Ухвала суду № 37968364, 13.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року м. Київ К/9991/63676/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Борисенко І.В.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010

у справі № 2а-3858/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Укрресурс»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Укрресурс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «НВП «Укрресурс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку позивача з питань порушення вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт від 19.11.2009 №6232/1502/31645973.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2010 №0001/1520/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 233631,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 155754,00 грн., за штрафними (фінансовими) фінансовими санкціями - 77877,00 грн.

За результатами проведеної перевірки декларацій з податку на додану вартість позивача за грудень 2008 року по вересень 2009 року встановлено заниження показників, що були відображені у рядках 27 «сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду» декларацій: за грудень 2008 року у сумі 52450,00 грн., за квітень 2009 року у сумі 6707,00 грн., за травень 2009 року у сумі 96597,00 грн. та визначено податкове зобов'язання, що піддягає сплаті до бюджету у сумі 155754,00 грн. Донарахування податкового зобов'язання обґрунтовується відповідачем необхідністю відображення позивачем у рядку 23.5 «зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами податкового органу» декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року зі знаком «» результату камеральної перевірки, проведеної 16.12.2008.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що відповідачем у результаті перевірки методологічних і арифметичних помилок була зменшена сума, відображена позивачем у рядку 26 декларації з ПДВ за жовтень 2008 року на 373282,00 грн. Підставою для зменшення суми залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на думку відповідача, є невірне заповнення позивачем гр. 2 (звітний період, у якому виникла сума залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів) додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, де зазначено період « 09.2008».

Згідно декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2008 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене в рядку 18.2, склало 461974,00 грн.

Пунктом 5.11 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» визначено, що у разі якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Відповідно до абз. 3 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.11 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» позивачем така сума була зарахована до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та відображена у рядку 23.1 у сумі 461974,00 грн. в декларації за серпень 2008 року.

Враховуючи позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, що було задекларовано позивачем у серпні 2008 року у сумі 89769,00 грн., залишок від'ємного зазначення після бюджетного відшкодування, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду згідно п. «б» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» склав 372205,00 грн. (461974,00 грн. - 89769,00 грн.) та був відображений позивачем у рядках 23.2, 24 та 26 декларації з ПДВ за серпень 2008 року. Зазначену суму було перенесено до рядка 23.2 декларації з ПДВ за вересень 2008 року.

З урахуванням від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображеного в рядку 18,2 декларації з ПДВ за вересень, у сумі 1067,00 грн., який було перенесено до рядка 23.1 декларації з ПДВ за жовтень 2008 року, залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у жовтні повинен був скласти 373272,00 грн. (372205,00 грн. + 1067,00 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що саме така сума - 373272,00 грн. - і була зазначена відповідачем у рядках 24 та 26 декларації з ПДВ за жовтень 2008 року.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що неточне заповнення позивачем гр. 2 додатка №2 до декларації з податку на додану вартість, де позивач помилково вказав як період виникнення суми від'ємного значення « 09.2008», замість потрібного « 07.2008», жодним чином не вплинуло на правильність формування показників декларації з податку на додану вартість, а суми, зазначені позивачем у рядках 24 і 26 декларації за жовтень 2008 року, підтверджується показниками попередніх декларацій та формуються виключно на їх підставі з дотриманням вимог «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», у відповідності до пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім цього, будь-яких розбіжностей в результаті автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів відносно наданих декларацій з податку на додану вартість позивача не виникало, тобто кожній сумі податкового кредиту, задекларованого позивачем, відповідає податкове зобов'язання контрагентів. Даний факт відповідачем не спростовано.

Судами зазначено, що документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит є реєстри отриманих і виданих податкових накладних за липень 2008 року - жовтень 2008 року, та відповідні первинні документи, що були надані ним в якості доказів до суду та містяться в матеріалах справи.

Щодо законності проведення перевірки відповідачем, то судами зазначено наступне.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до правил пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом тридцяти днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Таким чином, законодавець передбачив, що камеральна перевірка проводиться в момент подачі податкової звітності платником податків і не розповсюджується на інші податкові звітні періоди та звітність, яка передувала поданню такої декларації.

Судами зазначено, що камеральній перевірці підлягали податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року - вересень 2009 року, що є свідченням порушення законодавчих термінів, визначених для здійснення камеральної перевірки, а надані до матеріалів справи копії податкових декларацій з ПДВ, які приймалися податковим органом, взагалі не місять відомостей (розділ IV податкових декларацій з податку на додану вартість, який заповнюється службовою особою ДПІ) про проведення та результати камеральної перевірки у строки встановлені Законом.

В акті перевірки вказано, що перевіряючими були використані данні, викладені в службовій записці №6/13004 від 22.06.2006.

Однак, підставою для проведення камеральної перевірки податкової звітності закон не передбачає будь-які службові записки про результати попередніх перевірок (в даному випадку за 2008 рік).

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що у відповідача не існувало підстав для здійснення камеральної перевірки податкових декларацій за період з грудня 2008 року по вересень 2009 року, оскільки даною перевіркою від 19.11.2009 могла бути перевірена виключно податкова декларація з ПДВ за жовтень 2009 року.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)Т.М. Шипуліна