Рішення № 37991815, 31.03.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 березня 2014 року Справа № 913/611/14

Провадження № 11/913/611/14

За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ

про стягнення 1 859 625 грн. 42 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Морозова С.В.

від позивача - представник не прибув

від відповідача - представник не прибув

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 332827 грн. 98 коп. (за період з березня 2013 року по січень 2014 року) та 3 % річних у сумі 1523797 грн. 44 коп. (за період з 30.03.2013 по 28.02.2014), нарахованих за прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2965ТЕ-20 від 27.12.2010.

Сторони явки своїх повноважних представників у засідання суду не забезпечили.

Позивачем на адресу суду 28.03.2014 надіслано телеграму про розгляд справи без участі його повноважного представника за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги позивачем підтримані у повному обсязі.

Відповідачем через канцелярію господарського суду Луганської області надано письмове клопотання № 15/42-4 від 31.03.2014 про перенесення розгляду справи у зв’язку з неотриманням від позивача позовної заяви та доданих до неї матеріалів.

Клопотання відповідача задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не зазначено причин неможливості розгляду справи за відсутності його представника.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом документи відповідачем не надані, у зв’язку з чим справа на підставі приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними у ній матеріалами.

З урахуванням фактичних обставин справи суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважних представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, надані докази у їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини.

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.01.2012 у справі № 5/199/2011, яке набрало законної сили, встановлено факт поставки позивачем відповідачеві природного газу за укладеним між сторонами у справі договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2965ТЕ-20 від 27.12.2010 та стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 55471330 грн. 31 коп., пеню в сумі 3925920 грн. 42 коп., інфляційні нарахування в сумі 2123872 грн. 89 коп. та 3% річних в сумі 1426455 грн. 72 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 56460 грн. 00 коп.

На виконання зазначеного судового рішення виданий наказ № 5/199/2011 від 30.01.2012, який було пред’явлено позивачем для виконання до органів державної виконавчої служби.

Стягнуті вказаним вище рішенням суду грошові суми відповідачем не сплачені, у зв’язку з чим 29.03.2013 позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань та 3% річних.

Рішенням господарського суду Луганської області № 913/1013/13 від 18.04.2013 з Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» стягнуто інфляційні нарахування у розмірі 114407 грн. 74 коп. (за період з лютого 2011 по лютий 2013), 3 % річних у сумі 2201546 грн. 16 коп. (за період з 01.12.2011 по 29.03.2013), а також витрати зі сплати судового збору в сумі 46319 грн. 08 коп.

На час розгляду справи № 913/611/14 стягнуті вказаними вище рішеннями господарського суду Луганської області грошові суми відповідачем не сплачені, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань у сумі 332827 грн. 98 коп. (за період з березня 2013 по січень 2014) та 3 % річних у сумі 1523797 грн. 44 коп. (за період з 30.03.2013 по 28.02.2014).

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими для виконання на усій території України.

Згідно з приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Луганської області від 17.01.2012 у справі № 5/199/2011 позивачем в рамках вказаної справи заявлялися вимоги щодо стягнення з відповідача боргу за договором від 27.12.2010 № 06/10-2965ТЕ-20, інфляційних нарахувань на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості за кожною з поставок природного газу, що відбулись в січні-квітні, червні-вересні 2011 року у загальному розмірі 2123872 грн. 89 коп. (за період з березня 2011 по червень 2011) та 3% річних у розмірі 1 426 455 грн. 72 коп. (за період з 21.02.2011 по 30.11.2011), які нараховані з врахуванням часткових оплат.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що відповідач має перед позивачем прострочену заборгованість на суму 55471330 грн. 31 коп.

Оскільки стягнута рішенням суду грошова сума відповідачем не сплачена, позивачем в рамках даного позову нараховано та заявлено до стягнення інфляційні нарахування у сумі 332827 грн. 98 коп. (за період з березня 2013 по січень 2014) та 3% річних у сумі 1523797 грн. 44 коп. (за період з 30.03.2013 по 28.02.2014).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, припиняється зобов’язання, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України, виконанням, проведеним належним чином. Якщо ж зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної норми кодексу свідчить, що законодавством не встановлено заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних нарахувань, річних після задоволення вимоги про стягнення боргу.

Доказів часткової або повної сплати суми заборгованості відповідачем під час судового розгляду справи не надано.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов’язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Такі підстави передбачені, зокрема, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов’язання відповідача у даній справі щодо сплати заборгованості в сумі 55471330 грн. 31 коп., ґрунтується на умовах договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2965ТЕ-20 від 27.12.2010.

Обсяг цього зобов’язання підтверджено рішенням господарського суду Луганської області від 17.01.2012 у справі № 5/199/2011.

Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В даному випадку відповідачем доказів виконання грошового зобов’язання не надано, у зв’язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням на відповідача витрат зі сплати судового збору згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», вул. Куракіна, буд. 23-А, м. Луганськ, код 24047779, на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, код 31301827, інфляційні нарахування у сумі 332827 грн. 98 коп., 3 % річних у сумі 1523797 грн. 44 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 37133 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Дата складення повного рішення – 31.03.2014.

Суддя М.О. Москаленко