Ухвала суду № 37968325, 06.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року м. Київ К/9991/24685/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.07.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011

у справі № 2а-6558/10/15/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юркаффа»

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

про скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юркаффа» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Юркаффа») звернулося до суду з позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі по тексту - відповідач, Феодосійська МДПІ) про скасування рішень: №0000212200 від 17.02.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 150231,32 грн.; №0000242200 від 23.04.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 150231,32 грн.; №0000252200 від 23.04.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій 1020,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.07.2010, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт №158/23-1/33180100 від 08.02.2010.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (зі змінами і доповненнями), а саме - перевищення ТОВ «Юркаффа» законодавчо встановленого 180 денного строку поставки товару з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції, що імпортується, на 192 дні у сумі 25000 євро (з 23.03.2009 по 30.09.2009), також встановлення подання ТОВ «Юркаффа» за перевіряємий період станом на 01.04.2009, 01.07.2009, 01.10.2009 декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами з порушенням вимог ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання» від 19.02.1993 №15-93.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято рішення №00212200 від 17.02.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 150231,32 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.04.2010 №0000242200 на суму 150231,32 грн. та рішення від 23.04.2010 №0000252200 на суму 1020,00 грн. за порушення ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання» від 19.02.1993 №15-93.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 (180) календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. При застосуванні розрахунків щодо імпортних рацій резидентів у формі документарного акредитиву термін, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлює відповідальність за порушення терміну, передбаченого ст. 2 Закону у вигляді пені у розмірі 0,3% від суми митної вартості продукції, недопостачає, за кожен день прострочення.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, моментом здійснення імпорту згідно статті 1 даного Закону є момент перетину товаром митного кордону України або переходу прав власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно з п. п. 23, 35 ст. 1 Митного Кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація; пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Згідно ст. 37 Митного кодексу України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Митного Кодексу України товари і транспорті засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України

Згідно Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою КМУ від 09.06.1997 №574, вантажна митна декларація є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів.

Судами зазначено. що між позивачем та компанії «Аlех Аиtоmobile» (Німеччина) був укладень договір №1/09/08 від 17.09.2008, за умовами якого компанії «Аlех Аиtоmobile» зобов'язана передати у власність ТОВ «Юркаффа» автомобіль евакуатор. Відповідно до пп. 2.1. п. 2 цього договору строк поставки встановлено до 15.12.2008, продавець має право на дострокову поставку. Підпунктом 2.3. п. 2 встановлено, що оплата по договору здійснюється у формі 100% передоплати протягом 10 днів після підписання договору, надання рахунку. На підставі інvоісе (рахунок) №1\09\08 від 17.09.2008 та платіжного доручення №1 від 23.09.2008. Позивач перерахував 25000 євро 23.09.2008, яке складає, суму договору №1/09/08 від 17.09.2008, про що свідчить відмітка банку на платіжному дорученні.

Автомобіль - евакуатор від компанії «Аlех Аиtоmobile» (Німеччина) поступив на митну територію України 29.10.2008, що підтверджено відмітками Львівської митниці на ПД 0006000000200888264 (а.с.20), інvоісе (рахунок) №1\09\08 від 17.09.2008 уніфіковано митна квитанція серія 209А №3507848, код митного підрозділу 209100535.

Ориманий від компанії «Аlех Аиtоmobile» (Німеччина) за договором №9\08 від 17.09.2008 автомобіль знаходився під митним контролем, що також підтверджено ВМД №600060000\8\001039 і відбитком особистої печатки ст. інспектора митного поста м. Феодосія Ефимцева. Усі митні платежі (мита, ПДВ і т.д.) були сплачені в 2008 році позивачем в повному об'ємі.

Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 18.11.2008 №60006000/2008/000047 визнана Окружним адміністративним судом Автономної республіки Крим протиправною та скасована і це рішення від 03.09.2009 по справі № 2а-1047\09\9\0170 набрало законної сили. Крім того, цим рішенням встановлено, що автомобіль з 29.10.2008 знаходився під митним контролем, тобто на території України, і відмова Кримської митниці в митному оформлені є незаконною. Таким чином, не своєчасне оформлення ВМД, виникло не з вини позивача.

Відповідно до довідки №107/15370 від 20.04.2010 про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходяться за її межами ГУ НБУ в АРК, підписаною також в.о. першого заступника начальника ДПІ в м. Феодосія АРК ТОВ «Юркаффа» здійснено декларування валютних цінностей, доходів та майна, що знаходиться за межами України станом на 01.04.2010.

Судами вірно зазначено, що перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення на Україну. Оформлення ВМД є документом, який містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України, який посвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів в визначений митний режим і, який підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених в ВМД осіб відносно здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій. Таким чином, доводи відповідача є безпідставними, оскільки моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу прав власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.07.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)А.О. Рибченко (підпис)М.О. Федоров