Ухвала суду № 37968362, 25.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2014 р. м. Київ К/800/21084/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Даниленко І.В., Мельник Н.Ю.,

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року

у справі № 2а/10036/10/0470

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ»доНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» (далі по тексту - позивач, ЗАТ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ») звернулось з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2011 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 01.03.2010 року № 357/232/30926951.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищено податок на прибуток на загальну суму 1 532 986, 83 грн., п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 24 2856 15, 72 грн., 13.1 ст. 13, п. 13.5 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено податок з доходів за ставкою 6 % при виплаті таких доходів нерезиденту на загальну суму 14 947, 23 грн., пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 374 262, 87 грн., занижено залишок від'ємного значення податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 477 177, 28 грн., занижено від'ємне значення податку на додану вартість, що відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 203 808, 05 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, з урахуванням заперечень на акт перевірки ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 13.03.2010 року № 0000401720/0/10329, № 0000152200/0/10330, № 0000282320/0/10331, № 0000292320/0/10332, № 0000302320/0/10333.

За результатами адміністративного оскарження, зазначені податкові повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.05.2010 року № 0000401720/1/19000, № 0000152200/1/19011, № 0000282320/1/19010, № 0000292320/1/19008, № 0000302320/1/19009.

За результатами повторного адміністративного оскарження, вищевказані податкові повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.05.2010 року № 0000282320/2/22323, № 0000292320/2/22325, № 0000302320/2/22327; № 0000152200/2/22330, № 0000401720/2/22376.

Не погодившись з вищевказаними рішеннями податкового органу позивач оскаржив їх до ДПА України.

Рішенням ДПА України вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача залишена без задоволення та прийнято податкові повідомлення - рішення від 12.08.2010 року: № 0000302320/3, № 0000292320/3, № 0000282320/3, № 0000152200/3, № 0000401720/3.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ЗАТ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень: від 13.03.2010 року № 0000282320/0/10331, № 0000292320/0/10332, № 0000302320/0/10333; від 05.05.2010 року № 0000282320/1/19010, № 0000292320/1/19008, № 0000302320/1/19009; від 31.05.2010 року № 0000282320/2/22323, № 0000292320/2/22325, № 0000302320/2/22327; від 13.03.2010 року № 0000401720/0/10329, № 0000152200/0/10330; від 05.05.2010 року № 0000401720/1/19000, № 0000152200/1/19011; від 31.05.2010 року № 0000152200/2/22330, № 0000401720/2/22376 - в частині нарахування штрафних санкцій; від 12.08.2010 року: № 0000302320/3, № 0000292320/3, № 0000282320/3, № 0000152200/3, № 0000401720/3.

Колегія суду не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для з'ясування зазначених обставин судам необхідно перевірити доводи податкового органу, викладені в акті перевірки та інші докази.

Частиною 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Проте, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було досліджено на підставі яких первинних документів були прийняті податкові повідомлення - рішення та не досліджено самі первинні документи по кожному податковому повідомленню - рішенню, заявленому в позові.

Також, суди не проаналізували безпосередньо кожне податкове повідомлення - рішення щодо стягнення пені на час банкрутства ЗАТ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» та не з'ясували статус кредитора (поточний чи конкурсний) у вищевказаній справі, та, відповідно до практики Верховного Суду України (постанови від 07.05.2012 року, від 01.10.2012 року) природу спірних податкових зобов'язань позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 163 КАС України в мотивувальній частині постанови суду зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Однак, на думку колегії суду, суди першої та апеляційної інстанції не дослідили та не встановили всі обставини справи.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов