Постанова № 37986057, 28.03.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2014 р. м. ХерсонСправа № 821/724/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Осташевському Е.Є.,

за участю представників позивача: Максимова Д.С., Хаєцької В.Г., відповідача - Гришиної К.Є., Рефлер Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" до Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" (далі-позивач, ДП "ХМТП", Порт, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області (далі-відповідач, Держсільгоспінспекція в Херсонській області) яким просить визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.02.2014 р. №4.

Позов мотивований тим, що за результатами перевірки дотримання позивачем вимог чинного законодавства у частині якості та безпечності сільськогосподарської продукції, яка мала місце з 20.01.2014 р. по 07.02.2014 р., відповідачем складено акт комплексної планової перевірки від 07.02.2014 р. №02.03-10/4, на підставі якого винесено рішення від 12.02.2014 №4 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5100,00 грн.

Вказане рішення позивач вважає незаконним, оскільки по-перше, в оскаржуваному рішенні не розкрито суті правопорушення, а міститься лише посилання на ст. 82 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні". По-друге, ДП "ХМТП" не є суб'єктом ринку зерна, оскільки не бере участі у системі товарно-грошових відносин, що виникають між суб'єктами ринку зерна в процесі виробництва, зберігання, торгівлі та використання зерна на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначення цін. Крім того, позивач не здійснює весь комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна. ДП "ХМТП" займається перевантаженням вантажів, а також накопиченням суднових партій для їх подальшого відвантаження на водний або інший вид транспорту. Та по третє, оскаржуване рішення підписано першим заступником начальника Держсільгоспінспекції в Херсонській області, однак є незрозумілим, чи має вказана особа відповідні повноваження.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, наполягали на їх задоволенні, додатково пояснивши, що пунктом 2.1. Статуту ДП "ХМТП" передбачено, що ДП "ХМТП" створено з метою організації і здійснення перевалки вантажів з одного виду транспорту на інший, обслуговування суден, пасажирів і вантажів, перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать ДП "ХМТП", а також для отримання прибутку. ДП "ХМТП" не здійснює увесь комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна, оскільки не має і не повинно мати відповідних зернових складів для виконання вказаних заходів.

ДП "ХМТП" не укладає договори складського зберігання, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України, оскільки всі послуги надаються в межах генеральних договорів на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів.

Крім того, представник позивача пояснив, що приймання будь-якого вантажу оформлюється приймальним актом, затвердженим Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 13 грудня 2004 року № 1098. В разі, коли велика кількість вантажу та клієнт немає можливості доставити вантаж протягом одного дня, позивачем здійснюється короткочасне зберігання вантажу з метою його накопичення, лише після повного накопичення здійснюється відвантаження. Послуги короткочасного зберігання вантажу в складах до чотирьох діб не оплачуються, в іншому випадку оплата проводиться в залежності від строку зберігання, але в будь-якому разі вказане зберігання окремо не оформлюється. Всі ціни встановлюються згідно зі "Збірником тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з оброблення вантажів у портах України", затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 № 392.

Підсумовуючи вищевикладене, представник позивача наполягає на тому, що послуга короткочасного зберігання вантажу, яку надає ДП "ХМТП" з метою накопичення певного вантажу, в тому числі і зерна, не є "зберіганням зерна" в розумінні Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Перевіркою, яка мала місце з 20.01.2014 р. по 07.02.2014 р. встановлено, що підприємство Херсонський морський торговельний порт весь перевіряємий період займалось накопиченням та зберіганням зерна та продуктів його переробки не маючи при цьому сертифіката відповідності послуг, що є грубим порушенням ст. 11 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні". З кожним підприємством зберігачем зерна та продуктів його переробки ДП "ХМТП" було укладено договори на виконання робіт. Відповідно до п. 1.1 такого договору, "Порт організовує і здійснює своїми силами і засобами за кошти клієнта наступні роботи: перевантаження вантажів клієнта, а саме зерновим насипом, через зерновий перевантажувальний комплекс порту, криті склади та плав ємності порту, а також забезпечує короткочасне зберігання вантажу в порту для накопичення судових партій". Крім того, представник відповідача пояснила, що відповідно до п. 23 ст. 1 Закону, ринок зерна - це система товарно-грошових відносин, що виникають між його суб'єктами в процесі виробництва, зберігання, торгівлі та використання зерна на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначення цін, а також державного контролю за його якістю та зберіганням. А згідно п.п 5.2.2.2 п. 5 Генерального договору на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів, який укладається між ДП "ХМТП" та клієнтами, останній здійснює 100% попередню оплату послуг Порту за перевантаження кожної суднової партії вантажу, в т.ч. льодовий збір, зберігання та інші послуги, до підходу судна в Порт під вантажні операції, по ставках, вказаних в додатках до Договору, які є його невід'ємною частиною, тому ДП "ХМТП" визначається як суб'єкт в системі товарно-грошових відносин. Крім того, перевіркою встановлено наявність на території Порту шести зернових складів підлогового зберігання та трьох металевих силосів, в яких на момент проведення перевірки зберігалось зерно та продукти його переробки.

На підставі вище викладеного, представник відповідача вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та законним.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши чинні нормативно-правові акти України, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що на підставі наказу №6 від 16.01.2014 року та направлення №14 на проведення перевірки, відповідно до ст.ст. 4, 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності", державними інспекторами Держсільгоспінспекції в Херсонській області Якименко Н.М. та Гришиною К.Є. з 20.01.2014 р. по 07.02.2014 р. було проведено планову комплексну перевірку щодо дотримання Державним підприємством "ХМТП" вимог законодавства у частині якості та безпечності сільськогосподарської продукції, за результатами якої складено акт № 02.03-10/4 від 07.02.2014 р., яким зафіксовані наступні порушення:

ст. 11 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" в частині надання послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки без сертифікації на відповідність стандартам та іншим нормативним документам у відповідній сфері;

підпунктів 5.3.1, 5.3.2, 5.4.6, 5.4.22.9, 6.6.4, 6.11.24 Регламенту, що спричиняє несприятливі умови для приймання та зберігання зерна та продуктів його переробки;

ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" при прийманні зерна на зберігання зерновий склад не здійснює аналіз його якості.

На підставі вказаного акту, Держсільгоспінспекцією в Херсонській області прийнято рішення №4 від 12.02.2014 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій передбачених ст. 82 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" в сумі 5100,00 грн.

Оцінюючи правомірність цього рішення, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини урегульовані Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні", Порядком видачі сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2009 №1294, Порядком декларування зерна суб'єктами зберігання зерна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. №1877, постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 р. №510 "Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно", Порядком ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. №1569, Технічним регламентом зернового складу, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 15 червня 2004 року №228, а також Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №459/2011.

Відповідно до преамбули до Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні" від 4 липня 2002 року №37-IV (далі - Закон №37-IV), цей Закон визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України. Закон спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експортного потенціалу.

Згідно із ст.ст.1, 3 - 7 Закону №37-IV, дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів ринку зерна. Законодавство України про зерно та ринок зерна базується на Конституції України і складається із цього Закону, законів України та інших нормативно-правових актів.

Цими ж правовими нормами надано визначення ринку зерна, суб'єктів ринку зерна та суб'єктів зберігання зерна.

Так, ринок зерна - це система товарно-грошових відносин, що виникають між його суб'єктами в процесі виробництва, зберігання, торгівлі та використання зерна на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначення цін, а також державного контролю за його якістю та зберіганням

Суб'єктами ринку зерна є: суб'єкти виробництва зерна; суб'єкти зберігання зерна; Аграрний фонд та інші суб'єкти державних заставних закупівель зерна та державної аграрної інтервенції; акредитовані біржі; Аграрний страховий пул створений відповідно до Закону України "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою"; Гарантійний фонд; інші суб'єкти господарювання, які діють на ринку зерна.

Суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

У відповідності із ст.11 Закону №37-IV, послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки підлягають сертифікації на відповідність стандартам та іншим нормативним документам у відповідній сфері. Видача сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, переоформлення сертифіката, видача його дубліката здійснюється на платній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Порядок видачі, переоформлення сертифіката, видачі його дубліката, перелік документів, що подаються для одержання сертифіката, розмір та порядок внесення плати за видачу, переоформлення сертифіката, видачу його дубліката визначаються Кабінетом Міністрів України.

Також Законом №37-IV у статті 82 встановлена відповідальність за порушення цього Закону у вигляді штрафних санкцій.

Зокрема, ст.82 Закону №37-IV передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні у порушенні цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

Частинами 2 та третьою статті 82 вказаного Закону визначені конкретні правопорушення та міру відповідальності за їх вчинення.

Так, згідно із ч.2 ст. 82 Закону №37-IV проведення суб'єктами ринку зерна експортно-імпортних операцій із зерном та продуктами його переробки, а також переміщення зерна та продуктів його переробки територією України (за винятком зерна та продуктів його переробки, що переміщуються територією України в режимі прохідного митного транзиту без перевантаження, та зерна, яке використовується для насіннєвих цілей) без відповідних сертифікатів якості, тягне за собою накладення штрафу у розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.3 ст. 82 Закону №37-IV зберігання зерна та продуктів його переробки суб'єктами зберігання зерна без проведення сертифікації послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки тягне за собою накладення штрафу у розмірі від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 4 статті 82 цього ж Закону передбачено, що штрафні санкції накладаються в установленому законом порядку державними інспекторами сільського господарства.

Як видно з матеріалів справи, за наслідками проведеної відповідачем перевірки ним зроблено висновок про порушення позивачем вимог ст.11 Закону №37-IV у вигляді здійснення операцій із зберігання зерна без обов'язкової сертифікації послуг із зберігання зерна, що і стало підставою для накладення на позивача штрафних санкцій оскарженим рішенням.

Аналізуючи ці правові норми, суд приходить до висновку, що ст.82 Закону №37-IV передбачено юридичну відповідальність одного й того роду за два різні за своїм суб'єктивним і об'єктивним складом правопорушення; при цьому притягнення до такої відповідальності у вигляді накладення штрафних санкцій повинно відбуватись в установленому законом порядку державними інспекторами сільського господарства.

Зі змісту оскарженого рішення про застосування штрафних санкцій незрозуміло, за яке конкретно правопорушення позивача притягнуто до відповідальності - за порушення, передбачене частиною 2 або частиною 3 статті 82 Закону №37-IV, оскільки відповідач обмежився лише загальним посиланням на ст.82 вказаного Закону.

Однак така невизначеність свідчить про протиправність притягнення позивача до відповідальності, тому що юридична відповідальність має індивідуальний характер і настає за вчинення правопорушення, яке повинно мати всі складові: суб'єктивну та об'єктивну сторони, суб'єкт та об'єкт порушення, а також відповідно до встановленої нормативно санкції за вчинення такого порушення.

Відсутність в акті про притягнення особи до відповідальності підстав такої відповідальності (складу правопорушення) тягне його протиправність.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно із ч.4 ст.82 Закону №37-IV штрафні санкції накладаються в установленому законом порядку державними інспекторами сільського господарства.

Закон №37-IV не містить у собі такого порядку, норма ч.4 ст.82 цього Закону має відсилочний характер, з чого суд робить висновок, що порядок притягнення до відповідальності за порушення норм Закону №37-IV повинен бути регламентований іншим нормативно-правовим актом.

Проте такого нормативно-правового акту на час розгляду даної справи компетентними органами не прийнято, що не заперечують і представники відповідача.

На думку суду, відсутність нормативного акту, який би регулював порядок притягнення осіб до відповідальності за порушення норм Закону №37-IV у вигляді накладення штрафних санкцій, а також діяльність уповноважених на накладення штрафних санкцій органів і посадових осіб, унеможливлює прийняття відповідачем рішень про накладення штрафних санкцій відповідно до ст.82 Закону №37-IV з урахуванням принципу законності, встановленого ст. 19 Конституції України.

Доводи представників відповідача про те, що порядок накладення штрафів за правопорушення, передбачені ч.ч.2, 3 ст.82 Закону №37-IV, визначений положеннями Господарського кодексу України щодо застосування адміністративно-господарських санкцій, а також Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності", суд вважає помилковими.

Зокрема, ст.241 Господарського кодексу України передбачає, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, а перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Тобто Господарський кодекс України у відповідних нормах взагалі не встановлює підстави, порядок і розміри стягнення штрафних санкцій, знову ж таки відсилаючи до спеціального законодавства.

Не містить відповідних норм і Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності".

З цього випливає, що відповідач при прийнятті рішень про накладення штрафних санкцій за правопорушення, передбачені ч.ч.2, 3 ст.82 Закону №37-IV, діє не на підставі та не у спосіб, які визначені законодавством, а тому такі рішення є протиправними.

Перелічені обставини, на думку суду, є цілком достатніми та вичерпними для вирішення цього спору і надання оцінки правомірності оскарженого рішення відповідача, а тому суд обмежується дослідженням лише цих обставин і не перевіряє інші доводи сторін.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач не довів правомірності свого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у відношенні до ДП "ХМТП", а тому позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Таким чином, оскільки позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в сумі 1827,00 грн. і позов задоволено, то слід стягнути з державного бюджету на користь позивача судові витрати у вказаному розмірі.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області від 12 лютого 2014 року №4 про застосування до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5100,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (код ЄДРПОУ 01125695) судові витрати у сумі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 квітня 2013 р.

Суддя Пекний А.С.

кат. 5.1.2