Ухвала суду № 37968685, 26.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2014 р. м. Київ К/800/54217/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Педака С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року

у справі № 804/7815/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 травня 2013 року № 0000222210 та № 0000232210.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2013 року № 0000222210 та № 0000232210. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» судові витрати у розмірі 2294,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Західно-Донбаська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство», посилаючись на те, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Західно-Донбаська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої був складений акт № 126-22/1-34052161 від 08 травня 2013 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: підпункту пункту 1.23 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1529162,96 грн., у тому числі: за 3 квартал 2010 року - 831229,30 грн. (по контрагенту ПП «Вікторія-2007»), за 4 квартал 2010 року - 606174,30 грн. (по контрагентах ПП «Вікторія-2007» та ТОВ «Аксіома»), за 1 квартал 2011 року - 91759,36 грн. (по контрагенту ПП «Вікторія-2007»); підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 556059,43 грн., у тому числі: по ПП «Вікторія-2007» завищено розмір податкового кредиту на 474834,49 грн. (з яких: за липень 2010 року - 76468,90 грн., за серпень 2010 року - 106618,90, за вересень 2010 року - 119177,40 грн., за жовтень 2010 року - 131416,60 грн., за листопад 2010 року - 41152,52 грн.), по ТОВ «Аксіома» завищено розмір податкового кредиту на 81224,90 грн. (з яких: за грудень 2010 року - 47857,90 грн., за січень 2011 року - 33367,04 грн.).

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» неправомірно включило до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаних у ПП «Вікторія-2007» (згідно договору поставки № 120710 від 12 липня 2010 року) та ТОВ «Аксіома» (згідно договору поставки № 241210 від 24 грудня 2010 року) товарно-матеріальних цінностей, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки: згідно акту ДПІ у м. Дніпродзержинську від 12 травня 2011 року № 2685/129/23-206/34974527 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Вікторія-2007» з питання підтвердження взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП «Альтекс-Юг», ПП «Агропрайд», ПП «Стилет-Юг» за період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2011 року» було встановлено, що податковий кредит ПП «Вікторія-2007» у листопаді 2010 року був сформований за рахунок господарських операцій з ПП «Альтекс-Юг», тоді як у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з податку на додану вартість по ПП «Альтекс-Юг» у листопаді 2010 року у ПП «Вікторія-2007» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям; згідно акту ДПІ у м. Дніпродзержинську від 31 травня 2011 року № 2147/163/23-206/20251135 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аксіома» з питань формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01 червня 2010 року по 31 березня 2011 року» було встановлено, що ТОВ «Аксіома» декларуються взаємовідносини з підприємствами, якими не відображено податкові зобов'язання, з огляду на що податковий кредит сформовано від підприємств з ознаками фіктивності, у ТОВ «Аксіома» відсутні необхідні умови для досягнення економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що правочини, укладені між позивачем та ПП «Вікторія-2007» і ТОВ «Аксіома», суперечать інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а виписані зазначеними контрагентами первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». Також, в акті перевірки було вказано, що оскільки товар, отриманий позивачем від ПП «Вікторія-2007» та ТОВ «Аксіома» є фактично товаром, отриманим від невстановлених осіб, то ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» повинне було включити вартість цього товару до складу валового доходу як безоплатно отриманий товар.

27 травня 2013 року Західно-Донбаська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000222210, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 1888515,00 грн., у тому числі: 1529163,00 грн. - за основним платежем, 359352,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

27 травня 2013 року Західно-Донбаська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000232210, яким згідно з пунктом статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 686733,00 грн., у тому числі: 556059,00 грн. - за основним платежем, 130674,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з урахуванням обставин, встановлених постановами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липні 2011 року у справі № 2а/0470/7367/11 та від19 вересня 2011 року у справі № 2а-9685/11/0470, які набрали законної сили, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість придбаних у ПП «Вікторія-2007» і ТОВ «Аксіома» товарно-матеріальних цінностей, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту відповідного податкового періоду на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що реальність господарських операцій підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та не заперечувалась податковим органом, а також зважаючи на те, що в подальшому придбані у вказаних товариств товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності, зокрема, для виконання комплексу робіт з монтажу, налагоджування та випробування енергомеханічного стаціонарного обладнання, ремонту і налагоджування високовольтного поверхневого та підземного електроустаткування, мостових та козлових кранів, ремонту приладів безпеки та інших робіт на об'єктах замовників, а саме: ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», Пат «Першотравенський ремонтно-механічний завод», ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат», ТОВ «Проско ресурси» та інших, з огляду на що підстав для включення вартості придбаних у ПП «Вікторія-2007» і ТОВ «Аксіома» до складу валового доходу як вартості безоплатно отриманих товарів у позивача не було.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 445230 від 27 квітня 2012 року, ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» здійснює такі види діяльності за КВЕД: 33.12 - ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 42.99 - будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.99 - інші спеціалізовані будівельні роботи н.в.і.у.; 77.11 - діяльність у сфері архітектури; 33.20 - установлення та монтаж машин і устаткування (т.1 арк. справи 16-17).

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44, абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктами 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж (реалізація) товарів - це продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Абзацами 1, 2 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Податковий кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з придбання ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» (покупцем) товарно-матеріальних цінностей у ПП «Вікторія-2007» і ТОВ «Аксіома» (продавців) згідно укладених договорів постачання та специфікацій до них мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними платіжними дорученнями, виписками банку, актами прийому-передачі векселів, транспортування товару підтверджується подорожніми листами вантажних та легкових автомобілів, посвідченнями про відрядження, отримання товару здійснювалось на підставі довіреностей, що підтверджується журналом реєстрації довіреностей, оприбуткування товарно-матеріальних цінностей підтверджене книгою обліку прибуткових накладних, книгою обліку придбання (т.1 арк. справи 112-249, т.2 арк. справи 1-162, т.3 арк. справи 141-162).

Вказані обставини податковим органом не заперечувались та знайшли своє підтвердження 26-30, 42-44 аркушах акту перевірки.

Крім іншого, в подальшому придбані у ПП «Вікторія-2007» і ТОВ «Аксіома» товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, зокрема, для виконання комплексу робіт з монтажу, налагоджування та випробування енергомеханічного стаціонарного обладнання, ремонту і налагоджування високовольтного поверхневого та підземного електроустаткування, мостових та козлових кранів, ремонту приладів безпеки та інших робіт на об'єктах замовників, а саме: ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», Пат «Першотравенський ремонтно-механічний завод», ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат», ТОВ «Проско ресурси» та інших, що підтверджується лімітними картками на відпуск матеріалів, заявками на виконання робіт,актами на списання, номенклатура товарів у яких відповідає номенклатури товарів, поставлених позивачу ПП «Вікторія-2007» і ТОВ «Аксіома» згідно видаткових накладних та специфікацій до договорів (т.3 арк. справи 163-250, т.4 арк. справ 1-253, т.5 арк. справ 1-178), а також використані для ремонту та технічного обслуговування виробничих основних засобів, що підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.5 арк. справи 180-187).

Матеріали справи містять постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року у справі № 2а/0470/7367/11 за позовом ТОВ «Аксіома» до ДПІ у м. Дніпродзержинську про визнання дій протиправними та зобов'язання витини певні дії, якою було визнано протиправними дії ДПІ у м. Дніпродзержинську щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДПІ у м. Дніпродзержинську за період з 01 червня 2011 року по 31 березня 2011 року, на підстав якої було складено акт перевірки від 31 травня 2011 року №2147/163/23-206/20251135, дії щодо складення акту перевірки від 31 травня 2011 року №2147/163/23-206/20251135 та дії щодо встановлення в такому акті перевірки порушень з боку ТОВ «Аксіома». Зокрема, в мотивувальній частині постанови вказано, що належних та допустимих в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказів на підтвердження висновків суб'єкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача операцій з поставки товарів (робіт, послуг) згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, неправильного визнання позивачем об'єкту оподаткування податком на додану вартість та дати виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно зі статтями 185, 187 Податкового кодексу України акт перевірки не містить. Вказана постанова набрала законної сили (т.1 арк. справи 83-87).

Також, матеріали справи постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року у справі № 2а-9685/11/0470 за позовом ПП «Вікторія-2007» до ДПІ у м. Дніпродзержинську про визнання протиправними дій, якою було визнано протиправними дії ДПІ у м. Дніпродзержинську щодо встановлення правопорушення з боку ПП «Вікторія-2007», викладені в акті перевірки від 12 травня 2011 року № 2685/129/23-206/34974527, та дії щодо складання акту перевірки від 12 травня 2011 року № 2685/129/23-206/34974527. Зокрема, в мотивувальній частині постанови вказано, що первинні документи при проведенні вказаної перевірки податковим органом не досліджувались, висновки акту перевірки про нікчемність правочинів суперечать нормам цивільного законодавства. Вказана постанова набрала законної сили (т.1 арк. справи 97-104).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність висновків податкового органу щодо нікчемності договорів поставки, укладених між позивачем з вказаними товариствами, та, як наслідок, неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

При цьому, колегія суддів вказує, що вироків судів, постановлених у кримінальних справах, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо позивачем або ж ПП «Вікторія-2007» та ТОВ «Аксіома» матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна