Ухвала суду № 37995446, 19.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2014 р. м. Київ К/9991/44563/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі - СДПІ)

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.12.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011

у справі № 2-а-4948/09/1470

за позовом відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" (далі - Товариство)

до СДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.05.2009:

№ 00002722/0, згідно з яким Товариству донараховано 3190,05 грн. зі збору за забруднення навколишнього природного середовища (у тому числі 2126,70 грн. за основним платежем та 1063,35 грн. за штрафними санкціями);

№ 00002522/0, за яким позивачеві визначено 2739,06 грн. з податку з доходів фізичних осіб (у тому числі 913,02 грн. за основним платежем та 1826,04 грн. за штрафними санкціями);

№ 00002622/0 про донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку за землю в сумі 1414,12 грн. (у тому числі 394,12 грн. за основним платежем та 1020 грн. за штрафними санкціями);

а також податкові повідомлення-рішення від 30.07.2009 № 00002722/1, № 00002522/1 та № 00002622/1, прийняті у процедурі адміністративного оскарження.

Постановою названого суду від 28.12.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011, позов задоволено частково; оспорювані акти індивідуальної дії визнані протиправними та скасовані в частині застосування до Товариства штрафних санкцій з названих видів податків та зборів; в решті позову відмовлено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та повністю відмовити у позові. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, про безпідставне поширення дії мораторію на спірні правовідносини.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог СДПІ виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що СДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2008, оформлену актом від 07.05.2009 № 437/22/26029745. Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено:

невиконання позивачем обов'язку податкового агента з нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб із виплаченої фізичним особам орендної плати;

неподання Товариством розрахунків земельного податку за 2007-2008 роки із визначенням податкових зобов'язань за земельні ділянки, що перебувають у власності та у користуванні позивача;

заниження позивачем у перевіреному періоді збору за забруднення навколишнього природного середовища внаслідок неврахування при обчисленні цього збору обсягів утилізованих відходів (шин, акумуляторів, люмінісцентних ламп, свинцевих пломб, масляних фільтрів).

Наведені обставини стали підставою для донарахування позивачеві оспорюваних сум податкових зобов'язань із застосуванням штрафних санкцій згідно з названими податковими повідомленнями-рішеннями.

Судами також встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 було введено Тимчасову адміністрацію у Товаристві та призначено тимчасового адміністратора строком на один рік, про що свідчить публікація у газеті «Урядовий кур'єр» від 13.02.2009 № 26 (3932). Цією ж постановою Національного банку України з 10.02.2009 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який поширювався на зобов'язання позивача та дію якого постановою Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452 продовжено до 10.02.2010.

Приймаючи рішення про часткове задоволення цього позову, попередні судові інстанції цілком об'єктивно послалися на положення статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за змістом якої (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до частини п'ятої цієї ж статті Закону з моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) в розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію; фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за невиконання чи неналежне виконання банком зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.

Аналогічні за змістом приписи викладені й у підпункті 16.5.3 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Здійснене судами тлумачення наведених правових норм, відповідно до якого у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів банку штрафні санкції за правопорушення у сфері оподаткування до банку не застосовуються, відповідає правовому змісту цих норм та обумовлює правильність висновків судів про незаконність оспорюваних податкових повідомлень-рішень в частині застосування до Товариства штрафних санкцій в порядку підпункту 17.1.1, 17.1.2, 17.1.3, 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Доводи касаційної скарги не спростовують наведених висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень. Інше ж тлумачення відповідачем закону не є свідченням судової помилки.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог судові акти зі спору учасниками процесу не оскаржуються. Вищим адміністративним судом України не виявлено порушень судами норм матеріального та процесуального права, на які відсутні посилання у поданій касаційній скарзі та які є підставою для скасування судового рішення.

А відтак процесуальних підстав для скасування ухвалених у справі судових актів не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.12.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 у справі № 2-а-4948/09/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько