Ухвала суду № 37968610, 12.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2014 р. м. Київ К/9991/28452/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Петровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області,

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012

у справі № 2а/0570/22487/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілліос»

до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілліос» (надалі - позивач, ТОВ «Ілліос») до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Петровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі - відповідач, ДПІ у Петровському районі м. Донецька), про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2011 № 0000671500 та податкової вимоги від 05.05.2011 № 38.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанцій дійшов висновку про те, що обов'язок позивача з нарахування та сплати земельного податку виник з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, а не з моменту отримання довідки про нормативну грошову оцінку землі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Ілліос». Оскільки підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру, суд апеляційної інстанції вказав на те, що позивач до отримання витягу із державного земельного кадастру та довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт нерухомості, не мав підстав для нарахування земельного податку.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011.

Позивач не надав письмових заперечень, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.03.2011 ДПІ у Петровському районі м. Донецька проведено камеральну перевірку податкового розрахунку земельного податку за 2010 рік, наданого ТОВ «Ілліос», за результатами якої складений акт № 279/15/36981604. Перевіркою встановлено, що позивачем занижено розмір податкового зобов'язання із земельного податку. Платником не враховано той факт, що об'єкт нерухомості (будівля арматурного цеху), розташований в Петровському районі м. Донецька, по вул. Ревякіна, 24-д, перейшов у його власність 05.05.2010. Розрахунок податку на землю на 2010 рік надано платником на підставі довідки про грошову оцінку від 05.11.2010 № 05-19-14547 за період з 05.11.2010 по 31.12.2010.

Податковим органом в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п. 286.2, 286.5 ст. 286, п. 287.1, 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, що призвело до заниження земельного податку на 27 559,64 грн.

На підставі акта перевірки 06.04.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000671500, яким ТОВ «Ілліос» визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку у загальному розмірі 27 560,63 грн., з яких: 27 559,64 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У зв'язку з несплатою у встановлений строк суми податкового зобов'язання, визначеної податковим повідомленням-рішенням, позивачу виставлено податкову вимогу від 05.05.2011 № 38 на загальну суму податкового боргу в розмірі 24 626,78 грн.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 05.05.2010 за ТОВ «Ілліос» визнано право власності на об'єкт нерухомого майна (будівлю арматурного цеху), розташований за адресою: м. Донецьк, вул. Ревякіна, 24-д. Право приватної власності на вказане майно було зареєстровано в КП «БТІ м. Донецька» 30.06.2010.

05.11.2010 позивачу управлінням Держкомзему у м. Донецьку видано довідку № 05-19-14547 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що розташована у м. Донецьку, по вул. Ревякіна, 24-д, кадастровий номер 1410138000:00:046:0027.

08.12.2010 позивач подав до ДПІ у Петровського районі м. Донецька податковий розрахунок земельного податку за 2010 рік, в якому самостійно визначив податкові зобов'язання в загальному розмірі 5 862,14 грн. (листопад та грудень 2010 року включно зі сплатою 2 931,07 грн. в місяць).

Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка (ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України).

Тотожний зміст мають приписи статей 2 та 5 Закону України від 03.07.1992 № 2535-XII «Про плату за землю» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

У відповідності до приписів статті 15 цього ж закону, власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави вважати, що земельний податок при набутті споруди (будівлі) має нараховуватись із дня виникнення права власності або користування на будівлю, споруду. Тобто, покупець після набуття права власності на будівлю (споруду) фактично використовує і земельну ділянку під нею, не зважаючи на відсутність у нього документів на землю (державного акта про право власності, договору оренди).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обов'язок позивача зі сплати земельного податку виникає, з дати виникнення в нього права власності на вищезазначений об'єкт нерухомості, тобто з 5 травня 2010 року.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв посилання позивача на недотримання процедури проведення перевірки, оскільки при судовому розгляді спору було встановлено факт порушення ним порядку сплати земельного податку, що і стало підставою для прийняття спірних податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, що прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.

Згідно статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Петровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 у справі № 2а/0570/22487/2011 скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 у справі № 2а/0570/22487/2011 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна