Ухвала суду № 37982456, 26.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5484/13-а ( у 5-ти томах) Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоком» (далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002242250 від 03.04.2013 року в частині донарахування податку на додану вартість на суму 158 168 грн., штрафних санкцій на суму 59 560 грн.; від 03.04.2013 року № 0002232250 щодо донарахування податку на прибуток на суму 305 896 грн.; від 11.04.2013 року № 0002512240 щодо донарахування зобов'язань з податку на прибуток в сумі 106 333 грн. та від 11.04.2013 року № 0002502240 щодо донарахування податку на додану вартість у сумі 85 067 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 15 липня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 11.02.2013 року по 01.03.2013 року відповідач, на підставі направлень від 11.02.2013 року № 215, № 216, № 217, № 218, № 219, № 220, наказу від 30 січня 2013 року № 193, провів плановау виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 11 березня 2013 року № 803/22-5-04/36472035.

На підставі складеного акту перевірки, 03.04.2013 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0002232250, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання в розмірі 305 896 грн., з якої: за основним платежем - 305 896 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 3011021000;

- № 0002242250, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання в розмірі 285 603 грн., з якої: за основним платежем - 203 418 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 82 185 грн. за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу: 14010100.

Також, в період з 28 лютого 2013 року по 06 березня 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Біолан Україна Групп» за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 14 березня 2013 року № 859/22-409/36472035.

На підставі складеного акту перевірки, 11 квітня 2013 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0002502240, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання в розмірі 85 068 грн., з якої: за основним платежем - 85 067 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), код платежу: 3014010100;

- № 0002512240, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання в розмірі 106 334 грн., з якої: за основним платежем - 106 333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 3011021000.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідач, під час проведення перевірок, прийшов до висновку про завищення позивачем валових витрат та про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Біолан Україна Групп», ТОВ «Енглер», ТОВ «ЦС-ТАБ» та ТОВ «Електропромкомплекс», оскільки правочини, вчинені між позивачем та зазначеними контрагентами, не спричиняють реального настання правових наслідків.

У відповідності до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 334/94-ВР) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР) підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2011 року між ТОВ «Біолан Україна Груп», як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, укладено договір № 1032011. Вартість майна, що орендується визначається виходячи з додатку № 1 до цього договору і закривається згідно актів виконаних робіт згідно кількості відпрацьованих днів.

Між сторонами погоджено специфікацію, згідно якої вартість за один день оренди подіуму складає 19600 грн., фальш-стіни - 3 600 грн.

На підтвердження перевезення товару позивачем надано товарно-транспортну накладну № 110228 від 01 березня 2011 року, з якої вбачається, що перевезення фальшстіни 70 та подіуму стандарт 6 на адресу позивача здійснено ТОВ «Буча-Авто».

01 березня 2011 року між ТОВ «Біолан Україна Групп» та позивачем підписано акт прийому-передачі обладнання № 1032011, згідно якого позивач прийняв обладнання відповідно до договору № 1032011 від 01 березня 2011 року.

02 березня 2011 року між ТОВ «Біолан Україна Групп» та позивачем підписана додаткова угода, якою пункт 4.1 викладено в наступній редакції: «Вартість майна, що орендується становить: фальш-стіна (конструкція фальш-стіни на металокаркасі) - 324 000 грн., конструкція для подіумів (авто-подіум) стандарт 6 покриття подіуму - верх пластик, боки подіуму пластик, висота 25 см. - 3 204 000 грн. Орендна плата визначається специфікацією (додаток № 1) до цього договору і закривається згідно актів виконаних робіт згідно кількості відпрацьованих днів». На виконання умов договору ТОВ «Біолан Україна Групп» виписало на користь позивача податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.

Між ТОВ «Біолан Україна Групп» та ТОВ «Автоком» підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за березень, квітень та травень 2011 року (від 31 березня 2011 року № ОУ-0000017, від 30 квітня 2011 року № ОУ-0000049 та від 31 травня 2011 року № ОУ-0000102).

Як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2011 року між ТОВ «Біолан Україна Групп» та ТОВ «Автоком» укладено угоду про розірвання договору № 1032011 від 01 березня 2011 року, згідно якої всі прийняті на себе зобов'язання за договором оренди № 1032011 від 01 березня 2011 року орендодавцем виконані належним чином. Сторони не мають одна до другої будь-яких претензій та розбіжностей щодо порядку виконання ними договору оренди № 1032011 від 01 березня 2011 року.

Стосовно господарських операцій між позивачем та ТОВ «Енглер», суд зазначає про наступне.

Позивач отримав у ТОВ «Енглер» автозапчастини, згідно видаткових накладних від 27 січня 2012 року № ЗЧР-200039, від 24 січня 2012 року № ЗЧР-200032, від 4 січня 2012 року № ЗЧР-200001, від 27 грудня 2011 року № ЗЧР-100687, від 27 грудня 2011 року № ЗЧР-100682, від 26 грудня 2011 року № ЗЧР-100681, від 15 грудня 2011 року № ЗЧР-100651, від 9 грудня 2011 року № ЗЧР-100639, від 6 грудня 2011 року № ЗЧР-100634, від 5 грудня 2011 року № ЗЧР-100630. ТОВ «Енглер» виписано на користь позивача податкові накладні.

На підтвердження перерахування коштів на користь ТОВ «Енглер» позивачем надано виписку по рахунку у відділенні № 3 у місті Києві ПАТ «Укргазпромбанк».

Відносно господарських операцій між позивачем та ТОВ «Електро-промисловий комплекс», колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2011 року між ТОВ «Електро-промисловий комплекс», як орендодавцем, та ТОВ «Автоком», як орендарем, укладено договір № ЕПК-1, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове користування наступне майно: фальш-стіну, конструкцію фальшстіни на металокаркасі, ціна з розрахунку 1м/кв та конструкцію для подіумів (авто-подіум) стандарт 5, ціна з розрахунку за 1м/кв. Покриття подіуму - верх пластик, боки подіуму пластик, висота 25 см. Згідно пункту 2.1 договору, об'єкт оренди передається в оренду для виставки автомобілів. Пунктом 4.1 погоджено, що орендна плата складає 22 250 грн. і закривається згідно актів виконаних робіт згідно кількості відпрацьованих днів.

На підтвердження перевезення товару позивачем надано товарно-транспортну накладну № 1204010 від 1 листопада 2011 року, з якої вбачається, що перевезення фальш-стіни на металокаркасі та подіуму стандарт 5 на адресу позивача здійснено ТОВ «Буча-Авто».

01 листопада 2011 року між ТОВ «Електро-промисловий комплекс» та ТОВ «Автоком» підписаний акт прийому-передачі майна, згідно якого ТОВ «Автоком» прийняло обладнання відповідно до договору оренди майна № ЕПК-1 від 01 листопада 2011 року.

На виконання умов договору ТОВ «Електро-промисловий комплекс» виписало на користь позивача податкову накладну № 179 від 31 грудня 2011 року на загальну суму 200 250 грн., в тому числі ПДВ - 33 375 грн.

Між ТОВ «Електро-промсисловий комплекс» та ТОВ «Автоком» підписаний акт виконаних робіт № 179 за грудень 2011 року.

29 лютого 2011 року між ТОВ «Електро-промисловий комплекс» та ТОВ «Автоком» підписано акт прийому-передачі обладнання, згідно якого обладнання прийнято орендодавцем від орендаря повністю відповідно до договору оренди обладнання № ЕПК-1 від 1 листопада 2011 року. В акті зазначено, що сторони взаємних претензій не мають.

На підтвердження перевезення обладнання позивачем надано товарно-транспортну накладну № 1204040.

01 листопада 2011 року між ТОВ «Електро-промисловий комплекс», як орендодавцем, та ТОВ «Автоком», як орендарем, укладено договір № ЕПК-2.

Між сторонами погоджено специфікацію обладнання, яка є додатком до договору оренди № ЕПК-2 від 01 листопада 2011 року.

На підтвердження перевезення товару позивачем надано товарно-транспортну накладну № 1204011 від 1 листопада 2011 року, з якої вбачається, що перевезення обладнання Hymax H 4000U та СNC801A на адресу позивача здійснено ТОВ «Буча-Авто».

На виконання умов договору ТОВ «Електро-промисловий комплекс» виписало на користь позивача податкову накладну № 178 від 31 грудня 2011 року на загальну суму 47 530 грн., в тому числі ПДВ - 7 921,67 грн.

31 грудня 2011 року між ТОВ «Електро-промисловий комплекс» та ТОВ «Автоком» підписаний акт виконаних робіт № А-0000178, згідно якого вартість оренди обладнання за грудень 2011 року складає 47 530 грн.

29 лютого 2011 року між ТОВ «Електро-промисловий комплекс» та ТОВ «Автоком» підписаний акт прийому-передачі обладнання, згідно якого орендодавцем прийнято обладнання, відповідно до договору оренди обладнання № ЕПК-2 від 01 листопада 2011 року.

На підтвердження перевезення товару позивачем надано товарно-транспортну накладну № 1204041 від 29 лютого 2012 року.

Стосовно господарських операцій між ТОВ «Автоком» та ТОВ «ЦС-ТАБ», колегія суддів зазначає про наступне.

01 серпня 2011 року між ТОВ «ЦС-ТАБ», як орендодавцем, та ТОВ «Автоком», як орендарем, укладено договір оренди обладнання № 010811.

Між ТОВ «ЦС-ТАБ» та ТОВ «Автоком» підписаний акт прийому-передачі обладнання від 1 серпня 2011 року, згідно якого орендарем прийнято обладнання відповідно до договору оренди обладнання № 010811 від 01 серпня 2011 року.

На підтвердження перевезення обладнання позивачем надано товарно-транспортні накладні від 01 серпня 2011 року № 1203951, № 1203952, № 1203953, № 1203954, № 1203955, № 1203956 та № 1203957, з яких вбачається, що перевезення обладнання на адресу позивача здійснено ТОВ «Буча-Авто».

Між ТОВ «ЦС-ТАБ» та ТОВ «Автоком» підписані акти надання послуг № 116 від 31 серпня 2011 року, № 241 від 30 вересня 2011 року, № 297 від 31 жовтня 2011 року та № 441 від 30 листопада 2011 року, згідно яких загальна вартість наданих послуг складає 1 340 000 грн.

На виконання умов договору ТОВ «ЦС-ТАБ» виписало на користь позивача податкові накладні.

30 листопада 2011 року між ТОВ «ЦС-ТАБ» та ТОВ «Автоком" підписаний акт прийому-передачі обладнання, згідно якого орендодавцем прийнято обладнання відповідно до договору оренди обладнання № 010811 від 01 серпня 2011 року. В акті зазначено, що сторони взаємних претензій не мають.

На підтвердження перевезення обладнання позивачем надано товарно-транспортні накладні від 30 листопада 2011 року № 1203951-1, № 1203952-2, № 1203953-3, № 1203954-4, № 1203955-5, № 12039566 та № 1203957-7, з яких вбачається, що перевезення обладнання на адресу ТОВ «ЦС-ТАБ» здійснено ТОВ «Буча-Авто».

01 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦС-ТАБ", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоком", як орендарем, укладено договір оренди обладнання № 010811-2,

Між ТОВ «ЦС-ТАБ» та ТОВ «Автоком» підписаний акт прийому-передачі обладнання від 01 серпня 2011 року, згідно якого орендарем прийнято обладнання відповідно до договору оренди обладнання № 010811-2 від 01 серпня 2011 року.

На підтвердження перевезення обладнання позивачем надано товарно-транспортні накладні від 01 серпня 2011 року № 1203958 та № 1203959, з яких вбачається, що перевезення обладнання на адресу ТОВ «Автоком» здійснено ТОВ «Буча-Авто».

01 вересня 2011 року між ТОВ «ЦС-ТАБ» та ТОВ «Автоком» підписана додаткова угода до договору оренди обладнання № 010811-2 від 01 серпня 2011 року.

Між ТОВ «ЦС-ТАБ» та ТОВ «Автоком» підписаний акт прийому-передачі від 01 вересня 2011 року, згідно якого орендарем прийнято обладнання відповідно додаткової угоди до договору оренди № 01082011-2 від 01 серпня 2011 року.

Між ТОВ «ЦС-ТАБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоком» підписані акти надання послуг № 117, № 242 від 30 вересня 2011 року, № 298 від 31 жовтня 2011 року, № 442, № 443 від 30 листопада 2011 року, згідно яких загальна вартість наданих послуг складає 925 026 грн.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦС-ТАБ" виписало на користь позивача податкові накладні.

30 серпня 2011 року та 30 листопада 2011 року між ТОВ «ЦС-ТАБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоком» підписані акти прийому-передачі обладнання, згідно яких орендодавцем прийнято обладнання відповідно до договору оренди обладнання № 010811-2 від 01 серпня 2011 року. В актах зазначено, що сторони взаємних претензій не мають.

На підтвердження перевезення обладнання позивачем надано товарно-транспортні накладні від 30 листопада 2011 року № 1203958-8 та № 1203959-9, з яких вбачається, що перевезення обладнання на адресу ТОВ «ЦС-ТАБ» здійснено ТОВ «Буча-Авто».

01 листопада 2011 року між ТОВ «ЦС-ТАБ», як орендодавцем, та ТОВ «Автоком», як орендарем, укладено договір оренди обладнання № 01/11.

Між ТОВ «ЦС-ТАБ» та ТОВ «Автоком» підписаний акт прийому передачі обладнання від 01 листопада 2011 року, згідно якого обладнання прийнято орендарем від орендодавця повністю відповідно до договору оренди обладнання № 01/11 від 01 листопада 2011 року.

30 листопада 2011 року між ТОВ «ЦС-ТАБ» та ТОВ «Автоком» підписаний акт прийому передачі обладнання, згідно якого обладнання прийнято орендодавцем від орендаря повністю відповідно до договору оренди обладнання № 01/11 від 01 листопада 2011 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобов'язання, згідно укладених договорів, виконані ТОВ «Біолан Україна Групп», ТОВ «Енглер», ТОВ «ЦС-ТАБ» та ТОВ «Електро-промисловий комплекс» у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами.

Також, первинні документи, що були надані позивачем суду, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивачем, також надано докази на підтвердження використання отриманого від ТОВ «ЦС-ТАБ» та ТОВ «Електро-промисловий комплекс» обладнання у власній господарській діяльності з метою здійснення ремонту автомобілів.

Також позивачем надано докази на підтвердження реалізації отриманих від ТОВ «Енглер» автозапчастин при наданні послуг з ремонту автомобілів.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем також надано договір оренди від 1 квітня 2011 року № 814-11, укладений між Інститутом газу Національної академії наук України та ТОВ «Автоком», згідно якого ТОВ «Автоком» прийняло в строкове платне користування нерухоме державне майно: окрему будівлю складського приміщення для зберігання металевих заготовок (модуль «Кисловодськ») площею 1277,1 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Івана Гонти, 1 та договір оренди від 28 грудня 2011 року № 208, укладений між ТОВ «Автомобільна група «Богдан» та ТОВ «Автоком», згідно якого ТОВ «Автоком» орендує нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 78, загальною площею 243,20 кв.м.

Як вбачається з наданої позивачем товарно-транспортної документації, перевізником позивача - ТОВ «Буча-Авто» здійснювалася доставка товару на адресу: м. Київ, вул. Івана Гонти, 1.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, колегія суддів вважає, що висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагентів не підтверджують факт здійснення господарських операцій, є необгрунтованими.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з актів перевірки Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Біолан Україна Груп», ТОВ «Енглер», ТОВ «ЦС-ТАБ» та ТОВ «Електропромкомплекс» ґрунтуються на висновках актів Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Чинне законодавство не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності ТОВ «Автоком» та його контрагентів.

Перевіривши всі матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Біолан Україна Групп», ТОВ «Енглер», ТОВ «ЦС-ТАБ» та ТОВ «Електропромкомплекс», а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.