку 3% річних, який був зроблений судом з урахуванням встановленого початку прострочення виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи, а також враховуючи заявлений позивачем період нарахування 3% річних, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 473,33 грн. 3% річних В решті заявленої до стягнення суми 3% річних суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Також, позивач на підставі п. 9.3 договору просить суд стягнути з відповідача за порушення терміну розрахунків пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період такого прострочення, за кожен день затримки від суми заборгованості, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 17.09.2013 року по 20.01.2014 року становить 1957,14 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням встановленого судом початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання щодо здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи, та не виходячи за межі періоду нарахування пені, заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1895,08 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 43613,02 грн. основного боргу, 479,73 грн. інфляційних втрат, 437,33 грн. 3% річних та 1895,08 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Каскад” (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 54, ідентифікаційний код 21632282) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (40030, м. Суми, Ковпаківський р-н, вул. Іллінська, 2, ідентифікаційний код 23825401) 43613 (сорок три тисячі шістсот тринадцять) грн. 02 коп. основного боргу, 479 (чотириста сімдесят дев’ять) грн. 73 коп. інфляційних втрат, 437 (чотириста тридцять сім) грн. 33 коп. 3% річних, 1895 (одну тисячу вісімсот дев’яносто п’ять) грн. 08 коп. пені, 1824 (одну тисячу вісімсот двадцять чотири) грн. 72 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 31.03.2014 року.

Суддя Блажівська О.Є.