Ухвала суду № 37995118, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/800/42826/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 23 травня 2013 року

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2013 року

у справі № 415/185/13-а

за позовом ОСОБА_4

до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області

про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, відповідно до якого просив: зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію: згідно постанови ДААС по справі 2-а-71/06/1214 від 11 серпня 2009 року з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням коефіцієнту заробітної плати - 5,6 та коефіцієнту страхового стажу - 0,85 з заробітної плати 376, 38 гривень, яка діяла, і мала право на існування відповідно постанови Кабінету Міністрів України № 1783 від 20 листопада 2003 року, до набрання чинності Закону 107; згідно Закону України Про внесення змін до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення» надбавку до пенсії за роботу після досягнення пенсійного віку в розмірі 10% основної пенсії за кожний повний рік роботи після призначення пенсії, але не більше 40%; згідно Закону 107 з урахуванням коефіцієнту заробітної плати - 5,6 та коефіцієнту страхового стажу - 0,85 з заробітної плати 928, 81 гривень, яка діяла і мала право на існування за період з 01 січня 2008 року по 30 квітня 2012 року до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України № №327; згідно постанови Кабінету Міністрів України №327 з заробітної плати 1197, 91 гривень урахуванням коефіцієнта заробітної плати - 5, 6 та коефіцієнту страхового стажу - 0, 85 і далі відповідно змін пенсійного законодавства. Позивач також просив повернути кошти недораховані відповідачем з 01 квітня 2004 року по теперішній час з урахуванням вимог статті 46 частини 2 та статті 107 Закону 1058.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 23 травня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Донецьким апеляційним адміністративним судом постановою від 19 липня 2013 рок рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову в частині вимог щодо повернення коштів недорахованих відповідачем з 01 квітня 2004 року по теперішній час з урахуванням вимог статті 46 частини 2 та статті 107 Закону 1058 відмовлено. В решті позовних вимог закрито провадження у справі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищевказані рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 14 липня 2010 року у справі № 2-4813/2010, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 30 березня 2011 року, задоволено позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, а саме: зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 12 січня 2005 року безстроково з застосуванням середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки за 2002 рік, відповідно до постанови КМУ № 1783 від 20 листопада 2003 року в розмірі 367, 38 гривень з урахуванням коефіцієнту заробітної плати в розмірі 5, 6 коефіцієнту страхового стажу в розмірі 0, 85; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 1 січня 2004 року безстроково надбавки у розмірі 10 % основного розміру пенсії без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсі за кожний повний рік після досягнення пенсійного віку, але не більше, як 40 %.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції правильно вирішив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, що були предметом іншого спору вирішеного Лисичанським міським судом Луганської області у справі № 2-4813/2010. Провадження в цій частині закрито правомірно.

Що стосується позовної вимоги позивача щодо повернення коштів недорахованих відповідачем з 01 квітня 2004 року по теперішній час з урахуванням вимог статті 46 частини 2 та статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV, колегія суддів вважає за необхідним відзначити наступне.

Зазначена позовна вимога є результатом виконання рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 14 липня 2010 року у справі № 2-4813/2010, а тому має вирішуватись в порядку, визначеному для виконання судових рішень в адміністративних справах.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права. Також відсутні підстави вважати, що цим судом допущені порушення норм процесуального права.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення судів попередній інстанцій підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 23 травня 2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2013 року у справі 415/185/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: