Ухвала суду № 37995384, 12.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2014 р. м. Київ К/9991/28217/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі - ДПІ)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011

у справі № 2а-12959/10/20700

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЛЕММА СІТІ СЕРВЕР" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2010 № 000024200/0, від 28.05.2010 № 000024200/1 та від 03.08.2010 № 000024200/2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорювані акти індивідуальної дії скасовано.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду, зокрема, положенням підпунктів 7.2.2, 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.6.1, 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду як помилково скасовану.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.12.2009.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 08.04.2010 № 1711/22-0/14075674 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.04.2010 № 000024200/0, за яким позивачеві донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 384 247,20 грн. (у тому числі 875 598 грн. за основним платежем та 508 649,20 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування став, зокрема, висновок податкового органу про неврахування позивачем порушень пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виявлених під час проведення попередньої перевірки, внаслідок чого Товариством було завищено від'ємний фінансовий результат по операціям з цінними паперами.

Так, за висновком ДПІ, позивач безпідставно відобразив в окремому обліку кошти у сумі 96000 грн., внесені до статутного фонду закритого акціонерного товариства «Хабітат Вівенді», як витрати на придбання цінних паперів.

При цьому податкова інспекція керувалася абзацом п'ятим підпункту 7.6.1 пункту 7.6 названого Закону, за змістом якого норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Втім, як вірно зазначив апеляційний суд, наведене положення Закону встановлює обмеження щодо формування витрат для емітента цінних паперів, яким у даному разі виступає закрите акціонерне товариство «Хабітат Вівенді», та жодним чином не впливає на порядок обліку витрат позивача як покупця на придбання акцій цього емітента. При відображенні розглядуваних витрат в окремому обліку позивач цілком правомірно керувався підпунктом 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 названого Закону, яким витрати, що враховуються в окремому обліку платника при визначенні фінансового результату від операцій з цінними паперами, визначено як суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

Також, на думку ДПІ, позивачем було неправомірно враховано у складі витрат окремого обліку витрати на придбання акцій відкритого акціонерного товариства «Металхолдінг», з огляду на виключення цього емітента з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, скасування випуску цих акцій та списання зберігачем цих акцій з рахунку Товариства. Ці обставини були розцінені податковим органом як такі, що виключають наявність у спірних акцій ознак цінного паперу у розумінні пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та у зв'язку з цим можливість врахування витрат на їх придбання в окремому обліку Товариства.

Втім суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно відхилив зазначену правову позицію податкового органу як неспроможну.

Адже за змістом підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Податковим органом не подано доказів наявності дефектів у правовому статусі емітента - відкритого акціонерного товариства «Металхолдінг» на час придбання позивачем його акцій, скасування реєстрації випуску цих акцій або обмеження їх обігу на момент здійснення відповідної операцій також ДПІ не доведено.

Наведене свідчить, що на час придбання спірних акцій вони передбачали отримання їх держателем прибутку (зокрема, у вигляді дивіденду), тобто мали визначені законом ознаки цінних паперів. Подальше ж скасування реєстрації емітента спірних акцій та визнання недійсною реєстрації випуску його акцій не має ретроспективного правового значення, тобто не впливає на правовідносини, які мали місце до настання цих подій.

ДПІ не подано доказів відсутності у позивача ділової мети, що відповідала б змісту операції з придбання акцій відкритого акціонерного товариства «Металхолдінг».

А тому апеляційний суд правомірно визнав незаконним виключення з окремого обліку позивача відповідних витрат.

Іншою підставою для оспорюваного донарахування ДПІ зазначено незаконне включення позивачем до складу валових витрат, які прямо пов'язані з отриманням доходів від діяльності, не пов'язаної із страхуванням, витрат на погашення відсотків за кредитним договором, а також витрат на оренду обладнання та суборенду приміщень. На обґрунтування цього висновку податкова інспекція зазначає про відсутність у Товариства у перевіреному періоді доходу від провадження зазначених видів діяльності, не пов'язаних зі страхуванням, як умови для відображення у складі валових витрат за названим операціями.

Розглядаючи даний епізод, апеляційний суд цілком об'єктивно послався на положення підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

Вищий адміністративний суд України погоджується із здійсненим апеляційним судом тлумаченням наведеної норми Закону, відповідно до якого зміст останньої не дає підстави для висновку про те, що умовою формування валових витрат за операціями, що здійснюються платником поза межами страхової діяльності, є декларування валового доходу від таких операцій. Законодавцем не встановлено будь-яких додаткових правил щодо формування валових витрат за відповідними операціями, окрім тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Податковим органом, в свою чергу, не наведено доводів щодо невідповідності витрат за вказаними операціями критеріям, наведеним у пункті 5.1, підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону.

А відтак підстави для невизнання цих витрат у складі валових витрат Товариства відсутні.

З урахуванням вищевикладеного апеляційний суд цілком правомірно задовольнив позовні вимоги Товариства.

Норми матеріального права було правильно застосовано апеляційним судом, його висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, а відтак підстави для скасування оскаржуваної постанови про задоволення позову відсутні. Інша ж оцінка скаржником фактичних обставин зі спору та тлумачення закону не є свідченням судової помилки.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 у справі № 2а-12959/10/20700 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько