Рішення № 37961707, 24.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 0508/14062/12 Номер провадження 22-ц/775/2191/2014

Головуючий в 1 інстанції: Алтухова О.С.

Доповідач: Халаджи О.В.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Бугрим Л.М.

суддів Халаджи О.В., Гапонова А.В.

при секретарі Лавицькому Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 січня 2014 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 січня 2014 року в задоволені позову ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ПАТ «Родовід Банк» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що не може погодитись із твердженням суду першої інстанції стосовно того, що у відповідачів відсутня можливість щодо погашення суми боргу за кредитним договором ОСОБА_5 перед банком, оскільки вся вартість успадкованого майна була передана на часткове погашення заборгованості спадкодавця перед кредитором за договором позики - ОСОБА_6, зобов'язання за кредитним договором №Д002/СК-340.07.1 від 17 серпня 2007 року є припиненим через відсутність успадкованого майна, а в межах вартості якого відповідачі могли б задовольнити вимоги банку. Оскільки суд не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутній жодний доказ щодо вартості спадкового майна з урахуванням нерухомого майна переданого в іпотеку ПАТ «Родовід Банк», та застосував закон, який не підлягав застосуванню у цій справі, і в наслідок цього не з'ясував обставин, які підлягають доказуванню, та припустився помилок, що призвело до неправильного вирішення справи. Також апелянт зазначає, що зобов'язання за кредитним договором №Д002/СК/340.07.1 від 17 серпня 2007 року є припиненим через відсутність успадкованого майна, в межах вартості якого відповідачі могли б задовольнити вимоги банку, договір іпотеки № Д002/СК/340.07.1 від 17.08.2007 р. як похідний від основного зобов'язання є також припиненим. Відтак, позивач до Ворошиловського районного суду м. Донецька з вимогами щодо припинення зобов'язання за кредитним договором та припинення зобов'язання забезпеченого іпотекою за кредитним договором не зверталось, в рамках даного цивільного провадження відповідачами зустрічних позовів та заяви з цього приводу не подавались, таким чином, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, що є порушенням норм чинного законодавства та є підставою для скасування сушення. Враховуючи наведене, просив рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 січня 2014 року скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Родовід Банк» в повному обсязі.

Представник апелянта - позивача по справі ПАТ «Родовід Банк» у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні проти доводів апеляції заперечувала та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Інші відповідачі до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, з'явившихся сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, 17 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (17 червня 2009 р. назви Банку офіційно змінено з Відкритого акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» (скорочена назва - ПАТ «РОДОВІД БАНК»), що підтверджується новим Свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи) і ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір № Д002/СК-340.07.1.

Згідно умов кредитного договору, ОСОБА_5 надано кредит на споживчі цілі на загальну суму 200 000,00 доларів США строком (терміном) по 17 серпня 2017 року, за умови сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 15% річних.

Відповідно до п. 4.5 кредитного договору, за порушення строків (термінів) повернення кредиту чи сплати процентів за користування кредитом, сплачувати Банку пеню за кожен день прострочки у розмірі 1,6 % від суми простроченого платежу.

Пунктом 5.1 кредитного договору, передбачено у разі недотримання Позичальником умов цього Договору Банк має право вимагати його дострокового припинення, повернення одержаної суми кредиту, сплати нарахованих за ним процентів, а також звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 17 серпня 2007 року.

На забезпечення виконання умов кредитного договору, між ВАТ «Родовід Банк» і ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки №Д002/СК-340/1.07.1 від 17.08.2007р., відповідно до умов якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку частину будівлі ТЛЦ-3 (цех по виробництву твердих сплавів, тугоплавких металів), загальною площею 1 845,5 кв.м. та частину естакади готової продукції, загальною площею 945,4 кв.м.

ОСОБА_5 порушив умови кредитного договору у зв'язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 3 163 673,03 гривень.

ОСОБА_5 помер 31 травня 2011 року, про що банк дізнався з повідомлення нотаріуса 06.02.2012 р.

Як було встановлено рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, 3-тя особа: ПАТ «Родовід Банк», про стягнення заборгованості за договором позики, спадкоємцями ОСОБА_5 є відповідачі у справі, які отримали відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом. Зі свідоцтв вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 успадкували по 1/5 частці майна померлого, ОСОБА_4 успадкував 2/5 частин майна (у тому числі з урахуванням 1/5 частки, від якої відмовилась мати спадкодавця - ОСОБА_8).

До складу спадщини, в тому числі, увійшли нежитлові приміщення, розташовані у АДРЕСА_1, а саме: частина будівлі ТЛЦ-3 (цех по виробництву твердих сплавів, тугоплавких металів), загальною площею 1 845,5 кв.м. та частина естакади готової продукції, загальною площею 945,4 кв.м., які належали спадкодавцю ОСОБА_5 на праві власності і які були ним передані в іпотеку ПАТ «Родовід Банк» (вартість визначена у розмірі 1 607 389,00 грн.).

Частина будівлі ТЛЦ-3 (цех по виробництву твердих сплавів, тугоплавких металів), загальною площею 1 845,5 кв. м. та частина естакади готової продукції, загальною площею 945,4 кв. м, розташовані у АДРЕСА_1, увійшла до складу спадщини, однак свідоцтво про право на цю частину спадщини спадкоємці не отримали. Незважаючи на це, оскільки спадкоємці вже прийняли та оформили частину спадкового майна, вважається, що вони прийняли і решту спадщини, оскільки відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а згідно ч. 5 цієї є статті незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 серпня 2013 року встановлено, що вартість спадкового майна, що була успадкована відповідачами після смерті ОСОБА_5, з урахуванням вартості частини будівлі ТЛЦ-3 (цех по виробництву твердих сплавів, тугоплавких металів), загальною площею 1 845,5 кв.м. та частини естакади готової продукції, загальною площею 945,4 кв. м, розташовані у АДРЕСА_1, склала 2 263 680,00 гривень. Вказана сума була в добровільному порядку сплачена кредитору померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_6, відповідачами пропорційно розміру частки успадкованого ними майна, що підтверджується розписками представника ОСОБА_6 від 27.02.2013 р. та від 01.08.2013 р. (т.2 а.с. 15, 16).

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, про те що, виходячи з положень ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, у разі смерті фізичної особи - боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням. Та відповідно до ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Проте апеляційний суд не може повністю погодитись із зробленим судом першої інстанції висновком про неможливість задоволення позовних вимог кредитора ПАТ «РОДОВІД БАНК», оскільки законодавець не визначив черговості задоволення вимог кредиторів спадкодавця у разі наявності декількох кредиторів або пропорційності задоволення таких вимог, а відповідачі з дотриманням положень ст. 1282 ЦК України задовольнили вимоги кредитора ОСОБА_6 в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

І до того ж, не можна погодитись, що зобов'язання за кредитним договором № Д002/СК-340.07.1 від 17 серпня 2007 року с припиненими через відсутність успадкованого майна, в межах вартості якого відповідачі могли б задовольнити вимоги банку, договір іпотеки №Д002/СК-340/1.07.1 від 17.08.2007 р. як похідний від основного зобов'язання є також припиненим.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з положенням ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Як роз'яснено п. 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника, за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке. З урахуванням положення ст. 1282ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Так, 26.06.2012 року за вих. №298/02-14 після смерті ОСОБА_5 заведена спадкова справа.

Відповідачі не повідомляли АТ «РОДОВІД БАНК» про відкриття спадщини після смерті громадянина ОСОБА_5 та про прийняття ними спадщини.

Станом на 03 серпня 2012 року спадкоємці свої зобов'язання перед Банком, щодо погашення заборгованості за кредитним договором не виконали.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, спадкове майно складає 2 263 680,00 гривень, вказана сума була в добровільному порядку сплачена кредитору померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_6

До складу спадкового майна увійшли нежилі приміщення: частина будівлі ТЛЦ-3 (цех по виробництву твердих сплавів, тугоплавких металів), загальною площею 1 845,5 кв.м. та частини естакади готової продукції, загальною площею 945,4 кв. м, розташовані у АДРЕСА_1, які є предметом договору іпотеки, однак позивач не звертався до суду з вимогами до спадкоємців про звернення стягнення на предмет іпотеки, а суд самостійно позбавлений права виходити за межі позовних вимог.

Окрім цього, серед спадкоємців є малолітні діти - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка в силу відсутності у неї цивільної дієздатності не може відповідати за зобов'язаннями спадкодавця.

Згідно із ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду є, в тому числі: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з відмовою у задоволенні позову на підставі зазначених вище висновків.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 січня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: