Рішення № 37983937, 24.03.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Копія

Справа № 127/9280/13-ц Провадження № 22-ц/772/888/2014Головуючий в суді першої інстанції:Клапоущак С. Ю.Категорія: 46 Доповідач: Медяний В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

Апеляційного суду Вінницької області

від 24 березня 2014 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді: Медяного В.М.,

суддів: Пащенко Л.В., Матківської М.В.

при секретарі: Агеєвій Г.В.,

за участю сторін у справі: представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6, Управління держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області про поділ майна подружжя,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2014 року, -

встановила:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6, Управління держкомзему у м. Вінниці про поділ майна подружжя.

Посилається на те, що з ОСОБА_4 вони перебували в шлюбі з 20.09.2003 р. по 25.11.2011 р. Від шлюбу дітей не має. За час шлюбних відносин з відповідачем вони вели спільне домашнє господарство, мали єдиний сімейний бюджет, придбали майно. Зокрема, придбано: - легковий автомобіль Опель Астра 1992 року випуску Комбі-В та який зареєстрований на ім'я ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; - земельну ділянку площею 0,0800 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1, зареєстрованої на ім'я ОСОБА_4, 1/2 частка якої належить ОСОБА_6

Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь кошти в сумі 7 510 грн. за 1/2 частину спірного автомобіля, визнати за ним право власності на 1/4 частину спірної земельної ділянки та зобов'язати управління держкомзему зареєструвати за ним право власності на 1/4 частину зазначеної земельної ділянки.

В подальшому, у червні 2013 року позивач ОСОБА_2 збільшив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь 1/2 частину ринкової вартості автомобіля Опель Астра Комбі-В, яка по закону має йому належати як майно набуте в шлюбі; визнати за ним право власності та виділити йому в натурі 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0800 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 кадастровий номер 0510136600:02:002:0119: стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію за 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.61).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2013 року залучено до участі в справі в якості третьої особи Управління держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області замість Управління держкомзему у м. Вінниці (т.1 а.с.65).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2013 року задоволено клопотання представника позивача та призначено автотоварознавчу і судову будівельно-технічну експертизи. На час проведення експертиз провадження по справі зупинено (т.1 а.с.101).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 жовтня 2013 року провадження у даній цивільній справі відновлено (т.1 а.с.149).

В ході розгляду справи, в жовтні 2013 року позивач ОСОБА_2 змінив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача за 1/2 частину вартості визначеної у висновку судової автотоварознавчої експертизи автомобіля Комбі-В, марки Опель, модель Астра, яка по закону має йому належати як майно набуте в шлюбі; - визнати за ним право власності та виділити йому в натурі 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0800 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 кадастровий номер 0510136600:02:002:0119 згідно варіанту №1 висновку №1388 судової будівельно-технічної експертизи Подільського центру судових експертиз, - визнати за ним право власності на 1/4 ідеальну частину незавершеного будівництвом будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.158).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2013 року відновлено провадження у справі після повторного надходження висновку експерта за результатами проведеної автотоварознавчої експертизи (т.1 а.с.184).

В подальшому, у січні 2014 року позивач ОСОБА_2 знову змінив свої позовні вимоги та просив ухвалити рішення, яким:

- визнати за ним право власності на автомобіль Опель Астра Комбі-В та стягнути з нього на користь відповідача ОСОБА_4 кошти за 12 частину його ринкової вартості, визначеної у висновку судово-автотоварознавчої експертизи;

- визнати за ним право власності на виділити в натурі 0,0096 га земельної ділянки із земельної ділянки площею 0,0800 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої в АДРЕСА_1 0510136600:02:002:0119 згідно варіанту №1 висновку №1388 судової будівельно-технічної експертизи, складеного Подільським центром судових експертиз 07.10.2013 року позначену темно-рожевим кольором (додаток№1);

- визнати спільною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0208 га із земельної ділянки площею 0,0800 га, розташовану в АДРЕСА_1, кадастровий номер 0510136600:02:002:0119 згідно варіанту №1 висновку №1388 судової будівельно-технічної експертизи, складеного Подільським центром судових експертиз 07.10.2013 року позначену жовтим кольором (додаток№1);

- визнати спільною сумісно власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 1/2 ідеальну частину незакінченого будівництвом будинку не введеного в експлуатацію з господарськими будівлями та спорудами, на який відсутні правовстановлюючі документи, що розташований за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.199).

Згодом, у лютому 2014 року ОСОБА_2 подав заяву якою змінив свої позовні вимоги в частині поділу автомобіля та просив визнати за ним право власності на автомобіль Опель Астра Комбі-В та стягнути з нього на користь відповідача внесену попередньо на депозитний рахунок суду 1/2 частину його ринкової вартості, визначеної у висновку судової автотоварознавчої експертизи в сумі 4690,90 грн., що підтверджується квитанцією, припинивши право власності ОСОБА_4 на вказаний автомобіль та зарахувавши на її користь кошти в сумі 4690,9 грн. внесеної на депозит суду; стягнути на його користь всі судові витрати та витрати на правову допомогу (т. 2 а.с.48).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на легковий автомобіль комбі-В, марки «OPEL», модель ASTRA 1.6 І, 1992 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 внесену попередньо на депозитний рахунок суду 1/2 частину його ринкової вартості, визначеної у висновку судової автотоварознавчої експертизи в сумі 4690,90 грн., що підтверджується квитанцією за №102549.14.2 від 01.02.2014 року.

Визнано за ОСОБА_2 право власності та виділено в натурі 96 кв.м. земельної ділянки із земельної ділянки площею 800 кв.м., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0510136600:02:002:0119, згідно варіанту №1 висновку №1388 судової будівельно-технічної експертизи, складеного ТОВ «Подільський центр судових експертиз» 07.10.2013 року, позначену темно-рожевим кольором (додадток№1).

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та залишено в спільному користуванні земельну ділянку площею 208 кв.м. із земельної ділянки площею 800 кв.м., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0510136600:02:002:0119 згідно варіанту №1 висновку №1388 судової будівельно-технічної експертизи, складеного ТОВ Подільським центром судових експертиз 07.10.2013 року, позначену жовтим кольором (додаток№1).

Визнано спільною сумісно власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 1/2 ідеальну частину незакінченого будівництвом будинку, не введеного в експлуатацію, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на який відсутні правовстановлюючі документи.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави суму недоплаченого судового збору в розмірі 2 793 грн. 01 коп. на рахунок спеціального фонду державного бюджету «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)» для Вінницького міського суду Вінницької області. Отримувач УК у м. Вінниці(м. Вінниця), код платежу 22030001 Код ЄДРПОУ:38054707 Банк: ГУ ДКСУ у Вінницькій області МФО:802015 №р/р:31215206700002.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 3768 грн.70 коп. в рахунок відшкодування судового збору; 84 грн. 42 коп. сплачених позивачем коштів на оплату експертних послуг автотоварознавчої експертизи; 3400 грн. сплачених позивачем коштів на оплату експертних послуг ТОВ Подільського центру судових експертиз за проведення судової будівельно-технічної експертизи; 4384 грн. - витрат на правову допомогу (т.2 а.с.59).

В апеляційній скарзі скаржник - відповідач у справі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції від 03.04.2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 повністю відмовити. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права (а.с.69).

В суді апеляційної інстанції скаржник ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5, а також третя особа ОСОБА_6 апеляційну скаргу повністю підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення сторін у справі, що з'явилися до суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду до зміни, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Апеляційний суд на виконання вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 20.09.2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який згодом був розірваний згідно рішення суду від 14.10.2011 року. У сторін від шлюбу дітей немає.

Під час спільного проживання сторонами було набуте майно, а саме: автомобіль легковий Комбі-В, марки ОРЕL АSТRА, 1992 р.в., який зареєстровано на ім'я ОСОБА_4,що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5, виданого Вінницьким ВРБВ УДАІ УМВС України у Вінницькій області 25.04.2008 року. Вартість даного автомобіля відповідно до висновку експерта від 11.12.2013 року №159 становить 9381,80 грн.

Також сторонами придбано 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0800 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 0510136600:02:002:0119, яка також зареєстрована на ім'я ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ № 706089, виданого Вінницьким міським управлінням земельних ресурсів 10.01.2007 року зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею. Співвласником 12 частини даної земельної ділянки є чоловік сестри відповідачки - третя особа у справі ОСОБА_6

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 травня 2012 року встановлено, що вищезазначений автомобіль та вказана земельна ділянка є об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Встановлено та не заперечувалось третьою особою ОСОБА_6, що спільними зусиллями та за рахунок коштів сторін за допомогою їх батьків у період 2006 - 2010 року, тобто у період шлюбу сторін, розпочато будівництво спірного житлового будинку, який не введений на даний час в експлуатацію, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на який відсутні правовстановлюючі документи, що підтверджується наявністю у справі копій видаткових накладних за 2008 рік на будматеріали (а.с-85-90).

Заперечуючи проти позову в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 1/2 ідеальної частини незакінченого будівництвом будинку не введеного в експлуатацію, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_4 посилається на те, що спірний будинок будувався за її власні кошти, кошти її батьків та сім'єю ОСОБА_6 за їх домовленістю. Проте, відповідачем не надано належних та допустимих доказів підтверджуючих дані твердження, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про належність 12 ідеальної частини незакінченого будівництвом будинку, не введеного в експлуатацію, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 сторонам на праві спільної сумісної власності, як побудованого за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

При задоволенні вимоги позивача щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 12 ідеальної частини вищезазначеного незакінченого будівництвом будинку, не введеного в експлуатацію, з господарськими будівлями та спорудами на який відсутні правовстановлюючі документи, суд не враховував ступінь готовності цього житлового будинку та внесок грошового вкладу у відсотковому співвідношенні сторін та третьої особи, оскільки відповідних доказів з цього приводу сторони суду не надали та в силу ст. 11ЦПК України це не було предметом спору.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що 12 ідеальна частка спірного незакінченого будівництвом будинку, не введеного в експлуатацію, з господарськими будівлями та спорудами є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та підлягають поділу у відповідності до вимог ст. ст. 60, 69 СК України, як майно, нажите подружжям за час шлюбу, що є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно висновку №1388 судової будівельно-технічної експертизи від 07 жовтня 2013 року, виготовленого Подільським центром судових експертиз вбачається, що можливо встановити 5 варіантів виділення в натурі по 14 частини земельної ділянки, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1, площею 0,0800 га.

Дослідивши зазначені варіанти поділу з додатками до висновку №1388 судової будівельно-технічної експертизи від 07.10.року, суд дійшов висновку, що 1 варіант (додаток 1) виділення в натурі по 14 частині земельної ділянки, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 є найбільш оптимальним та прийнятним, так як найбільш відповідає ідеальним часткам сторін, при виділі земельної ділянки за варіантом 1 сторонам виділяються рівні земельні ділянки. Таким чином, суд вважав за необхідне визнати за ОСОБА_2 право власності та виділити в натурі 96 кв.м. земельної ділянки із земельної ділянки площею 800 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1, згідно варіанту № 1 висновку № 1388 судової будівельно-технічної експертизи, позначену темно-рожевим кольором (додаток №1); визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та залишити в спільному користуванні земельну ділянку площею 208 кв. м. із земельної ділянки площею 800 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вищевказаною адресою, згідно варіанту № 1 висновку № 1388 судової будівельно-технічної експертизи, позначену жовтим кольором (додаток №1).

Крім цього, встановлено, що згідно висновку експерта №159 від 04.11.2013 року НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області ринкова вартість спірного легкового автомобіля ОРЕL АSТRА, 1992 р.в., становить 9381, 80 грн., тобто 1/2 вартості становить - 4690,90 грн.

Позивач ОСОБА_2 попередньо вніс на депозитний рахунок суду відповідну грошову компенсацію в сумі 4690,90 грн., як компенсацію відповідачу за вищевказаний автомобіль, що підтверджується квитанцією №102549.14.2 від 01.02.2014 року.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши такі обставини справи, правильно прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Суд першої інстанції дав належну оцінку наданим сторонами доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності. Проте, разом з тим, визнавши за позивачем право власності на спірний автомобіль та стягнувши з нього на користь відповідача компенсацію 12 частини вартості даного автомобіля, судом неповністю враховано обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення даного питання.

Так, зокрема, відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернувся до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 п. 22, 23 встановлено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. З ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть ш належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають значення для справи. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному із подружжя грошової компенсації можливе лише за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя; вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом :(ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

При поділі майна подружжя судом першої інстанції враховано вищезазначене, а також позицію, викладену в ч. 1 п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 з приводу вартості майна.

У силу статей 69,70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Оскільки судом встановлено, що будівництво недобудованого подружжям будинку розпочато ними за час шлюбу, то такий будинок може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що виділяючи у власність позивача ОСОБА_2 автомобіль, судом першої інстанції не враховано те, що хоча автомобіль був дійсно придбаний сторонами у період шлюбу, однак його було придбано виключно з метою використання для професійної діяльності ОСОБА_4 та оформлено на її ім'я, і посвідчення водія має лише вона, також вона категорична заперечувала проти отримання грошової компенсації, а позивач ОСОБА_2 не мав наміру ним користуватися, що підтверджується його початковими позовними вимогами.

Крім того, у підтвердження своєї позиції з приводу даного автомобіля, відповідач ОСОБА_4 надала суду квитанцію на суму 4 690,90 грн. про внесення нею на депозитний рахунок суду коштів у розмірі 12 вартості спірного автомобіля, як компенсації відповідачу. За таких підстав, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині слід скасувати та позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині задовольнити частково, визнавши за ОСОБА_4 право власності на спірний автомобіль, а також стягнути з неї на користь ОСОБА_2 попередньо внесену нею на депозитний рахунок суду суму в розмірі 4 690,90 грн., що становить 1/2 частину ринкової вартості легкового автомобіля.

Також колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині розподілу судових витрат, оскільки судом першої інстанції даний розрахунок проведено не вірно та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1800 грн. в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням вимог закону. Посилання скаржника на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом застосування норм матеріального та процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції до зміни.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.88, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2014 року в частині поділу легкового автомобіля Комбі-В, марки «OPEL», модель ASTRA 1.6 І, 1992 року випуску змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 щодо поділу автомобіля задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на легковий автомобіль Комбі-В, марки «OPEL», модель ASTRA 1.6 І, 1992 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_4 попередньо внесену на депозитний рахунок суду суму в розмірі 4 690,90 грн. відповідно до квитанції №102549.1.1. від 03.03.2014 року, що становить 1/2 частину ринкової вартості легкового автомобіля Комбі-В, марки «OPEL», модель ASTRA 1.6 І, 1992 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, визначеної у висновку судової автотоварознавчої експертизи №159, складеної 11.12.2013 року НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області.

Повернути ОСОБА_2 попередньо внесену ним на депозитний рахунок суду суму в розмірі 4 690,90 грн. відповідно до квитанції №102549.14.2 від 03 лютого 2014 року.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1800 гривень в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:підпис. В.М.Медяний

Судді: підписи. Л.В. Пащенко

М.В. Матківська

З оригіналом вірно.

Суддя: