Ухвала суду № 37959968, 25.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 р. Справа № 876/14938/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Андрушківу І.Я.,

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідачів - Водолазького І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Львівської митниці Міндоходів про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів та Державної митної служби України, в якому з врахуванням уточнення позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 24.11.2010 року № 2189-к в частині припинення з 25.11.2010 року його перебування на державній службі в митних органах України на посаді начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець» Львівської митниці; визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці від 25.11.2010 року № 1085-к в частині оголошення наказу Державної митної служби України від 24.11.2010 року № 2189-к про припинення з 25.11.2010 року його перебування на державній службі в митних органах України; поновити його на посаді начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів; зобов'язати Львівську митницю нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що в акті перевірки № 21/2010-п від 24.11.2010 року висновки щодо невиконання позивачем вимог Митного кодексу України, а також щодо неналежного виконання ним своїх посадових обов'язків під час митного оформлення транспортних засобів, що в'їхали на територію України з Республіки Польща, ґрунтуються на недостовірних обставинах. Позивач вважає, що звільнений безпідставно, оскільки його провини у тому, що на територію України потрапив транспорт без належного митного оформлення немає, а відомості, які надала польська сторона про транспортні засоби, які виїхали з митної території Польщі для наступного митного контролю та оформлення на українському пункті пропуску, викликають сумнів у їх офіційності та вірогідності. Відтак, зважаючи на суперечливі висновки акта перевірки № 21/2010-п, повідомлені митним органом Республіки Польща випадки перетину митного кордону потребують більш детальної та ґрунтовної перевірки з урахуванням відомостей, внесених до інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю «Гарт-1» Державної Прикордонної служби України. Крім того, звільнення з митниці здійснено без службового розслідування відносно позивача, проведення якого відповідно до ст. 31 Дисциплінарного статуту митної служби України обов'язково передує такому дисциплінарному стягненню. Зазначені у позові факти, на думку позивача, вцілому свідчать про неправомірність дій відповідачів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2013 року зазначені судові рішення було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Львівський окружний адміністративний суд на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінив відповідача Львівську митницю на її правонаступника - Львівську митницю Міндоходів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року, прийнято після нового розгляду справи, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України № 2189-к від 24.11.2010 року в частині припинення 25.11.2010 року перебування на державній службі ОСОБА_2 начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець» Львівської митниці, за порушення Присяги державних службовців відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу». Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці № 1085-к від 25.11.2010 року «Про оголошення наказу Державної митної служби України від 24.11.2010 року №2189 -к» в частині дати фактичного звільнення ОСОБА_2 Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів з 26.11.2010 року. Стягнуто з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 140767,20 грн. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 4117,68 грн. суд допустив до негайного виконання.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що встановлені судом фактичні обставини справи дають підстави для висновку про відсутність безпосереднього зв'язку між діями чи бездіяльністю позивача та порушенням посадовими особами митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та громадян, що переміщуються через митний кордон, а також невнесенням до електронного журналу «Пасажирський пункт пропуску» ПІК «Інспектор - 2006» відомостей про транспортні засоби, що проходять митний контроль.

Системний аналіз спеціальних і загальних норм, наведених у ст. 21, ч. 1 ст. 22, ст. 31 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», ст. ст. 14, 17, 30 Закону України «Про державну службу», свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни (дисциплінарних правопорушень) допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у ч. 2 ст. 22 Дисциплінарного статуту, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну службу», найбільш суворим з яких є звільнення. У п. 6 ч. 1 ст. 30 цього Закону визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення. Отже, як порушення Присяги, так і інше дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недотримання державним службовцем правових та етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та інша дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного правопорушень. Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення іншого дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності. Проте відповідач не надав суду жодних обґрунтувань того, чому встановлені порушення не можуть бути визначені як дисциплінарний проступок, у чому полягає їх особлива тяжкість, і доказів встановлення умисності допущених порушень та настання тяжких наслідків, які мали місце внаслідок допущеного порушення, у матеріалах справи немає. Також звільненню позивача не передувало проведення службового розслідування, натомість була проведена перевірка, за результатами якої складено акт від 24.11.2010 року, який слугував прийняттю оскаржуваного наказу.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, відповідач Львівська митниця Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в у задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення позивача, представника позивача та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановив суд, ОСОБА_2 з 27.06.2001 року працював в митних органах України, а з 02.08.2010 року на посаді начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець» Львівської митниці.

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 24.11.2010 року № 2189-к «По особовому складу» з 25.11.2010 року припинено перебування позивача на державній службі в митних органах за порушення Присяги державних службовців, що виявилось у несумлінному виконанні службових обов'язків та порушенні вимог законодавства з питань митної справи, і звільнено його з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець» Львівської митниці.

Згідно з наказом Львівської митниці від 25.11.2010 року № 1085-к оголошено зазначений вище наказ Державної митної служби України.

Оскаржуваний наказ Державної митної служби України видано на підставі акту від 24.11.2010 року № 21/2010-п за результатами перевірки, призначеної наказом Державної митної служби України від 16.11.2010 року № 311-в.

Перевіркою в частині, що стосується ОСОБА_2, було встановлено, що в період з 03.11.2010 року по 14.11.2010 року з митної території Республіки Польща виїхало 26 транспортних засобів з вантажем, щодо яких наявна інформація про їх митне оформлення польською стороною. Однак в модулі «диспетчер «ЗМК» ПІК «Інспектор-2006» відсутня будь-яка інформація про в'їзд на митну територію України, митне оформлення цих транспортних засобів посадовими особами Львівської митниці. Дані порушення стали можливими внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов'язків начальником відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець» ОСОБА_2, а саме ним не було здійснено належного контролю за службою підлеглого особового складу відділу, що призвело до переміщення окремих товарів через митний кордон України з уникненням від оподаткування та порушення встановленого порядку ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України, передбаченого Законом України від 13.10.2010 року № 2681-ІІІ та створення обставин, які сприяли можливості незаконного переміщення на митну територію України окремих товарів. ОСОБА_2 було допущено неналежне виконання своїх посадових обов'язків, передбачених п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.6, 2.8, 2.9, 2.10, 2.16, 2.18, 2.22, 2.26, 2.28 посадової інструкції начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець» Львівської митниці.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного наказу Державної митної служби України з таких підстав.

Як вбачається з графіка виходу на роботу працівників ВМО № 2 МП «Краковець» і журналу виходу на роботу та розподілу функціональних обов'язків митного поста «Краковець» ОСОБА_2 03-04.11.2010 року з 20-00 год. до 8-00 год., 06.11.2010 року з 8-00 год. до 20-00 год., 07-08.11.2010 року з 20-00 год. до 8-00 год., 10.11.2010 року з 8-00 год. до 20-00 год., 11-12.11.2010 року з 20-00 год. до 8-00 год., 14.11.2010 року з 8-00 год. до 20-00 год. виконував службові обов'язки начальника ВМО № 2 МП «Краковець».

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.6, 2.8, 2.9, 2.10, 2.16, 2.18, 2.22, 2.26, 2.28 посадової інструкції начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець» Львівської митниці, на позивача покладалися обов'язки щодо забезпечення якості митного контролю та митного оформлення посадовими особами відділу товарів, транспортних засобів та громадян, що переміщуються через митний кордон України, повноти справляння митних платежів; забезпечення виконання в повному обсязі плану очікуваних показників, нарахування особовим складом ВМО податків, зборів та інших платежів, справляння яких віднесено, відповідно до законодавства України до компетенції митних органів; надання практичної допомоги у здійсненні митного контролю та митного оформлення підпорядкованому особовому складу; контролю дотримання особовим складом вимог Положення про зону митного контролю, технологічних схем митного контролю та митного оформлення, посадових інструкцій, нормативних документів з питань митної справи; перевірки своєчасності та належного виконання особовим складом наказів і розпоряджень Держмитслужби України, Львівської митниці, начальника митного поста; дотримання положень чинного законодавства України та організації роботи підпорядкованого особового складу відділу по забезпеченню виконання його вимог; організації роботи відділу в напрямку виявлення, припинення спроб контрабандного переміщення товарів, транспортних засобів та інших предметів, порушень митних правил; проявляння необхідної ініціативи та наполегливості по виявленню та припиненню фактів контрабанди та порушень митних правил; своєчасного та якісного проведення підтвердження інформації про пропуск вантажу в електронній копії ПП та ПД в ЄАІС ДМСУ; здійснення контролю за якісним і правильним оформленням особовим складом відділу всієї документації у відповідності до положень технологічної схеми та вимог чинного законодавства; використання відповідних програмно-інформаційних комплексів ЄАІС ДМСУ та баз даних митного поста при здійсненні митного контролю та митного оформлення; належним чином та відповідно до встановлених вимог забезпечення внесення до них відповідних відомостей.

Відповідно до п. 35 ст. 1 Митного кодексу України (тут і далі Митний кодекс України 2002 року, який був чинним на час виникнення спірних відносин) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з урахуванням заявленої мети такого переміщення, після проведення митних процедур.

Згідно з ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Згідно з ч. 5 ст. 43 Митного кодексу України митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

А згідно з ч. 2 ст. 78 цього Кодексу митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до п. 3.4 Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України № 505/642 від 11.06.2008 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2008 року за № 753/15444, закінчення процедури митного оформлення транспортного засобу та товару засвідчується проставленням у контрольному талоні проходження по «червоному коридору» особистої номерної печатки посадовою особою митного органу, після чого транспортний засіб направляється на виїзд з пункту пропуску.

Згідно пп. 3.1.1.16 Технологічної схеми у випадку ввезення товарів в об'ємах, що підлягають оподаткуванню, власник товару або уповноважена ним особа скеровується посадовою особою відділу митного оформлення до представників підприємств, які здійснюють декларування на підставі договору. Після здійснення необхідних процедур з перевірки документів та митного оформлення посадова особа підрозділу з охорони державного кордону проставляє на талоні відмітку «В'їзд» або «Виїзд», а посадова особа підрозділу митного оформлення - відбиток особистої номерної печатки.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» при ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування за умови усного декларування товари, сумарна митна вартість яких не перевищує 200 євро, а загальна вага не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами у супроводжуваному багажі, пересилаються в несупроводжуваному багажі та надходять на адресу громадян у міжнародних поштових відправленнях.

Відповідно до положень Технологічної схеми пропуску через Державний кордон України осіб, транспортних засобів, товарів та інших предметів у МАПП «Краковець», затвердженої наказом Львівської митниці, Мостиського прикордонного загону від 06.02.2009 року № 46/92, зареєстрованим в Головному управлінні юстиції у Львівській області 17.02.2009 року за № 6/1359, у пункті пропуску здійснюється прикордонний, митний, санітарно-епідеміологічний, ветеринарний, фітосанітарний, екологічний (радіологічний) контроль, а також контроль за переміщенням культурних цінностей, контроль за міжнародними перевезеннями пасажирів і товарів автомобільними транспортними засобами. Прикордонний контроль передує митному.

Як вбачається із відповіді Окремого відділу обробки даних центральної підсистеми інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Гарт» Державної прикордонної служби України від 15.03.2011 року № 0.253-2923/0/15-11 у період з 03.11.2010 року по 14.11.2010 року під час виконання позивачем посадових обов'язків начальника ВМО № 2 Митного поста «Краковець» на митну територію України в'їхали 19 автомобілів.

А як вбачається з відомостей, наданих митними органами Республіки Польща, за період з 01.11.2010 року по 15.11.2010 року на митну територію України з Республіки Польща через міжнародний пункт пропуску «Краковець-Корчова» за результатами співставлення даних виявлено 32 випадки перетину пункту пропуску транспортними засобами з товарами різної ваги, в тому числі 28 випадків під час виконання позивачем посадових обов'язків начальника ВМО № 2 Митного поста «Краковець».

Як встановлено під час судового розгляду справи, одні і ті ж транспорті засоби (мікроавтобуси) перетинали державний кордон України в напрямках на в'їзд і на виїзд декілька разів за добу, в тому числі в період з 03.11.2010 року по 14.11.2010 року під час виконання позивачем посадових обов'язків начальника ВМО № 2 митного поста «Краковець». Однак особи, які керували цими транспортними засобами або пасажири не здійснювали письмового декларування товарів у порядку, передбаченому для громадян, та дані товари не оподатковувались ввізним митом, а проїжджали по «зеленому коридору», що підтверджується наявними в матеріалах справи контрольними талонами. А згідно з п. 1.2 Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів і вантажів у міжнародному автомобільному пункті пропуску через державний кордон України «Краковець», вантажні та вантажно-пасажирські мікроавтобуси повинні рухатись по «червоному коридору».

В модулі ЄАІС Держмитслужби України та справах Львівської митниці відсутні будь-які документи та інформація, що підтверджують факт перетину переліченими в таблиці № 82 Акта транспортними засобами митного кордону України та здійснення їх митного контролю, митного оформлення за період з 03.11.2010 року по 14.11.2010 року.

Таким чином, посадовими особами і працівниками відділу ВМО № 2 Митного поста «Краковець» були допущені випадки порушення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та громадян, що переміщуються через митний кордон. Сам факт наявності контрольних талонів для проходження по «зеленому коридору» транспортного засобу без причепа та без товарів, що підлягають обов'язковому письмовому декларуванню та (або) оподаткуванню, не спростовує наявності зазначених порушень.

Однак, як правильно вказав суд першої інстанції, встановлені судом фактичні обставини справи дають підстави для висновку про відсутність безпосереднього зв'язку між діями чи бездіяльністю позивача та порушенням посадовими особами та працівниками ВМО № 2 Митного поста «Краковець» митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та громадян, що переміщуються через митний кордон, а також невнесенням до електронного журналу «Пасажирський пункт пропуску» ПІК «Інспектор - 2006» відомостей про транспортні засоби, що проходять митний контроль, а твердження відповідачів з цього приводу є припущеннями, які не підтверджені належними та достатніми доказами.

Також колегія суддів враховує, що, як зазначено вище, ОСОБА_2 був звільнений відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу», яким передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

З тексту Присяги державного службовця вбачається, що державний службовець присягається, зокрема, суворо дотримуватись Конституції та законів України, сумлінно виконувати свої обов'язки.

Статтею 14 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Несумлінне виконання посадовими особами своїх обов'язків, та порушення вимог Конституції і законів України може кваліфікуватися за чинним законодавством України і як порушення службової дисципліни, і як порушення Присяги державного службовця.

Відповідно до положень статті 31 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року № 2805-IV, з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.

Разом з тим, як встановив суд та не заперечують сторони, ні Львівською митницею, а ні Державною митною службою рішення про проведення службового розслідування не приймалось та обов'язкове службове розслідування не проводилось, тобто, відповідачем спірний наказ прийнято без врахування результатів службового розслідування.

Тоді як проведення службового розслідування повинно передувати виданню наказу про притягнення працівника до відповідальності, а посилання на обставини, встановлені в ході перевірки організації роботи Львівської митниці, оформленої актом від 24.11.2010 року № 21/2010-п, на обґрунтування законності підстав звільнення, не допускається.

Крім того, відповідно до положень статті 408 Митного кодексу України правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу», тобто норми Закону України «Про державну службу» можуть застосовуватись щодо посадових осіб митної служби лише у тій частині, що не урегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі, і нормами Дисциплінарного статуту митної служби України.

В преамбулі Дисциплінарного статуту митної служби України зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу».

Тобто і в частині регулювання правового становища державних службовців при застосуванні положень Дисциплінарного статуту митної служби України вимоги Закону України «Про державну службу» враховуються, але здійснюється таке регулювання за нормами спеціальних законів, зокрема, Дисциплінарного статуту митної служби України.

Статтею 21 Дисциплінарного статуту митної служби України встановлено, що порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (порушення присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу, повинно бути мотивовано.

Обов'язковість такого мотивування обумовлена тим, що застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб митної служби України чітко врегульовано розділом 4 Дисциплінарного статуту митної служби України, який визначає види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до положень статті 27 Статуту дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.

Застосувавши за вчинення дій, які кваліфіковані як неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків, тобто є порушенням службової дисципліни відповідно до визначення статті 21 Дисциплінарного статуту митної служби України, положення пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (порушення присяги), відповідач тим самим позбавив позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень розділу 4 Дисциплінарного статуту митної служби України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Доказування правомірності рішення, означає також і доказування фактичних обставин, за яких може бути прийнято відповідне рішення.

Разом з тим, судами встановлено, що в оскаржуваному наказі Державної митної служби України та в матеріалах перевірки відповідачем не конкретизовано, які саме дії вчинив ОСОБА_2 в порушення пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу».

Колегія суддів, не заперечуючи права митного органу звільняти свого співробітника за порушення Присяги державного службовця, наголошує, що висновок про порушення чи непорушення посадовою особою митного органу такої присяги повинен бути чітко та достатньо обґрунтованим, а рішення про припинення державної служби працівника з цих підстав може прийматись лише у випадку неможливості застосування до нього дисциплінарних стягнень чи їх невідповідності або неспіврозмірності тяжкості вчиненого працівником порушення.

Застосувавши до позивача такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з митного органу за порушення присяги державного службовця, Державною митною службою України не враховано положення ст. 27 Дисциплінарного статуту митної служби України.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача було проведено протиправно, оскільки при винесенні Державною митною службою України оскаржуваного наказу про звільнення було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, з огляду на те, що службове розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку відповідачем проведено не було, що свідчить про винесення спірного наказу за відсутності необхідних доказів.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір.

Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, порушене відповідачами право ОСОБА_2 на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на попередній посаді, а саме на посаді начальника Відділу митного оформлення № 2 Митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як вбачається з наданої суду довідки Львівської митниці, на день звільнення середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 становила 4117,68 грн., з середньоденна - 191,52 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно з п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року № 100, в редакції на час виникнення спірних відносин, за час вимушеного прогулу з 25.11.2010 року по 31.10.2013 року (735 днів) позивачу належить до виплати 140767,20 грн.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно допустив до негайного виконання постанову в частині про поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць відповідно до ст. 256 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі № 813/6178/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України напротязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін