Ухвала суду № 37968598, 05.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2014 р. м. Київ К/800/66138/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Кошіля В.В. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників позивача:Гудзь В.Б., Прицької Н.О.,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013

у справі № 826/14393/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2013 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 03.06.2013 № 0007702201 та № 0007712201.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП Приватної Виробничо-Комерційної Фірми «Проксин», за результатами якої 20.05.2013 складено акт № 480/22-01/31513841 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 819 921,00 грн.; пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 814 625,80 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 03.06.2013 № 0007702201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 006 829,00 грн., у т.ч. 814 626,00 грн. - основного платежу та 192 203,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; від 03.06.2013 № 0007712201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 945 653,00 грн., у т.ч. 819 921,00 грн. - основного платежу та 125 732,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій

Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд зазначив, що оскільки суми податкового кредиту та витрат позивача за відповідний період не знайшли свого підтвердження відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, то у задоволенні позову слід відмовити.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками апеляційного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.10.2008 між ТОВ «Вік-Тан» (Замовник) та ПП ПВКФ «Проксин» (Виконавець) укладено договір № 398 про надання послуг (надалі - Договір), згідно умов якого Виконавець зобов'язується виконувати за завданням Замовника визначення місця встановлення приладів на об'єктах Замовника, визначення місця встановлення антен та передавачів на об'єктах Замовника, програмування приладів, встановлених на об'єктах Замовника, інструктаж клієнтів Замовника на предмет правил користування засобами сигналізації та усунення причин хибних спрацювань сигналізації.

За результатами виконання умов Договору складено акти здачі-прийомки виконаних робіт (наданих послуг) із зазначенням їх вартості, а саме: № б/н від 31.01.2011 - 49 740,72 грн.; № б/н від 28.02.2011 - 41 651,52 грн.; № 3103.82 від 31.03.2011 - 48 193,44 грн.; № 3113.71 від 29.04.2011 - 45 978,24 грн.; № 3115.22 від 31.05.2011 - 45 628,08 грн.; № 3116.78 від 30.06.2011 - 43 712,40 грн.; № 3120.83 від 31.08.2011 - 44 018,40 грн.; № 3122.37 від 30.09.2011 - 44 552,40 грн.; № 3125.63 від 28.10.2011 - 46 102,80 грн.; № ОУ-3128.75 від 30.11.2011 - 68 194,80 грн.; № 2458 від 30.12.2011 - 69 060,00 грн.; № 3996.22 від 29.12.2012 - 59 421,60 грн.; № б/н від 28.02.2013 - 59 578,56 грн.

Крім того, 22.07.2011 між ТОВ «Вік-Тан» (Замовник) та ПП ПВКФ «Проксин» (Виконавець) укладено договір № 2207.17 про надання послуг з охорони (надалі - Договір № 2207.17), згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання обов'язків щодо забезпечення охорони об'єкту, майна та захисту працівників Клієнта (ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» та третіх осіб, які знаходяться на об'єкті, від нападу в межах чинного законодавства України. Охорона об'єкту здійснюється постом штатної фізичної охорони Виконавця відповідно до часу охорони, зазначеного у відповідному додатковому договорі до цього Договору.

Водночас, 22.07.2011 сторонами було підписано передбачену п. 14.1 Договору № 2207.17 Інструкцію про перепускний та внутрішньо-об'єктовий режим об'єкту - відділення ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» за адресою: м. Біла Церква, вул. Гончара, 2, у якій встановлено перепускний та внутрішньо-об'єктовий режими у відповідності з розпорядком дня установи банку, порядок видачі та правила збереження ключів, та інше.

Крім того, між сторонами укладено Додатковий договір № 1 до Договору № 2207.17, де визначено об'єкт, на якому надаються послуги (вид охорони, назва об'єкта, адреса, період охорони) та вартість послуг - 15,00 грн. за годину.

На виконання вимог п. 3.3 Договору № 2207.17 між ПП ПВКФ «Проксин» та Позивачем були підписані акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) згідно виставлених Виконавцем рахунків, за якими ТОВ «Вік-Тан» проводило оплату наданих послуг охорони, зокрема, по рахунках: № 2608.17 від 26.08.2011 у розмірі 14 760,00 грн. (за липень та серпень 2011 р.); у розмірі по 10 800,00 грн. з вересня 2011 року по грудень 2012 року - № 0109.17 від 01.09.2011, № 0110.17 від 01.10.2011, № 0111.17 від 01.11.2011, № 0112.17 від 01.12.2011, № 0101.17 від 01.01.2012, № 0102.17 від 01.02.2012, № 0103.17 від 01.03.2012, № 0104.17 від 01.04.2012, № 0105.17 від 01.05.2012, № 0106.17 від 01.06.2012, № 0107.17 від 01.07.2012, № 0108.17 від 01.08.2012, № 0109.17 від 01.09.2012, № 0110.17 від 01.10.2012, №0111.17 від 01.11.2012, №0112.17 від 01.12.2012.

У судовому засіданні у суді першої інстанції позивач зазначив, що послуги, які надавались ПП ПВКФ «Проксин» згідно Договору № 2207.17 були замовлені Позивачем з метою виконання умов договорів, укладених з ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» (№ 2445-обс від 15.05.2011, № 2445-тр від 20.05.2011, № 2445 від 27.05.2011, № 2445-СПС від 15.05.2011, № 67 від 10.05.2011).

Поряд з цим, відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з статтею 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Як встановлено судом першої інстанції, за період, що перевірявся, між ТОВ «Вік-Тан» (Підрядник) та ПП ПВКФ «Проксин» (Субпідрядник) були укладені договори підряду, згідно яких Субпідрядник зобов'язався на свій ризик виконати за дорученням Підрядника та у відповідності до умов Договорів роботу, а Підрядник - прийняти її та оплатити. Суть роботи, за укладеними Договорами, полягала у проектуванні роботи системи пожежної сигналізації, монтажні та пусконалагоджувальні роботи охоронно-тривожної, пожежної сигналізації, системи водяного пожежогасіння та контролю доступу на об'єкті Замовників. Відповідні договори підряду були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій.

Крім того, відповідно до п. 4.1, укладених Договорів підряду, вартість та витрати по виконанню Договорів визначаються згідно з протоколів договірної ціни, що є їх невід'ємною частиною. При цьому, на виконання зазначеної вимоги, до кожного із Договорів підряду Позивачем були надані протоколи погодження вартості ціни виконання, зокрема: проектних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт систем пожежної сигналізації, автоматичної установки пожежної сигналізації; автоматичної установки водяного пожежогасіння; робіт автоматичної установки пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу; розробки проектної документації системи пожежної сигналізації, автоматичної установки пожежної сигналізації; проектних робіт системи пожежної сигналізації та газового пожежогасіння; розробки проектної документації системи газового пожежогасіння, монтажні роботи системи газового пожежогасіння; монтажних та пусконалагоджувальних робіт систем пожежної та охоронної сигналізації; монтажних та пусконалагоджувальних робіт кабельної мережі; монтажних та пусконалагоджувальних робіт систем СКМ, аерозольного пожежогасіння та відео нагляду; монтажних та пусконалагоджувальних робіт систем охоронної та тривожної сигналізації; монтажних та пусконалагоджувальних робіт системи охоронної сигналізації, відеонагляду та контролю доступу; демонтажних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт по встановленню структурованої кабельної мережі; монтажних робіт системи охоронної сигналізації в ATM; електромонтажних робіт та інших.

Також, в матеріалах справи містяться підписані ТОВ «Вік-Тан» та ПП ПВКФ «Проксин» акти здачі-прийомки виконаних робіт до кожного, з вищезазначених Договорів підряду, на підставі яких Підрядник здійснював оплату, наданих послуги, податкові накладні, які виписані ПП ПВКФ «Проксин» за укладеними Договорами підряду та Договорами про надання послуг на загальну суму 4 887 728,00 грн.

Крім того, позивачем надано до суду виписки із банку з оригіналами платіжних доручень, як доказ проведення оплати за укладеними Договором № 398 та Договором №2207.17, а також Договорами підряду із ПП ПВКФ «Проксин».

Судами встановлено, що суми податку на додану вартість, за вищевказаними податковими накладними включені Позивачем до відповідних податкових декларацій за період, що перевірявся.

Вказане також підтверджується наявними в справі оборотно-сальдовими відомостями по рахунку Позивача за період, що перевірявся.

На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи податкового органу про неможливість здійснення господарської діяльності між Позивачем та ПП ПВКФ «Проксин», а також щодо того, що, укладені між вказаними сторонами договори (про надання послуг та підряду) не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки дані висновки спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Більш того, судом першої інстанції встановлено, що позивачем надано укладені із господарюючими суб'єктами - Замовниками (зокрема, але не виключно: ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», ПАТ «АК «ПІБ», ПАТ «Фінбанк», ТОВ «Аптека низьких цін ТМ», ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Колос-Агротехсервіс», ПАТ «Радикал Банк», ТОВ «Офіс Констракшн», ТОВ «Київ-Арт», ТОВ «Пані Аптека», ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», ПрАТ «Нова Лінія», ТОВ «Арсан-Буд», ПАТ «ПроКредит Банк», ТОВ «Торговий дім «Данилов і партнери», КП «Позняки-Інвест», ПАТ АБ «Південний», ТОВ «А.К.В.», ТОВ «Гореніє-кухні» та інші) договори підряду із, наявними у матеріалах справи додатковими угодами, додатками до відповідних договорів, специфікаціями, кошторисами на проектні роботи, локальними кошторисами, технічними завданнями, завданнями на проектування пожежної сигналізації, графіками розробок проектної документації, протоколами про договірну ціну, календарними планами робіт, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, в яких ТОВ «Вік-Тан» виступає Підрядником монтажних робіт, за адресами, на які в подальшому було укладено договори між Позивачем та ПП ПВКФ «Проксин».

При цьому, ТОВ «Вік-Тан» надало розроблені ПП ПВКФ «Проксин» робочі проекти, що також підтверджують доводи Позивача про дійсність господарської діяльності у періоді, який перевірявся, зокрема робочі проекти для Замовників:

за 2011 рік для: «ПАТ «Нова Лінія» Торговий центр з продажу будівельних матеріалів і побутової техніки з гостьовою автостоянкою» №АСДВ-91, «ПАТ «Фінбанк» - відділення банку №48 №АУПС-61, «ТОВ «Юніфудз» - приміщення магазину «Детская кухня» №АУПС-66, «Приміщення аптеки - ТОВ «Пані Аптека» №АУПС-82, «ПАТ «ПроКредит Банк» (архів)» №АУГПГ-68, «Приміщення відділення АТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» №АУПС-48, «ПАТ АБ «Південний» - відділення банку» №АУПС-71, «ТОВ «Гореніє-кухні» - салон-магазин» №АУПС-81 та інші;

за 2012 рік для: «ТОВ «ІМП-Логістика Україна» - приміщення складу та офісу» №АУПС-70, «ТЦ «Нова лінія» №ВТ-ПС/ОП/АВГ-5, «ПАТ «ПроКредит Банк» - відділення банку» №АУПС-61, ПАТ «Дельта Банк» - приміщення відділення банку» №АУПС-31, «ТОВ «БукТікет» - нежиле приміщення» №АУПС-17, «Приміщення сховища АТ «Дельта Банк» №49-АУГПГ, «Офісні приміщення ПАТ «Промінвестбанк» №АУПС-55, «ТОВ «ТВА-Групп» - приміщення аптеки» №АУПС-34, «Офісні приміщення ТОВ «ІБК «Центробуд» №АУПС-79, «Нежитлові приміщення ТОВ «Содексо» №АУПС-75, «ТОВ «Денім і К» - приміщення ресторану» №АУПС-77 та інші;

за 2013 рік для: ПАТ «ДХЛ Інтернешнл Україна» №АУГПГ-18, «Приміщення №291 відділення банку ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» №АУПС-30, «Приміщення 3-го та 4-го поверхів візового центру ПП «ЮСН» №АУПС-38, «Південне Вишневе відділення ПАТ «Радикал Банк» №АУПС-32, «Приміщення аптеки №1 ТОВ «Альго-Фарм» №АУПС-27 та інші.

01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналізуючи, викладені норми суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Вік-Тан» включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП ПВКФ «Проксин» у розмірі 814 625,80 грн., що відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість за перевірені періоди. До складу витрат позивач включив суму у розмірі 3 763 012,88 грн., яка була включена до декларацій з податку на прибуток за періоди, які були предметом перевірки.

Водночас, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку здійснює виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами на виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ТОВ «Вік-Тан» правомірно включило, зазначені суми до складу податкового кредиту та витрат, оскільки вони підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими, наявними у справі, первинними документами, які видані за результатами існуючих господарських правовідносини.

Що стосується посилання податкового органу на акт перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 22.03.2013 № 520/22.2.09/20576423 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП ПВКФ «Проксин», колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагент позивача - ПП ПВКФ «Проксин» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва № 13643983 від 25.04.2006 та свідоцтва № 200072253 від 26.09.2012.

Поряд з цим, Позивачем були надані докази існування відповідної матеріально-технічної бази ТОВ «Вік-Тан», що не заперечується відповідачем, а саме: договори оренди складських та офісних приміщень, що використовуються у господарській діяльності (договір оренди № 239/16 від 01.04.2011, орендодавець ПАТ «Тайга»; договір оренди №18-10 від 01.07.2010, орендодавець «Інститут проблем матеріалознавства НАУ України»; договір оренди №35-09 від 01.02.2009, орендодавець ПАТ СКТБ «Комплес»), трудових ресурсів (звіти з праці Державного статистичного спостереження за кожний місяць за 2011-2013 років.

Крім того, ТОВ «Вік-Тан» надано докази існування матеріально-технічної бази у ПП ПВКФ «Проксин», зокрема: штатний розклад з копіями посвідчень працівників, договори оренди транспортного засобу, договір суборенди №30-12 від 07.08.2012, договір оренди № 4 нежитлового приміщення від 01.01.2013. При цьому, надано Статут ПП ПВКФ «Проксин», ліцензія Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації серії АЕ №183612, ліцензія державного Департаменту пожежної безпеки МНС України серії АВ №188071, ліцензія МВС України про надання послуг з охорони громадян серії АВ №157458 та інше.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Рішення суду першої інстанції узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що наявні матеріали справи свідчать про те, що господарські операції з надання послуг мали реальний характер, замовлення та виконання робіт оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків. А відтак, судом першої інстанції було правомірно визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.06.2013 №0007702201 та №0007712201.

Таким чином, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 у справі № 826/14393/13-а скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2013 у справі № 826/14393/13-а залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) В.В. Кошіль