Ухвала суду № 37968378, 20.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2014 р. м. Київ К/9991/6216/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Бившевої Л.І.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАріан»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011

у справі № 16/136

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАріан»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

третя особа Закрите акціонерне товариство «Завод нестандартного обладнання»

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрАріан» (далі по тексту - позивач, ТОВ «УкрАріан») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2009 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питання правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за жовтень 2003 року, за результатами якої складено акт від 12.04.2006 №160/23-9/31169698.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.04.2006 №0003392309/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1051967,00 грн. (701311,00 грн. - основний платіж, 350656,00 грн. - штрафні санкції).

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «УкрАріан» експортовано на користь компанії «R.S.N. & F.LLC» в жовтні 2003 року 4267,00 кг труби нержавіючої, що підтверджується вантажно-митною декларацією №70301/3/104521 від 31.10.2003. Оскільки, Управління СБУ в м. Києві листом №51/2/1/1-90243 від 19.01.2006 повідомило ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про те, що за матеріалами, отриманими від Національного Бюро Інтерполу в Україні компанія «R.S.N. & F.LLC» станом на 01.01.2003 припинила своє існування, підтвердити фактичне переміщення товару через митний кордон України неможливо через відсутність нерезидента, відповідач дійшов висновку, що операції здійснені за угодами з таким нерезидентом не можуть вважатися експортом товарів, а ТОВ «УкрАріан» невірно визначило чисту суму зобов'язань з податку на додану вартість по розрахунках з бюджетом за жовтень 2003 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що приймаючи податкове повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах та у спосіб, передбачений податковим законодавством України, та позивачем не надано доказів щодо правомірності застосування нульової ставки податку на додану вартість при експорті товару нерезиденту - компанії «R.S.N. & F.LLC».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судом зазначено, що 04.08.2003 між позивачем та ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» було укладено договір комісії №2/08, відповідно до умов якого ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» зобов'язане знайти покупця на відповідну продукцію, укласти з покупцем договір купівлі-продажу цієї продукції, надати звіт про виконану роботу.

На виконання договору комісії №2/08 ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» уклало контракт №53/09 від 01.09.2003 з компанією «R.S.N. & F.LLC»(США).

Відповідно до умов контракту №53/09 від 01.09.2003 ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» передає у власність компанії «R.S.N. & F.LLC» (США), а компанія «R.S.N. & F.LLC» (США) зобов'язується прийняти та оплатити товар, згідно специфікації на загальну суму 657656,24 дол. США.

Згідно специфікації №1 до контракту №53/09 від 01.09.2003 ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» було реалізовано 13232,52 погонних метри нержавіючої труби.

На підтвердження перетину товаром митного кордону України позивач надав вантажно-митну декларацію № 70301/3/104521 від 31.10.2003.

Відповідно до положень пп. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» товари вважаються експортованими платником податку у разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Наказом Державної податкової адміністрації України №418 від 05.09.2002 затверджено Податкове роз'яснення щодо порядку застосування нульової ставки податку на додану вартість по операціях з вивезення (експортування) товарів за межі митної території України (далі по тексту - Роз'яснення).

Відповідно до абзацу 8 Роз'яснення з метою підтвердження факту перетину товарами митного кордону України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 №243 «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» платник податку, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), повинен мати оригінал п'ятого основного аркуша («примірник для декларанта») вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), на якому митним органом за зверненням платника податку вчинено напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України та засвідчено гербовою печаткою митного органу і підписом відповідальної особи, який разом з розрахунком експортного відшкодування подається до податкового органу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-ХII, експорт визначено як продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі).

Судом встановлено, що ВМД №70301/3/104521 від 31.10.2003 позивачем заповнена і містить відомості у відповідності до Інструкції «Про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби України №307 від 09.07.1997 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 за №443/2247.

ВМД має особисту номерну печатку інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару, напрямок переміщення предметів (експорт), найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні.

Крім того, матеріали справи містять лист Маріупольської митниці за підписом виконуючого обов'язки начальника регіональної митниці №11/15/19/3066 від 05.06.2006, відповідно до якого Маріупольська митниця підтвердила перетин митного кордону вантажу «труби нержавіючі» 02.11.2003 за ВМД №70301/3/104521 від 31.10.2003.

Даний лист виконаний на бланку Маріупольської митниці, який містить особливий підзвітний номер « 013806», підписаний посадовою особою - виконуючим обов'язки начальника регіональної митниці, а тому є письмовим доказом, що містить в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Отже, суд дійшов висновку, що у жовтні 2003 року позивачем було експортовано згідно договору комісії з ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» вантаж, а саме, 4267 кг труби нержавіючої, за межі митної території України.

З матеріалів справи вбачається, що згідно контракту №53/09 від 01.09.2003 поставка товару здійснювалась автомобільним транспортом на умовах DDU - місто Таллін, Естонія (в тлумаченні ИНКОТЕРМС 2000). Розрахунки за даним контрактом проводились через «FERRISTON TRADE LLC» USA.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судом встановлено, що ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» на виконання пункту 2.2 договору комісії №2/08 від 04.08.2003 перерахував на рахунок позивача 3506557,31 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивачем належними та допустимими доказами доведений реальний характер угоди, а тому не має підстав вважати, що ТОВ «УкрАріан» невірно визначена чиста сума зобов'язань з податку на додану вартість по розрахунках з бюджетом за жовтень 2003 року.

Крім того, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що компанія «R.S.N. & F.LLC» (США) припинила своє існування 05.11.1999 з огляду на відсутність відповідного звіту Торгово - Промислової палати України щодо діяльності нерезидента - компанії «R.S.N. & F.LLC»(США).

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Отже, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2009 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2009.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАріан» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2009.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис)О.В. Муравйов