Ухвала суду № 37968359, 25.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року м. Київ К/800/37439/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 р.

у справі № 2а-10594/11/1370

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»

до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (далі - позивач, ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області (далі - відповідач, ДПІ у Жидачівському районі Львівської області) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 р. позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі Львівської області № 0002901501 та № 0002891501.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Миколаївська міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Жидачівському районі Львівської області проведено перевірку своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» за період з 01.05.2008 р. по 31.05.2011 р., за результатами якої складено акт № 596/15-011/00278801 від 21.06.2011 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме несвоєчасна сплата протягом граничних строків суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 р. № 0002891501, яким за затримку на 133 кал. днів сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 844751 грн. зобов'язано ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» сплатити штраф у розмірі 20% - 168950,20 грн.; податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 р. № 0002901501, яким за затримку на 90 кал. днів сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1552873 грн. зобов'язано ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» сплатити штраф у розмірі 20% - 310574,60 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» у податкових деклараціях за 2008 рік суми податку на прибуток були сплачені, однак дані кошти відповідачем спрямовані на погашення податкового зобов'язання у сумі 1625074 грн., визначеного податковим повідомленням-рішенням від 13.04.2006 р. № 00000192320/0/89.

Вищевказана сума була внесена до картки особового рахунку платника 01.04.2008 р. згідно рішення Львівського апеляційного господарського суду № 5/3298-13/377А від 19.03.2008 р. Зазначене рішення скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.10.2008 р., справу направлено на новий розгляд. За наслідками нового розгляду справи було прийнято Львівським окружним адміністративним судом постанову від 28.12.2009 р. у справі № 2а-8847/08/1370, яку скасовано 02.08.2011 р. Львівським апеляційним адміністративним судом (ухвала № 13161/10/9104), позов ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ у Жидачівському районі № 0000192320/0/98. Ухвала набрала законної сили.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 цього Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (у редакції, чинній на момент подання позивачем декларацій) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення № 0000192320/0/89 від 13.04.2006 р. не було узгоджено, оскільки оспорювалося в судовому порядку і яке пізніше було скасовано постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011 року.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов