Ухвала суду № 37995317, 31.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2014 року м. Київ К/800/32405/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. - головуючого,

Блажівської Н.Є.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2013

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2013

у справі № 827/36/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Балаклавського судоремонтного заводу «Металіст»

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2013, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 21.12.2012 № 0000572200.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом у період з 16.11.2012 по 29.11.2012 планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.09.2009 по 30.09.2012, складено акт № 616/22-030/32782349 від 13.12.2012, в якому зафіксовано порушення вимог п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового Кодексу України, у зв'язку із чим завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2010 рік у сумі 398 424,00 грн.

На підставі вищевказаного акта, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2012 №0000572200 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 398 424,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Судами встановлено, що позивачем було укладено договір цілісного майнового комплексу від 06.08.2008 №686 з Регіональним Відділенням Фонду Державного майна України в АР Крим та м.Севастополі з однієї сторони, ТОВ ТК БСЗ «Металіст» - «Орендар» з другої сторони, на підставі постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.07.2008 по справі №5020-9/131-2/032 про спонукання укласти договір оренди цілісного майнового комплексу ДП «Балаклавський судноремонтний завод «Металіст» та ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.07.2008 по справі №5020-9/131-2/032.

Відповідно до зазначеного договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в термінове платне користування цілісний майновий комплекс Державного Підприємства Міністерства Оборони України ДП «Балаклавський судноремонтний завод «Металіст», склад і вартість якого визначені відповідно приведених актом оцінки, вартість якого складає 2 107 800,00 грн., у т.ч. основні фонди за залишковою вартістю 5 928 000,00 грн.

Також, встановлено, що позивач використовує майно, включене в цілісний майновий комплекс, для зберігання товарно-матеріальних цінностей, необхідних для ведення господарської діяльності, що підтверджується картками складського обліку; для надання послуг зі зберігання майна, що підтверджується договорами і актами виконаних робіт; власною робочою силою підприємство проводить заходи з благоустрою територій, включених в ЦМК, що підтверджується первинними документами, що відбивають облік робочого часу і оплату праці працівників підприємства.

Від господарської діяльності ТОВ «ТК БСЗ «Металіст» отримувало доходи, що підтверджується звітами про фінансові результати за період, що перевірявся, з урахуванням чого, висновок відповідача про використання майна на суму 3 867 668,00 грн. без отримання доходу не відповідає фактичним обставинам та спростовується матеріалами справи.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що 22.09.2011 між Севастопольською міською радою та ТОВ «ТК БСЗ «Металіст» укладено договори оренди земельних ділянок, по яких товариство щомісячно сплачувало орендну плату.

Підтвердженням використання ТОВ «ТК «БСЗ «Металіст» вищезгаданих земельних ділянок в господарській діяльності є використання цілісного майнового комплексу у своїй діяльності згідно з обставинами, вказаними раніше, а також, фактом сплати за землю і орендної плати за фактичне використання земельних ділянок.

Враховуючи фактичне використанням об'єктів, що знаходяться на земельних ділянках, вказаних в Додатку до акта (без номера) і користуванням самими земельними ділянками, підприємство відповідно до вимог ст. 2 Закони України «Про плату за землю», Земельним Кодексом України, сплачувало земельний податок, що підтверджується актом перевірки.

Оскільки, відповідачем не наведено нормативних підстав невключення позивачем у склад витрат з оренди майна та правомірності застосування норм пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення 21.12.2012 №0000572200.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

З урахуванням наведеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів. не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2013 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) Н.Є. Блажівська (підпис) В.В. Кошіль