Ухвала суду № 37968366, 25.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року м. Київ К/800/45350/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тристарс»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 р.

у справі № 816/2506/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тристарс»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тристарс» (далі - позивач, ТОВ «Тристарс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві №0000412308 від 26.04.2013 р.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 р. постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Тристарс», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 р. скасувати, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 р. залишити в силі.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тристарс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях з ТОВ «Спецтехнопласт» за період з 01.10.12 р. по 31.12.12 р., за результатами якої складено акт № 2157.5/37440004 від 17.04.2013 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, які призвели до заниження ПДВ за листопад - грудень 2012 р. в сумі 48853,82 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412308 від 26.04.2013 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 43853,82 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10963,46 грн.

Приписами п.198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової cлужби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Положеннями п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Спецтехнопласт» укладений договір № 15/10 від 15.10.12 р., предметом якого є надання послуг за умов технічної можливості виконавця надання таких послуг та своєчасності їх оплати замовником, які поділяються на основні та додаткові. Основними послугами є послуги по супроводженню корпоративної IP- телефонії. Додатковими послугами є технічний супровід доступу до мережі, налагодження кінцевого обладнання, перенесення точки підключення кінцевого обладнання, перевірка технічного стану абонентського вводу. Вартість робіт була встановлена в розмірі 263122,88 грн. Також додатками № 1 та № 2 були узгоджені договірні ціни на основні та додаткові послуги.

ТОВ «Спецтехнопласт», як субпідрядником, виконувались роботи для забезпечення належної діяльності 41 відділення ТОВ «Нова Пошта», а саме: проводились роботи, пов'язані з монтуванням та зварювання оптоволоконного дроту, роботи щодо встановлення та налагодження медіа-конверторів, модемів, роутерів, налагодження робочого місця оператора та здійснення щоденної підтримки користувача. Крім того, ТОВ «Спецтехнопласт» виконувало роботи, спрямовані на забезпечення комунікативних можливостей відділень ТОВ «Нова Пошта», тобто доступу до мережі Інтернет для отримання замовлень від клієнтів, обмін інформацією з ними та з іншими структурними відділеннями товариства та оперативного перевезення та доставки товарів.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, акти надання послуг не містять інформацію про наведені вище роботи, які виконувалися ТОВ «Спецтехнопласт». У Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вказано, що основним видом діяльності ТОВ «Спецтехнопласт» є інші спеціалізовані будівельні роботи, до яких не відносяться телекомунікаційні послуги в розумінні Закону України «Про телекомунікацію», які передбачені договором № 15/10 від 15.10.12 р.

Також за актами надання послуг, доручених позивачем ТОВ «Спецтехнопласт», мали виконуватися на користь ТОВ «Нова Пошта» за договором № 01/03 від 01.03.12 р. Виконання позивачем послуг за вказаним договором оформлено актами надання послуг від 05.11.12 р., від 06.11.12 р. та від 07.11.12 р. Тоді як ТОВ «Спецтехнопласт» за договором № 15/10 від 15.10.12 р. передало ці ж роботи позивачу актами від 30.11.12 р.

Отже, станом на 30.11.12 р. роботи, передбачені договором № 15/10 від 15.10.12 р., вже були виконані і передані замовнику, а тому не могли виконуватися ТОВ «Спецтехнопласт».

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Спецтехнопласт» за місцезнаходженням не виявлено. Також у цього підприємства відсутні основні засоби, виробничі потужності та наймані працівники.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тристарс» відхилити.

2.Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов