Ухвала суду № 37995225, 20.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2014 р. м. Київ К/800/64475/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ Автономної Республіки Крим про стягнення коштів, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ Автономної Республіки Крим на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року позивач - Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 62705,16 грн. у зв'язку з несвоєчасною сплатою адміністративно-господарських санкцій у розмірі 300567,00 грн. за 2009 рік.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій, мотивували свої рішення тим, що оскільки відповідачем адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів були сплачені 20.02.2013 року, то позивачем правомірно нарахована пеня у розмірі 62705,16 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове про відому в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги, позивач зазначає, що даний позов необхідно залишити без розгляду, оскільки строк основної та спеціальної позовної давності сплив ще 16 квітня 2013 року, в той же час позивач звернувся до суду першої інстанції лише у червні 2013 року.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Судами попередній інстанцій встановлено наступні обставини.

Відповідно до Акту планової виїзної перевірки виконання ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 29.06.2010 року за 2009 рік Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ в Автономній Республіці Крим, як суб'єкт господарювання, котрий зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, повинен був забезпечити у 2009 році працевлаштування інвалідів на 22 робочих місцях, але відповідно перевірки встановлено, що фактично працевлаштовані 10 осіб-інвалідів. Таким чином, по результатам перевірки за 2009 рік встановлено не виконання ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів.

На підставі встановлених правопорушень, Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ в Автономній Республіці Крим було притягнуто до відповідальності, а саме накладено адміністративно-господарські санкції в сумі 300576 грн., та визначено строк їх сплати до 15.04.2010 року.

Відповідач, з порушенням строків сплати у загальній кількості 1043 календарних днів, на підставі рішень Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2013 року та Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.09.2012 року, 20.02.2013 року перерахував адміністративно-господарські санкції до Державного бюджету України у розмірі 300576,00 грн.

Згідно повідомлення № 04-4/1224 від 16.04.2013 року (а.с. 10) відповідача поставлено до відома про нараховану суму пені.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з частиною четвертою статті 20 зазначеного Закону визначено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останнім самостійно сплачено сума адміністративно-господарських санкцій в розмірі 300576 грн. за 12 робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів 20.02.2013 року. В той же час, позивачем було встановлено відповідачу строк сплати зазначених санкцій до 15.04.2010 року. Тобто, Управлінням державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ в Автономній Республіці Крим з адміністративно-господарські санкції сплачено з порушенням термінів у загальній кількості 1043 календарних днів.

Як встановлено частиною другою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223 затверджено Порядок нарахування пені та її сплати, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 року за № 552/13819.

Зазначений Порядок встановлює механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон).

Відповідно до п. 2.2. Порядку, пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом, за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 3.4. Порядку встановлено, що нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

Згідно пункту 3.6. Порядку, нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що саме з моменту погашення суми адміністративно-господарських санкцій у позивача виникло право на нарахування пені за порушення термінів сплати таких санкцій.

Оскільки, відповідачем було порушено терміни сплати адміністративно-господарських санкцій, тому позивачем було правомірно нарахована пеня в розмірі 62705,16 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

З приводу доводів касаційної скарги про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки строк основної та спеціальної позовної давності сплив 16 квітня 2013 року, то слід врахувати що відповідно до п. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183-2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень».

Як зазначалось вище, Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ в Автономній Республіці Крим сплатило адміністративно - господарську санкцію 20.02.2013 року, тобто саме з цієї дати у відділення Фонду виникло право на нарахування пені та її стягнення.

Позивач повідомленням № 04-4/1224 від 16.04.2013 року (а.с. 10) повідомив відповідача про нараховану суму пені, однак останній добровільно таку не сплатив, що зумовило звернення позивача з адміністративним позовом до суду першої інстанції у червні 2013 року, тобто з дотриманням строку звернення встановленого ст. 99 КАС України

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваних судових рішень вбачається, що при їх ухвалені, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2013 року у справі № 801/5817/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска