Ухвала суду № 37968481, 19.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/16508/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя

на постанову Господарського суду міста Севастополя від 12 серпня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року

у справі №5020-7/016-12/1102770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 04 червня 2008 року №0000841520/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 84017,95 грн., від 14 серпня 2008 року №0000841520/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 84017,95 грн., від 04 листопада 2008 року №0000841520/2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33501,16 грн., від 08 січня 2009 року №0000841520/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33501,16 грн., від 04 листопада 2008 року № 0001471520/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20003,40 грн., від 08 січня 2009 року №0001651520/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20003,40 грн. (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 11 лютого 2009 року та заяви про доповнення підстав позову від 31 травня 2010 року).

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 12 серпня 2010 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2008 року №0000841520/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 84017,95 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2008 року №0000841520/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 84017,95 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04 листопада 2008 року №0000841520/2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33501,16 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 січня 2009 року №0000841520/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33501,16 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04 листопада 2008 року № 0001471520/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20003,40 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 січня 2009 року №0001651520/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20003,40 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «СГС Плюс» державне мито у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року постанову Господарського суду міста Севастополя від 12 серпня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Севастополя від 12 серпня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

20 лютого 2008 року ТОВ «СГС Плюс» подало до ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 року, у якій задекларувало суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету, в розмірі 333030,00 грн. (т.2 арк. справи 5-6).

Згідно платіжних доручень № 19 від 18 січня 2008 року на суму 100000,00 грн., № 18 від 14 лютого 2008 року на суму 20000,00 грн., № 1 від 03 березня 2008 року на суму 7411,27 грн., № 48 від 03 березня 2008 року на суму 31088,73 грн., № 49 від 03 березня 2008 року на суму 153900,00 грн., № 142 від 03 березня 2008 року на суму 136600,00 грн., № 143 від 03 березня 2008 року на суму 1000,00 грн., № 144 від 03 березня 2008 року на суму 3030,00 грн. ТОВ «СГС Плюс» сплатило до бюджету податкові зобов'язання з податку на додану вартість у повному обсязі, а також авансовий платіж згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 березня 2002 року № 105-р. (т.2 арк. справи 7-14).

ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «СГС Плюс» щодо своєчасності сплати податкових зобов'язань із податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення (форма В1) № 000692301 від 20 жовтня 2006 року, за результатами якої складений акт № 81/15-239/32294088 від 26 травня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги абзацу 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», які полягали у несвоєчасній сплаті податкових зобов'язань, визначених згідно податкового повідомлення-рішення № 000692301 від 20 жовтня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005 року на 315782,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56011,95 грн., узгоджених 20 жовтня 2006 року (дата розміщення на дошці оголошень).

Зокрема , у акті перевірки було вказано, що оскільки станом на 30 жовтня 2006 року у картці особового рахунку ТОВ «СГС Плюс» значилась переплата з податку на додану вартість у сумі 203758,10 грн., то у суб'єкта господарювання виникла заборгованість із вказаного податку у розмірі 168035,86 грн., яка була погашена згідно платіжних доручень: № 19 від 18 січня 2008 року, № 18 від 14 лютого 2008 року, № 1 від 03 березня 2008 року, № 142 від 03 березня 2008 року, № 143 від 03 березня 2008 року, № 144 від 03 березня 2008 року, тобто із затримкою понад 90 календарних днів.

На підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням процедури апеляційного узгодження ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя прийняла податкові повідомлення-рішення №0000841520/0 від 04 червня 2008 року та №0000841520/1 від 14 серпня 2008 року, якими на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 490 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 168035,86 грн. застосувала до ТОВ «СГС Плюс» штраф у розмірі 50 % у сумі 84017,95 грн.

Рішенням ДПА у м. Севастополі від 29 жовтня 2008 року № 1452/10/25-020 «Про результати розгляду повторної скарги» були скасовані податкові повідомлення-рішення №0000841520/0 від 04 червня 2008 року та №0000841520/1 від 14 серпня 2008 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30513,39 грн. та зобов'язано ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя направити ТОВ «СГС Плюс» нові податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20003,40 грн. (за погашення узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10017,00 грн. із затримкою на 67 та 71 календарних днів) та у розмірі 33501,16 грн. (за погашення узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67002,32 грн. із затримкою на 98 та 116 календарних днів) (т.1 арк. справи 20-22).

На підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням процедури апеляційного узгодження ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя прийняла податкові повідомлення-рішення №0000841520/2 від 04 листопада 2008 року та №0000841520/3 від 08 січня 2009 року, якими на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 116 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 67002,32 грн. застосувала до ТОВ «СГС Плюс» штраф у розмірі 50 % у сумі 33501,16 грн.

На підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням процедури апеляційного узгодження ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя прийняла податкові повідомлення-рішення №0001471520/2 від 04 листопада 2008 року та №0001651520/3 від 08 січня 2009 року, якими на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 71 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 100017,00 грн. застосувала до ТОВ «СГС Плюс» штраф у розмірі 20 % у сумі 20003,40 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що норма пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлює право чи обов'язок саме органу державної податкової служби якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Також ,суд виходив з того, що при розгляді справи Господарського суду міста Севастополя № 20-12/455 (№20-12/455-4/253-/448-5/621) був встановлений факт відсутності у ТОВ «СГС Плюс» станом на 22 травня 2007 року податкового боргу у розмірі 2390062,12 грн. (у тому числі у розмірі 167062,12 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 000692301 від 20 жовтня 2006 року), оскільки в силу положень пункту 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» такий борг вважається погашеним (т.1 арк. справи 132).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно пункту 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до положень підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема: при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, для застосування штрафу у відповідному розмірі необхідна наявність двох підстав: 1) наявність узгодженої суми податкового зобов'язання; 2) несплата цієї узгодженої суми податкового зобов'язання із затримкою на відповідну кількість календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Ці факти мають бути належним чином встановлені податковим органом. Інших підстав для застосування штрафу не передбачено.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, згідно платіжних доручень № 19 від 18 січня 2008 року, № 18 від 14 лютого 2008 року, № 1 від 03 березня 2008 року, № 142 від 03 березня 2008 року, № 143 від 03 березня 2008 року, № 144 від 03 березня 2008 року ТОВ «СГС Плюс» сплачувало узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2008 року.

Також, матеріали справи містять ухвалу Вищого адміністративного суду від 28 січня 2010 року у справі № 20-12/455 (К-4197/08), в якій вказано, що податковий борг ТОВ «СГС Плюс» у розмірі 2390062,12 грн. (у тому числі у розмірі 167062,12 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 000692301 від 20 жовтня 2006 року) вважається погашеним в силу положень пункту 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду міста Севастополя від 12 серпня 2010 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Севастополя від 12 серпня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Н.Г. Пилипчук