Ухвала суду № 37968676, 24.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2014 р. м. Київ К/800/11651/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013

у справі № 2а-1870/5219/12

за позовом Приватно-виробничого комерційного підприємства "Сумизварка"

до Державної податкової інспекції у м. Суми

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013, позов задоволено частково: визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми від 30.12.2011 №0001432314/0/105902 та №0001442314/0/105904; від 07.03.2012 №0000292314/0/20969 та №0000302314/0/20970. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом з 14.12.2011 по 16.12.2011 документальної невиїзної позапланової перевірки позивача в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за травень 2011 року, складено акт № 9202/2314/30408687/90 від 16.12.2011, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у травні 2011 року на суму 84364,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем 30.12.2011 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001432314/0/105902, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 84 364,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001442314/0/105904, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 41 369, 00 грн.

З 14.02.2012 по 20.12.2012 відповідачем була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "КТБ Центр" за травень-червень 2011 року та ПП "Дніпро-Інвестгруп" за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт № 1117/2314/30408687/14 від 23.02.2012, яким встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 р. № 436; п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями); п. 44.1., п.44,2. ст. 44. пп. 138.1.1, п. 138.1., п.138.2. ст. 138. пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 497136,00 грн.;

- п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 р. № 436; п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-Х 1V "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями); п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188. п. 198.2, п. 198 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 191782,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, 07.03.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000292314/0/20969, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 497 136,00 грн.; №0000302314/0/20970, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 191 782,00 грн. - за основним платежем та 47 946,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ "КТБ Центр" та ПП "Дніпро-Інвестгруп" підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: актами виконаних робіт, податковими накладними, накладними, платіжними дорученнями.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ "КТБ Центр" та ПП "Дніпро-Інвестгруп", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, позивачем включено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту за звітні періоди кошти, сплачені за договорами з контрагентами - ТОВ "КТБ Центр", ПП "Дніпро-Інвестгруп", на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського обліку, а також, відповідно до договорів, укладених з метою здійснення господарської діяльності.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а відтак - протиправність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль