Ухвала суду № 37995409, 12.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 року м. Київ К/9991/18529/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011

у справі № 2а-5597/10/14/0170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецстрой" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсним акта та спонукання до виконання певних дій.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання недійсним та скасування рішення ДПІ про анулювання реєстрації позивача платником ПДВ, оформлене актом від 14.04.2010 № 220/15-2, а також про визнання дійсним свідоцтва платника ПДВ, виданого Товариству 17.07.2007.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011, позовні вимоги Товариства задоволено частково; визнано протиправним та скасовано зазначене рішення ДПІ; в решті позову відмовлено за безпідставністю.

На вказані рішення ДПІ подано касаційну скаргу, в якій заявник зазначає про невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи і просить відмовити у позові, скасувавши оскаржувані судові акти.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що за актом ДПІ від 14.04.2010 № 220/15-2 було анульовано реєстрацію Товариства як платника ПДВ з посиланням на підпункт «ґ» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» з причин незнаходження цього платника за юридичною адресою.

За змістом підпункту «ґ» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Порядок державної реєстрації юридичних осіб врегульований Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Частиною другою статті 38 цього Закону підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, визначено:

визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Таким чином, підпунктом «ґ» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» наведені випадки припинення юридичної особи імплементовано до переліку підстав анулювання реєстрації платником ПДВ.

Втім у розглядуваному випадку податковим органом не доведено існування відповідних підстав для позбавлення позивача статусу платника ПДВ. Адже ДПІ не подано доказів щодо наявності у Єдиному державному реєстрі запису про відсутність позивача за місцезнаходженням. Навпаки, судами встановлено, що фактична наявність Товариства за вказаною юридичною адресою (по вул. Карла Лібкнехта, 30, каб.2 у м. Сімферополі) засвідчена договорами оренди від 01.03.2007 № 5-АР та від 03.01.2008 № 03/01-2, за якими позивач орендує приміщення за вказаною адресою, а також даними акта планової виїзної перевірки від 12.04.2010 № 4645/23-2/32703508.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає, що висновки судових інстанцій щодо відсутності у ДПІ підстав для анулювання реєстрації Товариства платником ПДВ, покладені в основу оскаржуваних судових актів, відповідають установленим під час розгляду справи обставинам та діючому законодавству.

В іншій частині судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються. Касаційною інстанцією не виявлено порушень судами норм матеріального та процесуального права, на які відсутні посилання у поданій скарзі.

А відтак процесуальні підстави для скасування оскаржуваних рішень зі спору відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 у справі № 2а-5597/10/14/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько