Ухвала суду № 37965194, 31.03.2014, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/186/14-ц

провадження 2/619/491/14

У Х В А Л А

31 березня 2014 року Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-М», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом немайнового характеру до товариства з обмеженою відповідальністю «Водолей-М», ОСОБА_2, в якому просить визнати недійсним договір, укладений між ТОВ «Водолій-М» та ОСОБА_2 № 12/д від 12.04.2011 року про дольову участь в будівництві.

У поданій до суду заяві про забезпечення позову представник позивача ОСОБА_3 просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - частину банно-оздоровчого комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 та заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії по відчуженню будь-яким чином та переданню в заставу (іпотеку) зазначеного вище нерухомого майна. В обґрунтування заяви зазначено, що предметом позову є нерухоме майно, що належало ТОВ «Водолій-М» та незаконно було відчужено ОСОБА_2 Обгрунтуванням позову є саме недійсність договору, на підставі якого відбувся перехід права власності на вказану нерухомість. На даний час власником нерухомості є ОСОБА_2, якому ніщо не заважає здійснити дії по подальшому відчуженню своєї нерухомомтсі та унеможливити виконання рішення по даній справі в разі задоволення позову.

Перевіривши заяву, суддя дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Згідно ухвали судді від 19 лютого 2014 року провадження у даній справі відкрито та справу призначено до судового розгляду.

Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Частиною 3 статті 151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пленум Верховного Суду України в п.4 Постанови №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснив судам, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», шляхом накладення арешту на майно дозволяється забезпечувати позов майнового характеру.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виник спір, поданий ОСОБА_1 позов про визнання недійсним договору є немайновим, про що зазначає і сам позивач, з огляду на що такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно, суперечить вимозі співмірності із заявленими ним позовними вимогами.

Крім того, предметом спору не являється право власності на нерухоме майно - частину банно-оздоровчого комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 і матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_2 являється власником приміщень в будові «А-1», льоху «Б», тому відсутні підстави для задоволення заяви в частині заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії по відчуженню та переданню в заставу (іпотеку) зазначеного вище нерухомого майна.

До того ж, матеріали справи не містять даних, які б підтверджували існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тому заявнику слід відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову в цілому.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суддя -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-М», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя І.М Нечипоренко