Ухвала суду № 37995399, 19.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 року м. Київ К-1134/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ)

на постанову господарського суду Запорізької області від 20.02.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009

у справі № 11/553/08-АП

за позовом відкритого акціонерного товариства «Завод напівпровідників» (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 20.02.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009, позов задоволено; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 07.05.2008 № 0000132301/0/655 та від 28.07.2008 № 0000132301/1. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що з моменту розірвання договору оренди відсутні підстави для включення позивачем до об'єкта оподаткування ПДВ операцій з поставки орендних послуг.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати прийняті у справі судові рішення та відмовити у позові Товариства, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства (зокрема, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») та дійсним обставинам справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 31.12.2007, оформлену актом від 21.04.2008 № 420/23-012-31792555.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2008 № 0000132301/0/655, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 500 794,33 грн. (у тому числі 333 862,89 грн. за основним платежем та 166 931,44 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для оспорюваного донарахування став висновок ДПІ про невключення позивачем до об'єкта та бази оподаткування ПДВ операцій з поставки орендних послуг, наданих товариству з обмеженою відповідальністю «Сілтек» за договорами оперативної оренди індивідуально визначеного майна (обладнання та інвентар) від 30.12.2004 № 24 та від 16.11.2004 № 25.

При цьому ДПІ послалася на підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, попередні судові інстанції виходили з того, що з огляду на невиконання орендарем (товариством з обмеженою відповідальністю «Силтек») своїх зобов'язань зі сплати орендної плати протягом 3 місяців, позивач (орендодавець) розірвав зазначені договори в односторонньому порядку (як це передбачено умовами пункту 8.5 цих договорів).

І хоча строк дії договору і строк існування договірного зобов'язання не є тотожними поняттями, проте договір як правочин є підставою виникнення договірного зобов'язання, а тому строк існування самої підстави зобов'язання не може бути коротшим строку існування цього зобов'язання. Строк договору визначається як час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Припинення ж договору (зокрема, з причин його розірвання в односторонньому порядку відповідно до умов цього договору) робить зобов'язання позбавленим зустрічного виконання без права вимагати його через відсутність чинної підстави (правочину).

Податковою інспекцією не подано доказів на підтвердження фактичного існування між позивачем та названим орендарем господарських правовідносин після припинення дії договору, у рамках яких позивачем здійснювалася поставка орендних послуг.

А відтак слід погодитися з висновком судів про те, що у даному разі у зв'язку з припиненням господарських правовідносин за фактом припинення договору та відсутності фактичного здійснення операцій з поставки Товариством орендних послуг об'єкта оподаткування ПДВ у розумінні підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» у позивача не виникло, що обумовлює незаконність оспорюваного донарахування.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя відхилити, а постанову господарського суду Запорізької області від 20.02.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009 у справі № 11/553/08-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько