Ухвала суду № 37976649, 20.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/94/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Військової частини А2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А2622 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року, позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А2622 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,. Свої позовні вимоги мотивував тим, що дії відповідача щодо не включення до складу грошової допомоги при звільненні щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22 вересня 2010 року №889 є неправомірною.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії військової частини А2622, щодо нарахування та виплати, майору ОСОБА_2, грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".

Зобов'язано військову частину А2622 здійснити перерахунок та виплату, майору ОСОБА_2, грошової допомоги при звільненні, з врахуванням додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, майор ОСОБА_2, проходив військову службу на посаді начальника адміністративної групи штабу територіального управління "Північ", військова частина А0197.

Відповідно до наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.11.2013 року №739, був звільнений з військової служби у запас відповідно до статті 26 частини 6, пункту «б» (за станом здоров'я ) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, з правом носіння військової форми одягу.

Згідно наказу військової частини А0197 від 27 листопада 2013 року №300 з 27 листопада 2013 року позивач був виключений зі списків зазначеної військової частини.

Відповідно до наказу військової частини А0197 №300 від 27 листопада 2013 позивачу була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, за 26 календарних років військової служби.

При цьому до розміру грошової допомоги при звільненні позивачу військовою частиною А0197 не була включена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", зі змінами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161.

Відповідно до вимог спільної директиви Міністра оборони України та начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України від 02 вересня 2013 року №Д-322/1/03 та Директиви командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.09.2013 року №Д-9ДСК, військова частина А0197 - підлягає розформуванню до 31.12.2013 року.

Відповідно до довідки №1824 від 26.11.2013 року військова частина А2622 є правонаступником військової частини А 0197.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Кабінет Міністрів України Постановою від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", зі змінами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161 встановив для військовослужбовців Збройних Сил України щомісячний додатковий вид грошового забезпечення - щомісячну додаткову грошову нагороду. Постійний характер якої визначено постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161, якою було внесено зміни до постанови від 22 вересня 2010 року № 889.

Відповідно до зазначених нормативних актів, військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) встановлена щомісячна додаткова грошова винагорода: з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Наведені ознаки цієї виплати відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Крім того, Міністерство оборони України, в особі Департаменту фінансів, своїм інформаційним листом від 07.08.2013 року №248/3/6/1284 щодо оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги визначає, що військовослужбовцям, які були звільнені після 01 квітня 2013 року, після запровадження виплат щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ від 13.03.13 №161, вказана винагорода повинна включатися в довідку про розмір місячного грошового забезпечення, передбаченого для виплати одноразової грошової допомоги.

Також Департамент фінансів Міністерства оборони України роз'ясненням від 23.10.2013 року №248/3/9/771 про визначення розміру підйомної допомоги також роз'яснюється наступне: відповідно до статті 91 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" підйомна допомога виплачується в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Пунктом 2 Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22.10.2001 р. № 370 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2001 р. за № 940/6131 (зі змінами), розмір підйомної допомоги визначається з окладу за основною посадою, на яку призначений військовослужбовець або яку він займав до дня прибуття військової частини (підрозділу) до нового пункту постійної дислокації, окладу за військове звання та додаткових видів грошового забезпечення на день виникнення права на отримання підйомної допомоги.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", щомісячна додаткова грошова винагорода, відноситься до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, щомісячна додаткова грошова винагорода (як додатковий вид грошового забезпечення) повинна включатися до складових підйомної допомоги.

Згідно довідки військової частини А0197 від 18.12.2013 року №7/716 та довідки військової частини А2622 від 20.12.2013 року №830, майор ОСОБА_2, отримував вказану надбавку з квітня по грудень 2013 року.

Пунктом 1 статті 9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону, до складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 ст.15 Закону визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України.

Відповідно до наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 п.38.1. особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 8 наказу Міністра оборони України від 15.11.2010р. № 595 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України" визначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що частиною 2 статті 9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено ширший перелік видів виплат, які входять до складу грошового забезпечення військовослужбовців, а ніж це передбачено пунктом 8 наказу Міністра оборони України від 15.11.2010р. № 595 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України".

В ієрархії нормативно-правових актів Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" має вищу юридичну силу, ніж наказ Міністра оборони України від 15.11.2010р. № 595 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України".

За таких підстав, неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 до грошової допомоги при звільненні позивача в/ч А 0197 є протиправним і, приймаючи до уваги, що у зв'язку з ліквідацією останньої і встановленням правонаступництва за нею в/ч А2622, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини А2622- залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 25 березня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.