Ухвала суду № 37968607, 12.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2014 р. м. Київ К/800/15573/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:не з'явився,відповідачів:Маісурадзе З.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів,

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013

у справі № 2а-12019/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби,

Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про стягнення суми,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування» (надалі - позивач, ТОВ «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі - відповідач-1, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС), та Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (надалі - відповідач-2): стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 614 270,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем дотримано всі умови для отримання суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в заявленому ним розмірі.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач та відповідач-2 не надали письмових заперечень, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.01.2011 ТОВ «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування» подано до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, в якій відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» позивач просить відшкодувати йому податок на додану вартість у сумі 1 614 270,00 грн., визначеній у податковій декларації за грудень 2010 року.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною в звітному періоді, за який подано податкову декларацію, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2011, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За приписами ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Положеннями п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, після набрання законної сили судовим рішенням, Державна казначейська служба України зобов'язана поновити процедуру бюджетного відшкодування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2010 року за рахунок від'ємного значення, що декларувалось за листопад 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 18.03.2011 № 728/41-018/19364229.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем-1 винесено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000130841 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 1 614 270,00 грн.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення у справі № 2а-7298/11/2070 визнано недійсним постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011, яку ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 залишено без змін.

Судові рішення у справі № 2а-7298/11/2070 набрали законної сили на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012.

Відповідно до ч.1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Оскільки процедура бюджетного відшкодування позивача на суму 1 614 270,00 грн. була зупинена у зв'язку із початком судового оскарження, то після набрання законної сили постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012, якими скасовано податкове повідомлення-рішення щодо зменшення ТОВ «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування» бюджетного відшкодування на вищезазначену суму, орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний був подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а відповідний орган Державної казначейської служби України, в свою чергу, зобов'язаний був здійснити бюджетне відшкодування на користь позивача в розмірі 1 614 270,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Станом на час вирішення справи у судах першої та апеляційної інстанцій відповідачем-1 та відповідачем-2 не проведено необхідних дій щодо повернення з бюджету сплачених позивачем сум податку, що підлягають відшкодуванню, чим порушено передбачені законом права ТОВ «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування» на отримання такого бюджетного відшкодування.

Враховуючи, що обґрунтованість заявленої суми податку на додану вартість та неправомірність винесення відповідачем-1 податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 614 270,00 грн., підтверджені судовими рішеннями в іншій справі, які набрали законної сили, і не потребують додаткового доказування в силу приписів ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позовна вимога про стягнення з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 614 270,00 грн. підлягає задоволенню.

Відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає в доводах касаційної скарги підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 у справі № 2а-12019/12/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна