Ухвала суду № 37968381, 20.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2014 р. м. Київ К/9991/20839/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Бившевої Л.І.

Муравйова О.В.

за участю:

секретаря Гончар Н.О.

представника позивача Лебедюка Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 28.07.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010

у справі № 13/345/09-АП

за позовом Комунального підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі по тексту - позивач, КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат») звернулося до Господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі по тексту - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2008 №0001000801/2.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 28.07.2009, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 08.04.2008 №259/08-01/00194731.

Відповідачем встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.2.10 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.2.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, підпункту 11.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 N334/94-ВР, в редакції Закону N283/97-ВР від 22.05.1997 (далі по тексту - Закон N334/94-ВР.

В акті перевірки зазначено, що позивачем завищено валові витрати на суму 1555194,67 грн. на вартість автотранспортних послуг по перевезенню робітників, що є додатковим соціальним благом; показники для визначення частки матеріальних витрат у незавершеному виробництві та залишках готової продукції розраховані позивачем щоквартально, в результаті чого підприємством занижено валові доходи на суму 835853,00 грн.; в податковому обліку підприємством вартість основних фондів на суму 26400,00 грн., а саме: Патрон токарний, Тиски станичні. Нутромір НМ, Штангенциркуль, безпідставно віднесено до складу валових витрат; за договором з ТОВ «Формат» про надання транспортно-експедиційних послуг для комбінату до перевірки не надано документів про фактичні витрати ТОВ «Формаг», договорів із субпідрядниками, копій рахунків із ними, кількісний обсяг понесених витрат. Вартості послуг; в актах виконаних робіт не зазначено маршрут автоперевезення, номерів вантажно-митних декларацій або контрактів, по яким проведено експедирування, не надано підтверджуючих документів або чеків по витратам кур'єрської пошти, портових витрат, витрат на завантаження товарів на морське судно.

На підставі висновків акту перевірки та адміністративного оскарження відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.09.2008 №0001000801/2, яким нараховано зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5133272,50 грн., у тому числі за основним платежем - 2875227,00 грн., за штрафними санкціями - 2258045,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону N334/94-ВР суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону N334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами вірно зазначено, що доставляння працівників з віддалених районів міста до їх робочих місць є складовою частиною трудового договору, укладеного з працівниками позивача, потребою саме підприємства, а не є особистими потребами фізичних осіб.

Отже, витрати, пов'язані з організацією праці працівників, є витратами, пов'язаними із здійсненням господарської діяльності підприємства, тому твердження відповідача щодо завищення валових витрат на загальну суму 1555194,67 грн. є помилковим.

Щодо розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, то відповідач наполягає на тому, що показники для визначення частки матеріальних витрат у незавершеному виробництві та залишках готової продукції розраховані позивачем щоквартально, без врахування вимог пункту 11.1 статті 11 Закону N334/94-ВР, в результаті чого підприємством занижено валові доходи на 835853,00 грн.

Судами зазначено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому, посилання в акті на документи податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів, передбачених звітністю, в акті перевірки немає.

Підстава для висновку порушення розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів є недоведеним належними засобами доказування твердженням відповідача.

Щодо валових витрат з вартості основних фондів, то судами зазначено, що у відповідності з підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону N334/94-ВР під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

В контексті наведеної норми очікуваний період часу, протягом якого активи будуть використовуватися підприємством, вирішується платником податку.

В спірному випадку мова йде про змінне обладнання та інструмент - Патрон токарний, Тиски станичні, Нутромір НМ, Штангенциркуль.

У відповідності з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 N291, інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року належать до малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Матеріальні цінності, що використовуються позивачем протягом не більше одного року, не підпадають під визначення основних засобів в бухгалтерському обліку і основних фондів в податковому обліку.

Щодо завищення валових витрат за договором з ТОВ «Формаг», то судами зазначено, що перелік та вартість обов'язкових послуг експедитора обумовлений на погоджений сторонами (позивачем та перевізником) в додаткових угодах до договору.

Відповідно до умов укладеного договору позивач здійснював попередню 100% оплату вартості обумовлених та погоджених обов'язкових послуг експедитору.

За кожним обов'язковим платежем позивач приймав від експедитора обумовлений обсяг послуг, що оформлювалося актом приймання-передачі отриманих послуг. Акти приймання-передачі послуг містили перелік наданих обов'язкових (обумовлених) послуг та вартість загального їх обсягу, яка спиралася на обумовлену в договорі ціну, та обґрунтовувалася первинними перевізними документами.

Рахунок, за загальним правилом, не є первинним документом, що фіксує чи підтверджує господарську операцію. Проте, рахунки використовуються в господарському обороті.

Рахунок є підставою для складання такого первинного документа, як платіжне доручення, котре містить інформацію про товари чи послуги, які потрібно оплатити.

Виписуючи рахунок на оплату, сторони узгодили погоджену ціну і кількість послуги.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що висновки відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат вартості транспортно-експедиційних робіт, отриманих від ТОВ «Формаг» на суму 528841,01 грн., є помилковими.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 28.07.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис)О.В. Муравйов