Постанова № 37999620, 01.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року Справа № 35844/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Саламаха О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Простір» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2010 року позивач - Приватне підприємство «Простір» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.10.2009 року №0009682301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 151 946,29 грн., в тому числі: 106 982,06 грн. - основний платіж та 44 946,23 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області від 08.10.2009 року №0009682301/0.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до п. 1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборгованість ПП «Простір» не могла вважатись безповоротною фінансовою допомогою і не підлягала включенню до складу валового доходу, відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція у Сокальському районі Львівської області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що актом перевірки від 25.09.2009 року встановлено наявність у ПП «Простір» заборгованості перед контрагентами за поставлені товари, по якій закінчився строк позовної давності, в зв'язку з чим, відповідно до п. 1.22.1 п.1.22 ст. 1 та пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сума такої заборгованості мала бути включена в склад валового доходу ПП «Простір», як сума безповоротної фінансової допомоги. Однак в порушення вказаних норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП «Простір» суму такої заборгованості не включило до складу валового доходу.

Крім того, апелянт зазначає, що договори, укладені між ПП «Простір» та його контрагентами: ТОВ «Тім», ТОВ «Арго», ТОВ «Фаворит», ТОВ «Батьківщина», ТОВ «Іштар», СМП «Імва», ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля», СПК «Рассвет» ВАТ «Радехівський цукровий завод», ВАТ «Березовицький комбінат «Будіндустрія» ТОВ «Буський молокозавод», не були надані ревізорам при проведенні перевірки позивача, про що свідчить запис на останній сторінці акту перевірки позивача від 25.09.2009 року за підписом директора ПП «Простір» Луцика О.Б. «підтверджуємо, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єктів господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевірявся відсутні».

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Сокальському районі проведено виїзну перевірку ПП «Простір» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено Акт №908/2301/30953943 від 25.09.2009 року.

Під час проведення перевірки ДПІ встановлено, що в ПП «Простір» була наявна заборгованість перед контрагентами (покупцями, постачальниками) за поставлені товари, строк позовної давності по якій закінчився, в зв'язку з чим, така заборгованість, відповідно до п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», являється безповоротною фінансовою допомогою і, відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», повинна бути включена до складу валового доходу ПП «Простір», що зроблено не було. В результаті наведеного ПП «Простір» було занижено валовий дохід та, відповідно, занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств. До вищевказаної заборгованості входить, зокрема, заборгованість ПП «Простір» перед МПП «Калина» за поставлені товари на суму 420 822,56 грн і остання операція по зазначеному договору купівлі-продажу мала місце 31.10.2005 року.

На підставі Акту перевірки №908/2301/30953943 від 25.09.2009 року ДПІ в Сокальському районі винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення №0009682301/0 від 8 жовтня 2009 року, яким ПП «Простір» визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 151 946,29 грн., в тому числі 106982,006 грн. за основним платежем та 44 946,23 грн. штрафних санкцій.

Як зазначено в Акті перевірки, що не заперечується сторонами, остання операція по договору купівлі-продажу товарів між ПП «Простір» та МПП «Калина» була проведена 31 жовтня 2005 року. Вказаним договором купівлі-продажу не було встановлено строку виконання ПП «Простір» обов'язку по оплаті поставлених МПП «Калина» в жовтні 2005 року товарів. За вищевказаним договором купівлі-продажу ПП «Простір», як покупець, є боржником перед МПП «Калина» у оплаті за поставлений товар.

4 січня 2007 року між МПП «Калина» та ПП «Простір» було укладено договір постачання, згідно якого МПП «Калина» (продавець) зобов'язувалось постачати ПП «Простір» (покупець) товар, а ПП «Простір» зобов'язувалось прийняти цей товар та своєчасно здійснювати оплату за нього. При цьому, поставка товару на умовах цього договору мала здійснюватись після оплати ПП «Простір» на рахунок МПП «Калина» заборгованості в сумі 420 822,56 грн., яка виникла при виконанні зазначеного вище договору купівлі-продажу, укладеного між ними ще у 2005 році.

Того ж дня, тобто 4 січня 2007 року між МПП «Калина» (продавець) та ПП «Простір» (покупець) було укладено угоду про заміну зобов'язання (новація) (без номера), відповідно до якої первісні зобов'язання припиняються з моменту набрання чинності цією угодою. Покупець є вільним від виконання первісних зобов'язань з моменту їх припинення і продавець не має претензій до покупця щодо виконання первісних зобов'язань.

Згідно даних бухгалтерського обліку позивача на момент укладення договору від 4 січня 2007 року у ПП «Простір» існувала кредиторська заборгованість перед МПП «Калина» в сумі 420 822,56 грн. за отримані товари, яка виникла згідно умов договору купівлі-продажу, укладеного у 2005 році. Позивачем не виконано зобов'язання щодо здійснення оплати товару по зазначеному договору.

В матеріалах справи знаходиться договір про уступку вимоги (без дати та номера), укладений між МПМ «Калина» (первісний кредитор) і ТзОВ «Тетал» (новий кредитор), згідно якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає вимоги МПП «Калина» до ПП «Простір» по зобов'язанню погасити борг в сумі 420 822,56 грн., який випливає із заборгованості згідно договору постачання від 4 січня 2007 року, укладеного між МПП «Калина» та ПП «Простір». Строк виконання ПП «Простір» договірного зобов'язання настає 31.12.2007 року. Незважаючи на те, що договір є трьохстороннім, його укладено у двох примірниках.

При проведенні ДПІ перевірки ПП «Простір» станом на 31.03.2009 року на підставі бухгалтерських документів складено реєстр постачальників та інших контрагентів позивача, в якому зазначено, що МПП «Калина» кредитором є позивача на суму 666 801,07 грн. (заборгованість виникла 01.09.2005року), ТзОВ «Тетал» на суму 181 562,45 (заборгованість виникла 01.01.2007 року).

Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 вказаного Закону визначено, що безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

У відповідності до п.п. 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 зазначеного Закону, платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до ст.ст.256-262 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

За таких обставин, оскільки сума кредиторської заборгованості позивача, яка виникла у жовтні 2005 року та не була сплачена ПП «Простір, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками податкового органу про наявність порушення з боку позивача приписів п. 1.22.1 п.1.22 ст. 1 та пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим сума такої заборгованості повинна бути включена в склад валового доходу ПП «Простір», як сума безповоротної фінансової допомоги.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 1, п. 3, п. 4, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, ч. 4 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року у справі №2а-5839/10/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Простір» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.04.2014 року.