Ухвала суду № 37995480, 01.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/13545/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,секретаря судового засідання Левіної А. А.,

за участю: представника позивача - Скіндера В. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» до Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області про визнання дій неправомірними; визнання незаконним та скасування розпорядження,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» звернулось до Територіального управління Держгірпромнагляду по Одеській області з позовом про визнання незаконними дій виконуючого обов'язки начальника Територіального управління Держгіпронагляду в Одеській області Присяжнюка І. В. з видачі розпорядження № 4/1/71/06 від 09 червня 2011 року щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС»; визнання незаконним та скасування розпорядження виконуючого обов'язки начальника Територіального управління Держгіпронагляду в Одеській області Присяжнюка І. В. № 4/1/71/06 від 09 червня 2011 року щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року, позов задоволено: визнано дії виконуючого обов'язки начальника Територіального управління Держгіпронагляду в Одеській області Присяжнюка І. В. з видачі розпорядження № 4/1/71/06 від 09 червня 2011 року щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» незаконними; визнано протиправним та скасовано розпорядження виконуючого обов'язки начальника Територіального управління Держгіпронагляду в Одеській області Присяжнюка І. В. № 4/1/71/06 від 09 червня 2011 року щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС».

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, згідно з подальшою зміною вимог, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що 27 квітня 2011 року відповідачем проведено планову перевірку дотримання позивачем вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки виробничого об'єкта - цеху по переробці нафтопродуктів, що знаходиться за адресою: Білгород-Дністровський район, с. Шабо, вул. Вокзальна, 17.

За наслідками перевірки складено акт планової перевірки виробничого об'єкта № 9/1 від 27 квітня 2011 року, в якому зазначено про порушення позивачем статті 13 Закону України «Про охорону праці», а саме: використання обладнання з неперевіреними манометрами, використання в роботі газових балонів без відповідної документації, відсутність в повному обсязі засобів захисту, не проведення атестація робочого місця зварника.

За допущення роботи балонів з газом, які не пройшли технічний огляд, директора ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності, про що складено протокол № 7/1 про адміністративне правопорушення від 27 квітня 2011 року.

Крім того, 27 квітня 2011 року відповідачем винесено припис № 9 про розроблення плану заходів щодо усунення виявлених порушень законів та інших нормативно-правових актів в строк до 08 травня 2011 року.

Листом вих. № 37а від 24 травня 2011 року ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» повідомило ТУ Держгіпромнагляд в Одеській області про усунення зазначених у приписі № 9 від 27 квітня 2011 року порушень, окрім атестації робочого місця, роботи по усуненню якого ведуться.

На адресу ТУ Держгірпромнагляду в Одеській області надійшов лист Управління СБУ в Одеській області вих. № 3/1/1-9919 від 17 травня 2011 року, в якому управління просило вжити заходи щодо перевірки обладнання, яке експлуатується ТОВ «ЕКО-СЕРВІС», згідно з чинним законодавством.

09 червня 2011 року відповідачем проведено позапланову перевірку ТОВ «ЕКО-СЕРВІС», за результатом якої складено два акти позапланової перевірки № № 29, 30.

Актом № 29 встановлено відсутність реєстрації в ТУ Держгірпронагляду в Одеській області ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» як об'єкту підвищеної небезпеки, а також проектної документації, технологічного регламенту, актів вводу в експлуатацію (згідно переліку) та ТУ Компонент мазуту та Компонент пічного палива.

В акті № 30 встановлено майже повне виконання раніше виданого припису від 27 квітня 2011 року, зазначено про наявність у позивача всієї документації, в тому числі дозвільної, на право експлуатації об'єкта підвищеної небезпеки.

Розпорядженням від 09 червня 2011 року № 4/1/71/06 відповідач, посилаючись на статтю 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», вимагав від позивача усунути виявлені в ході позапланової перевірки від 09 червня 2011 року порушення щодо відсутності реєстрації в ТУ Держгірпромнагляду ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» як об'єкта підвищеної небезпеки, а також відсутності акта державної комісії приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, проектної документації, технологічного регламенту, акту введення в експлуатацію зазначеного обладнання, ТУ У 23.2-21006780-005-2002 «Компонент мазуту»; ТУ У 23.2-21006780-005-2002 «Компонент пічного палива». Водночас, вказаним розпорядженням позивачу заборонено, зупинено, припинено, обмежено роботу, експлуатацію окремого виробництва, цеху, дільниці, робочого місця, будівлі, споруди, приміщення, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин до усунення вищезазначених порушень та отримання рішення на поновлення роботи, експлуатації обладнання ТОВ «ЕКО-СЕРВІС»: градирні, підземні ємкості оборотної води; ємкості стальні оцинковані для зберігання сировини; для зберігання компонентів мазуту; для зберігання компонентів пічного палива; для зберігання світлих нафтопродуктів; водовідстійники для зберігання продуктів переробки; естакаду відвантаження готової продукції і розвантаження сировини; очисні споруди дощових стоків разом з брудоуловлювачем та бензомаслозловлювачем, які є складовою частиною установки по регенерації нафтопродуктів із зібраних нафтовідходів, що розташована за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, с. Шабо, вул. Вокзальна, буд. 17, - яке належить ТОВ «ЕКО-СЕРВІС».

Не погоджуючись з такими діями та розпорядженням відповідача, позивач подав цей позов.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про недоведеність відповідачем наявності передбачених законом підстав для винесення спірного розпорядження, тому задовольнив позов.

Колегія суддів вважає висновки судів передчасними.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до пункту 1 статті 1 зазначеного Закону, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Статтею 4 Закону встановлено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Державний нагляд (контроль) може здійснюватися комплексно кількома органами державного нагляду (контролю), якщо їхні повноваження на здійснення чи участь у комплексних заходах передбачені законом. Такі заходи проводяться за спільним рішенням керівників відповідних органів державного нагляду (контролю). Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку. Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника.

Матеріалами справи підтверджено, що спірне розпорядження та оскаржені дії відповідача стосуються експлуатації об'єкта підвищеної небезпеки, який знаходиться у власності позивача.

Правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, і спрямовані на захист життя і здоров'я людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на цих об'єктах шляхом запобігання їх виникненню, обмеження (локалізації) розвитку і ліквідації наслідків, регулюються Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки».

Відповідно до статті 1 Закону, суб'єктом відповідної господарської діяльності - є юридична або фізична особа, у власності або у користуванні якої є хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки; а об'єктом підвищеної небезпеки - є об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Стаття 8 Закону містить перелік обов'язків суб'єктів господарської діяльності, до якого, в тому числі, віднесено виконання вимог цього Закону та інших нормативно-правових

актів, які регулюють діяльність об'єктів підвищеної небезпеки.

Одна з таких вимог закріплена в статті 9 Закону, згідно з якою суб'єкт господарської діяльності ідентифікує об'єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин. Порядок ідентифікації, форма та зміст оповіщення про її результати визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 956 від 11 липня 2002 року затверджено Порядок ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки.

Пунктом 1 Порядку встановлено, що його дія поширюється на всіх суб'єктів господарювання, у власності або користуванні яких є об'єкти, де можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, а також на всіх суб'єктів господарювання, які мають намір розпочати будівництво потенційно небезпечних об'єктів.

Згідно із пунктом 3 Порядку, суб'єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один потенційно небезпечний об'єкт чи який має намір розпочати будівництво такого об'єкта, організовує проведення його ідентифікації.

Пунктами 23 - 25 Порядку (в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) встановлено, що Державний реєстр об'єктів підвищеної небезпеки веде Держнаглядохоронпраці. Включення об'єкта підвищеної небезпеки до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки здійснюється протягом 30 робочих днів після подання суб'єктом господарської діяльності до територіального органу Держнаглядохоронпраці повідомлення про результати ідентифікації. Реєстрація об'єкта підвищеної небезпеки проводиться протягом 30 робочих днів після надання суб'єктом господарської діяльності необхідних матеріалів. Протягом 10 робочих днів після реєстрації Держнаглядохоронпраці видає суб'єкту господарської діяльності свідоцтво про державну реєстрацію об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки.

Пунктом 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади по нагляду за охороною праці, яким є Держгірпромнагляд, мають право забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих. Такі самі повноваження надані посадовим особам Держгірпромнагляду пунктом 4 частини 5 Положення про Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, затвердженого Постановою КМУ № 1640 від 23 листопада 2006 року.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про обов'язковість державної реєстрації об'єкта підвищеної небезпеки, при цьому доказом її проведення є відповідне свідоцтво або витяг з відповідного реєстру.

Судами вказаних норм не враховано та помилково прийнято в якості доказу реєстрації об'єкта підвищеної небезпеки дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію об'єкта підвищеної небезпеки. Разом з цим, відсутність реєстрації об'єкта підвищеної небезпеки на момент проведення перевірки позивачем не оспорюється та підтверджується наявними у справі доказами.

Посилання судів на наявність у позивача дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: на експлуатацію, технічне обслуговування обладнання, пов'язаного з використанням, виготовленням, переробкою, зберіганням небезпечних речовин та експлуатацію об'єкта, на якому використовуються, виготовлюються, переробляються, зберігаються небезпечні речовини, - не спростовує факту недотримання ним зазначених вимог чинного законодавства, виявлених під час проведення перевірки.

Судами попередніх інстанцій вказаних норм не враховано, у зв'язку з чим зроблено передчасні висновки щодо протиправності оскарженого розпорядження та дій відповідача.

Водночас, колегія суддів не погоджується з посиланнями судів на суперечливість висновків актів № 29 та № 30, оскільки з них чітко вбачається, що акт № 30 складений за результатом перевірки дотримання раніше виданого припису щодо усунення порушень Закону України «Про охорону праці», тоді як актом № 29 відповідач оформив результати перевірки, проведеної на виконання вимоги управління безпеки України по Одеській області. В оскаржуваному розпорядженні зазначено, що підставою для його видачі є, зокрема, акт перевірки № 29.

Наведені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: