Ухвала суду № 37992255, 13.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2014 рокусправа № 0870/8206/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року у справі № 0870/8206/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Техсоюз-2004" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Техсоюз-2004" (далі за текстом - ТОВ „Техсоюз-2004") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі за текстом - ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000542214/6803 та №000552214/6804, прийняті відповідачем 16.08.2012.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби № 0000542214/6803 від 16 серпня 2012 року та № 0000552214/6804 від 16 серпня 2012 року.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підстав ч.1 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ „Техсоюз-2004" з питань достовірності вчинених правочинів з ТОВ „ДІННАРІС" та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період жовтень, грудень 2009р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №150/22-1421/33134618 від 05.07.2012, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166 „Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення та подання" внаслідок порушення вимог п. 1.7 ст.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2009р. в сумі 40250,00 грн., за грудень в сумі ПДВ 135200,00, який сформований від контрагента ТОВ „ДІННАРІС", що призвело до: заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р.18.1 Декларації з ПДВ за жовтень 2009р.) на загальну суму 39958 грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р.18.1 Декларації з ПДВ за грудень 2009р.) на загальну суму 135200 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р.18.2 Декларації з ПДВ за жовтень 2009р.) на загальну суму 292 грн., завищення суми податку на додану вартість, яка входить до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.22.2 податкової Декларації з ПДВ за жовтень 2009р.) на загальну суму 292 грн., завищення суми залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) (р. 23 податкової декларації з ПДВ за грудень 2009р.) на загальну суму 12061 грн., завищення суми від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 податкової Декларації з ПДВ з жовтень 2009р.) на загальну суму 11769 грн.; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р. 27 Декларації з ПДВ з жовтень 2009р.)на загальну суму 28189 грн., заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р. 27 податкової Декларації з ПДВ за грудень 2009р.) на загальну суму 147261 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 16.08.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000552214/6804, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2009 у розмірі 292 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000542214/6803, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 219313,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 175450,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 43863 грн.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97) в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону №168/97, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, 03.04.1997, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з умов договорів №2311 від 23.11.2009р., №1711 від 17.11.2009р., №2210 від 22.10.2009р., укладених позивачем (покупець) з ТОВ „Діннаріс" (продавець) про придбання продукції - комплектуючих до трансформатору ТДТНЖ, копії яких наявні в матеріалах справи, поставка продукції здійснюється на умовах СРТ - склад м.Запоріжжя. Транспортні витрати по доставці сплачує постачальник за рахунок власних коштів.

Судом встановлено, що на виконання умов зазначених договорів ТОВ „Діннаріс" було поставлено товари згідно виписаних рахунків-фактур на загальну суму 1052700,00 грн. в тому числі ПДВ у сумі 175450 грн., про що складені видаткові та податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем було включено до податкового кредиту відповідного періоду у податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень, грудень 2009 року.

Розрахунки між сторонами проведено у повному обсязі на загальну суму 1052700,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

В акті перевірки зазначено, що згідно наданих до перевірки документів встановлено, що придбані у ТОВ „Діннаріс" комплектуючі використовувались ТОВ „Техсоюз-2004" при виробництві трансформаторів ТДТНЖ на будівництві ПС-110 Кв., які в подальшому було реалізовано на ТОВ „Метали та полімери", ПАТ „Донбасенерго" СО ПАТ „Донбасенерго" „Електроремонт", ПП „ТК Енергоресурс".

З наданих позивачем суду документів також вбачається, що придбані у ТОВ „Діннаріс" комплектуючі використовувались ТОВ „Техсоюз - 2004" при виробництві трансформатора силового ТДТНЖ, який був поставлений на адресу ПП „ТК „Енергоресурс" на підставі договору поставки № 120609 від 12.06.2009р., при виготовлені та монтажу блоків розмикачів РДЗ-1, РДЗ-2 та панелей захисту трансформатору у межах робіт по виготовленню та монтажу трансформатора для підстанції ПС-110 кВ на замовлення ТОВ „Метали і полімери" на підставі договору підряду №2505-09 від 25 травня 2009 року, шафа ШД та інші ТМЦ були поставлені на адресу ТОВ „Єліз" на підставі накладних № 19 та №20 від 23.11.2009р.

Податковий орган пов'язує нікчемність правочинів укладених позивачем з ТОВ „Діннаріс" у жовтні, грудні 2009 року наявністю кримінальної справи щодо директора ТОВ „Діннаріс" ОСОБА_1 за ознаками складів злочинів, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 та ч.2 ст. 366 КК України. При цьому, податковим органом, під час проведення перевірки, не досліджувалась реальність господарських операцій між вказаними господарюючими суб'єктами.

Встановлені постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.12.2011 року обставини не можуть свідчити про відсутність здійснення господарської діяльності юридичною особою ТОВ „Техсоюз-2004". При цьому, вказаним судовим рішенням не встановлено порушення ТОВ „Техсоюз-2004" вимог податкового законодавства та не спростовано реальність господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ „Діннаріс".

Відповідно до частини 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог податкового законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Так, відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом обґрунтовано не прийнято до уваги посилання контролюючого органу в акті перевірки на пояснення керівника ТОВ „Діннаріс" ОСОБА_2, які надані органам податкової міліції, оскільки всі документи від імені ТОВ „Діннаріс" за спірними господарськими операціями підписані ОСОБА_1, а не ОСОБА_2 та такі пояснення не є належними доказами при розгляді адміністративної справи.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як на одну з підстав нікчемності договорів укладених позивачем з ТОВ „Діннаріс" ТМЦ, виходячи з того що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій за вказаними договорами і факт використання придбаного товару (послуг) у господарській діяльності позивача.

Так, пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Таким чином, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав відносити витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.

Отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути підставою для визнання безтоварними операції позивача з його контрагентом.

Відповідно до Закону України „Про автомобільний транспорт" та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 „Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач до зазначеної категорії суб'єктів господарювання не відноситься.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Суд дійшов вірного висновку про безпідставність посилання у акті перевірки в обґрунтування висновків перевіряючих на інформацію податкової міліції про відсутність ТОВ „ДІіннаріс" за юридичною адресою, оскільки факт незнаходження за юридичною адресою контрагента позивача не дає підстав стверджувати те, що фактично господарські операції не відбувалися.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000542214/6803 та №0000552214/6804 від 16.08.2012 року.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року у справі № 0870/8206/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров