Постанова № 37973385, 27.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2014 р. Справа№ 910/23242/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Кравченко Р.М.

від відповідача - Корнієнко Т.Ю., Молодід В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Компанії «Естер Уан Ентерпрайзес Лімітед» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2014 року (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Компанії «Естер Уан Ентерпрайзес Лімітед»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стан Капітал»

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Компанії «Естер Уан Ентерпрайзес Лімітед» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Стан Капітал» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2014 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 07.03.2014 року прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд у складі суддів: головуючий Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Через відділ документального забезпечення від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача і надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

27.08. 2009 року між Компанією «ESTER ONE ENTERPRISES LIMITED» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стан Капітал» був укладений контракт № 1/К про надання кредиту.

Згідно з п. 1.1. кредитного договору, кредитор надає позичальнику кредит в сумі 500000 дол. США на строк 30 років з цільовим призначенням: для придбання позичальником у власність за договором купівлі-продажу офісних нежитлових приміщень загальною площею не менше 500 ( п'ятсот ) кв. м у будівлі офісного центру в центральній частині м. Києва за ціною, що не перевищує 4000000 грн. (з урахуванням податку на додану вартість) з метою подальшого використання у статутній діяльності відповідача, а відповідач зобов'язується сплачувати проценти за користування отриманим кредитом та повернути кредит в порядку і строки, визначені кредитним договором.

Відповідно до п.п. 1.2 кредитного договору, за користування кредитом у межах встановленого строку відповідач щоквартально сплачує кредитору фіксовану процентну ставку в розмірі 5 % річних.

25.09.2009 року Головним управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області було видане реєстраційне свідоцтво № 11597, яким засвідчується реєстрація контракту про надання кредиту від 27 серпня 2009 року № 1/К.

На виконання п. 2.1. кредитного договору 8.10.2009 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 500000 доларів США, що підтверджується банківською випискою від 08.10.2009 року про перерахування коштів.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору кредит надається на строк 30 років з моменту фактичного надходження коштів на банківський рахунок позичальника. День надходження коштів на банківський рахунок позичальника є першим днем користування кредитом.

Згідно із п. 5.2. кредитного договору цей контракт може бути припинений достроково за наявності взаємної згоди сторін або у випадках, прямо передбачених чинним законодавством України або цим контрактом.

Відповідно до п. 5.3. кредитного договору у випадку дострокового припинення дії цього контракту, сума кредиту у повному обсязі підлягає поверненню кредитору в строки, встановлені цим контрактом, але у будь-якому випадку, не пізніше 7 (сім) календарних днів від моменту такого дострокового припинення, якщо інший строк не буде встановлено цим контрактом.

Згідно із п. 7.1. кредитного договору сторони погодили, що з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед кредитором за цим контрактом щодо повернення кредиту, сплати процентів та неустойки, позичальник укладає з кредитором іпотечний договір щодо застави об'єкту нерухомого майна, який буде придбаний позичальником у власність за кошти, залучені за цим контрактом.

06 жовтня 2009 року відповідачем було придбано нежилі приміщення на підставі договорів купівлі - продажу, зокрема:

- договір купівлі-продажу нежилих приміщень адміністративного будинку №№ 1, 2 (групи приміщень № 5) (літера Б), які розташовані в м. Києві по Киянівському провулку, 7 а, від 06.10.2009 року, між ЗАТ «ПОЛАР-Україна» та ТОВ «СТАН КАПІТАЛ;

- договір купівлі-продажу нежилих приміщень адміністративного будинку з № 1 по № 5 (групи приміщень № 6) (літера Б), які розташовані в м. Києві, Киянівський пров. № 7а, від 06.10.2009 року, між ЗАТ «Центр реклами і сприяння міжнародному співробітництву» та ТОВ «СТАН КАПІТАЛ»;

- договір купівлі-продажу машиномісця № 13 (літера Б), яке розташоване в м. Києві, Киянівський пров. № 7а, між ЗАТ «Центр реклами і сприяння міжнародному співробітництву» та ТОВ «СТАН КАПІТАЛ» від 06.10.2009 року;

- договір купівлі-продажу машиномісця № 14 (літера Б), яке розташоване в м. Києві, Киянівський пров. № 7а, між ЗАТ «Центр реклами і сприяння міжнародному співробітництву» та ТОВ «СТАН КАПІТАЛ» від 06.10.2009 року.

На виконання п. 7 кредитного договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача перед прзивачем між сторонами 08 грудня 2009 року були укладені договори іпотеки нежитлових приміщень.

При укладенні іпотечних договорів сторони керувались нормами матеріального права України, зокрема, Цивільного кодексу України, Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 року № 2654, Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року.

Позивач, звертаючись з позовом до суду свої вимоги мотивував тим, що відповідно до п.2.5 іпотечних договорів, іпотекодержатель має право достроково стягнути наданий під забезпечення іпотекою кредит, відсотки за користування при настанні якої-небудь із умов, передбачених п.2.2. цих договорів, а також на підставі ст. 12 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою передбачено право іпотекодержателя у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.п. 2.7.3. та 2.7.4. іпотечних договорів відповідач зобов'язався не здійснювати реконструкцію, перебудову, перепланування майна без відповідного письмового дозволу позивача, не передавати його в оренду.

Зі слів позивача, відповідач здійснював ремонт нежитлових приміщень без погодження з позивачем та передавав офісні приміщення в оренду.

На підтвердження вказаного позивач надав суду першої інстанції акт перевірки майна, що є предметом іпотеки від 21.07.2011 року, складений його представниками, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2012 року у справі № 2а-264/12/2670 за позовом ТОВ «СТАН КАПІТАЛ» до Інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві про скасування постанови №101/11 від 09.11.2011 року, якою зафіксовано користування офісним приміщенням без введення його в експлуатацію.

Позивач стверджує, що вищезазначені обставини є істотним порушенням прав іпотекодержателя, оскільки можуть позбавити позивача задовольнити свої вимоги за рахунок майна, переданого в іпотеку.

Згідно з положеннями частини 1 статті 73 ЗУ «Про міжнародне приватне право», іноземні юридичні особи мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Статтею 1 і ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, іноземні юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав, а також мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ЗУ «Про міжнародне приватне право», підсудність судам України є виключною у справах з іноземним елементом, зокрема, якщо нерухоме майно щодо якого виник спір, знаходиться на території України.

Відповідно до п. 2.5 іпотечних договорів, іпотекодержатель має право достроково стягнути наданий під забезпечення іпотекою кредит, відсотки при настанні якої-небудь із умов, передбачених п. 2.2. цих договорів.

Відповідно до частини 3 статті 9 ЗУ «Про іпотеку», іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки чи передавати предмет іпотеки в оренду виключно на підставі згоди іпотекодержателя.

Обов'язки іпотекодавця щодо порядку використання майна викладені в п. 2.7 договору іпотеки, зокрема п.п. 2.7.3. - не здійснювати реконструкцію, перебудову, перепланування майна без відповідного письмового дозволу іпотекодержателя, п.п. 2.7.4 - не передавати майно в оренду без письмового дозволу іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Як було встановлено судом першої інстанції, заборгованість відповідача по сплаті кредиту чи відсотків за його користування на момент розгляду справи відсутня, і як слідує з пояснень сторін прострочка платежів під час дії кредитного договору не мала місця.

Згідно із ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про іпотеку» якщо інше не встановлено законом чи іпотечним договором, іпотекодавець зобов'язаний вживати за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Як зазначалося вище, однією з підстав для звернення з даним позовом позивача до Господарського суду м. Києва було порушення відповідачем п. 2.7 договорів іпотеки, зокрема не передавати майно в оренду без письмового дозволу іпотекодержателя.

На підтвердження вказаного порушення, позивачем складено акт перевірки нерухомого майна, що є предметом іпотеки, яким підтверджено факт передання майна в оренду, а саме нежитлових приміщень адміністративного будинку №1,2 в м. Києві по пров. Киянівському,7а третім особам.

Позивачем факт передачі відповідачем майна в оренду третім особам підтверджується копією фотографії стенду, що знаходиться на першому поверсі адміністративного будинку №1,2 в м. Києві по пров. Киянівському,7а, з якого вбачається, що на другому поверсі будівлі знаходяться 2 юридичні особи: відповідач та ТОВ Ліра Сапр»

Крім того, на підтвердження вказаного факту, позивачем суду першої інстанції був наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 18052945 від 29.01.2014 року, з якого вбачається, що ТОВ «Ліра Сапр» знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Киянівський,7а.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими доказами позивача, вважає їх недостатніми та недопустимим, виходячи з наступного.

Як вбачається з умов контракту про надання кредиту кредитор надає позичальнику кредит в сумі 500000 дол. США на строк 30 років з цільовим призначенням: придбання позичальником у власність за договором купівлі-продажу офісних нежитлових приміщень загальною площею не менше 500 кв.м. у будівлі офісного центру і центральній частині м. Києва за ціною, що не перевищує 4000000 грн. з метою подальшого використання у статутній діяльності позичальника.

У відповідності до п.2.2.31 Статуту ТОВ «Стан капітал» предметом діяльності відповідача в Україні та за її межами, серед іншого, є купівля та перепродаж власного нерухомого майна - нежитлових та житлових будівель, земельних ділянок; здавання в оренду власної житлової та нежитлової нерухомості; здавання в оренду земельних ділянок; управління від імені власника житловою та нежитловою нерухомістю, виконання комплексу послуг із забезпечення функціонування житлового та нежитлового нерухомого майна.

Згідно із довідкою АА № 202659 з ЄДРПОУ від 10.03.2009 року (станом на момент підписання контракту між позивачем та відповідачем), основним видом діяльності відповідача за КВЕД було і є на даний час здавання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна.

Даний факт був відомий позивачу при укладанні кредитного договору та іпотечних договорів до нього.

Відповідно до ст. 33 ГК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог та заперечень.

Позивачем по справі не було надано ані суду першої інстанції ані апеляційної належних та допустимих доказів того, що відповідач, при укладанні кредитного договору та іпотечних договір до нього, надавав йому чи нотаріусу недостовірну інформацію щодо його основного виду діяльності, чи приховав такий факт від позивача.

Крім того, надана позивачем довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 18052945 від 29.01.2014 року, з якого вбачається, що ТОВ «Ліра Сапр» знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Киянівський,7а. не підтверджує того факту, що вказане товариство знаходиться саме в приміщеннях, які належать відповідачу, і які він (відповідно до умов іпотечного договору) не має право передавати третім особам у користування.

Стосовно порушення відповідачем пункту договору про заборону здійснювати реконструкцію, перебудову, перепланування майна без відповідного письмового дозволу іпотекодержателя, колегія суддів зазначає наступне.

З умов договорів купівлі-продажу нерухомих приміщень випливає, що у приміщеннях, що відчужувались за даними договорами, не були проведені оздоблювальні роботи та не було встановлено санітарно-технічне та електромонтажне обладнання., використання приміщення під розміщення нежилих приміщень (офісів) з можливістю здійснення у них трудової діяльності фізичних осіб можливе лише після проведення у приміщеннях оздоблювальних робіт та встановлення санітарно-технічного та електромонтажного обладнання.

Актами приймання-передачі предмета продажу (об'єкта нерухомості) від 14.10.2009 року підтверджується, що у приміщеннях не проведені оздоблювальні роботи та не встановлено санітарно-технічне та електромонтажне обладнання, не виконано планування приміщень, монтаж перегородок, встановлення електроарматури та підведення до неї силових та слабкострумних мереж, необхідне перенесення, за необхідності, «фанкойлів» кондиціонування, монтаж підвісних стель усіх типів, настилання покриття підлог усіх типів, обладнання індивідуальних робочих місць мережею «Інтернет» та виконання монтажу системи індивідуального охоронного захисту приміщення.

З вищенаведеного випливає, що приміщення, придбані відповідачем за договорами купівлі-продажу нерухомих приміщень у тому вигляді, в якому були отримані у 2009 році фактично не могли бути використані у статутній діяльності ТОВ «Стан капітал», як цього вимагав п.1.1 контракту про надання кредиту, і потребували приведення їх до належного стану.

В процесі розгляду даної справи сторонами спільно складений акт перевірки майна за іпотечними договорами від 24.01.2014 року, згідно з яким було встановлено, що: майно є наявним за відповідною адресою; майно знаходиться в технічно справному стані та є придатним до експлуатації, експлуатується ТОВ «Стан капітал», наявних втрат, псування, пошкоджень майна з моменту його отримання ТОВ «Стан капітал» у 2009 р. не виявлено; вартість майна не зменшилась понад норми його звичайної амортизації; майно утримується та експлуатується відповідно до цільового призначення; протипожежні, технічні, санітарні норми не порушуються; капітальні стіни не змінили свого положення і конфігурації і повністю відповідають технічним паспортам вказаних приміщень від 02.11.2009 року; всі інженерні мережі 2-го поверху (санітарно-технічні, вентиляційні, протипожежні тощо) знаходяться на своїх початкових місцях і повністю відповідають технічним паспортам вказаних приміщень від 02.11.2009 року.

Виконання ремонту здійснювалось за наявності дозволів Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Також, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає про те, що п. 2.7.3 договорів іпотеки визначено, що іпотекодавець зобов'язався без відповідного письмового дозволу іпотекодержателя не здійснювати реконструкцію, перебудову, перепланування майна, тобто зобов'язався не здійснювати дії, які б могли призвести до зміни фізичних обсягів та стану приміщення і призвести до невідповідності фактичних його меж, стану і розміщення внутрішніх стін до меж, визначених технічними паспортами вказаних приміщень від 02.11.2009 року.

Проте, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33. 34 Господарського процесуального кодексу України того факту, що відповідачем були вчинені будь-які дії щодо приміщень, які є предметами іпотеки, по реконструкції, перебудові та переплануванню.

Посилання позивача на підтвердження факту порушення відповідачем п. 2.7.3 іпотечних догворів зокрема на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2012 року у справі № 2а-264/12/2670 за позовом ТОВ «Стан Капітал» до Інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві про скасування постанови №101/11 від 09.11.2011р\оку - обґрунтовано не прийнято до уваги судом першої інстанції, адже вказаною постановою ТОВ «Стан Капітал» відмовлено у задоволенні позову про скасування постанови, якою на нього було накладено штраф за використання приміщення без прийняття в експлуатацію, чим порушено ч.8 ст.39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також, колегія суддів зазначає, що відповідач протягом усього часу дії Контракту №1/К про надання кредиту від 27.08.2009 року, іпотечних договорів своєчасно та у повному обсязі здійснював усі необхідні платежі за грошовими зобов'язаннями перед позивачем, заборгованість за кредитним договором по сплаті кредиту чи відсотків за його користування на час розгляду справи відсутня.

Відповідачем виконано умови іпотечних договорів по збереженню майна, яке є предметом іпотеки.

Дане підтверджується договорами про страхування майна, яке є предметом іпотечних договорів (Договори страхування майна №001364/0211/0000052, №001364/0211/0000053, №001364/0211/0000054, №001364/0211/0000055 від 12.12.2013р.)

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що що здійснення відповідачем ремонту придбаного ним приміщення та можливе передання відремонтованих офісних приміщень відповідно до мети його Статутної діяльності в оренду без погіршення майна, його знецінення чи пошкодження не може бути підставою для дострокового припинення дії кредитного договору та стягнення коштів в сумі виданого кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач, звертаючись з вимогою про зверненння стягнення на предмет іпотеки, не дотримується вимог чинного законодавства України щодо визначення ціни майна, підлягаючого реалізації.

Згідно статті 38 Закону України «Про іпотеку» визначено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки у разі невиконання іптекодавцем умов договору, виконання кого забезпечено предметом іпотеки.

Вказаною статтею чітко визначено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Проте, станом на момент вирішення спору в першй інстанції, як і під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, позивачем не надано суду доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 господарського процесуального кодексу України, що між сторонами спору узгоджено ціну продажу предметів іпотеки, як не подано доказів проведення і відповідної оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм права, а також оцінюючи умови договору, та наявні у справі докази, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правові підстави для дострокового повернення кредитних коштів, враховуючи відсутність умов, визначених законом для дострокового розірвання кредитного договору (прострочення погашення кредитних коштів та процентів) - відсутні, як відсутні докази порушення відповідачем умов договорів іпотеки, які б стали підставою для реалізації позивачем свого права іпотекодержателя щодо зверненян стягнення на предмет іпотеки у відповідності до вимог Закону України «Про іпотеку», а отже, відповідно, відсутні і правові підстави для звернення стягнення на предмети іпотеки.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог Компанії «Естер Уан Ентерпрайзес Лімітед», а тому апеляційна скарга Компанії «Естер Уан Ентерпрайзес Лімітед» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Компанії «Естер Уан Ентерпрайзес Лімітед» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Компанії «Естер Уан Ентерпрайзес Лімітед» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2014 року у справі № 910/23242/13- без змін.

Матеріали справи № 910/23242/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов