Ухвала суду № 37956724, 25.03.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/6269/13-к Головуючий у І інстанції Борець Є.О.Провадження № 11/780/161/14 Доповідач у 2 інстанції КостенкоКатегорія 3 25.03.2014

УХВАЛА

Іменем України

25 березня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Костенко І.В.

суддів Семенцова Ю.В., Полосенка В.С.,

за участю прокурора Скрипка І.М.

захисника ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали кримінальної справи за апеляціями захисника засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2013 року, яким, -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, раніше судимого:

вироком Борис пільського районного суду від 17 березня 2003 року за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки; -

засуджено та призначено покарання за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, за п.9 ч.2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покаран ня більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років.

Вироком вирішено питання судових витрат та речових доказів.

Колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він, 31 січня 2012 року приблизно о 18 годині 00 хвилин в с. Ревне Бориспільського району, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проходив поряд з жилим будинком, що розташовується по АДРЕСА_3. В цьому жилому будинку проживала ОСОБА_4 Підсудний вирішив зайти до неї та пози чити грошові кошти у розмірі 25 гривень для придбання пляшки горілки та сигарет. Він ввійшов в подвір'я, і постукав у вхідні двері. ОСОБА_4 відчинила їх та впустила ОСОБА_3 у веранду. Підсудний попросив її позичити грошові кошти у розмірі 25 гривень. ОСОБА_4 відмовила йому у задоволенні прохання та пішла в кімнату. ОСОБА_3 пішов з нею. В кімнаті він став на коліна та почав благати її позичити грошові кошти. ОСОБА_4 сказала підсудному, щоб він не принижувався, та почала допомагати йому підводитись з колін. Це розлютило ОСОБА_3, і він лівою рукою відштовхнув ОСОБА_4 від себе, вона вдарилась об дверну раму, яка веде в іншу кімнату. Після цього підсудний побачив на серванті грошову купюру номі налом 10 гривень. В цей час у нього виник умисел, спрямований на відкрите викрадення грошових коштів. Керуючись корисливим мотивом та реалізуючи цей умисел, ОСОБА_3 підійшов до серванта та взяв гро шову купюру. Під нею він побачив ще дві грошові купюри номіналом 5 гривень та 2 гривні, які теж забрав собі. Всі грошові купюри номіналом 10 гривень, 5 гривень та 2 гривні він поклав в кишеню куртки обурюючись поведінкою ОСОБА_3, ОСОБА_4 кричала на нього, однак він не звертав увагу на неї. Продовжуючи керуватись корисливим мотивом та реалізовувати злочинний умисел, він підійшов до дерев'яної тумби, відкрив шухляду та побачив в ній гаманець. Підсудний відкрив гаманець та побачив в ньому грошові кошти у розмірі 60 гривень, які він дістав з нього та поклав в кишеню куртки. В цей час ОСОБА_4 схопила його за куртку. Для того, щоб звільнитись від неї, ОСОБА_3 лівою рукою наніс їй два удари по обличчю, заподіявши ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді синців із забоями м'яких тканин виличних та скроневих облас тей справа та зліва. ОСОБА_4, не відпускаючи куртку ОСОБА_3 стала говорити, що вона все розповість його матері та для того, щоб остаточно звільнитись від неї і приховати злочин, у ОСОБА_3 раптово виник умисел, спрямований на заподіяння смерті ОСОБА_4 Реалізуючі цей умисел, підсудний схопив правою рукою шию ОСОБА_4, притиснув її до стіни та, перевівши ліву руку до шиї, обома руками здавлював її протягом 30 секунд. У такий спосіб ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_4 тілесні ушкод ження, небезпечні для життя, у вигляді саден з чіткими межами на передніх бокових поверхнях шиї справа та зліва, крововиливів в м'яких тканинах шиї, рясних трупних плям, дрібних крововиливів на з'єднувальних оболонках очей, рідкому стані крові, повнокров'я внутрішніх органів, дрібних крововиливів з чіткими межами на поверхнях легень, переповнення рідкою кров'ю правих відділів серця. Ці тілесні ушкодження призвели до механічної асфіксії, від якої настала смерть ОСОБА_4 Після чого ОСОБА_3 переніс тіло останньої в іншу кімнату, а сам з місця вчинення злочину зник.

В апеляціях та доповненнях до них:

- прокурор, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції ставить питання про скасування вироку суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та постановлення нового вироку, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.186 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі, за п.9 ч.2 ст.115 КК України - довічне позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

Вважає, що судом не достатньо враховано наявність такої обтяжуючої покарання обставини, як вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та обставини, що характеризують особу засудженого, який ніде не працював, зловживав алкогольними напоями, відповідно до висновку судової психолого-психіатричної експертизи страждав на психопатію та хронічний алкоголізм, та що злочин вчинено щодо особи похилого віку заради отримання грошей на алкоголь.

Судом не враховано також таку обтяжуючу покарання обставину як рецидив злочинів, так як ОСОБА_3 раніше засуджувався за вироком від 17.03.03 року за ч.3 ст.185 КК України.

А тому, знаходить, що вказані обставини свідчать про вкрай низький моральний рівень засудженого та підвищену суспільну небезпеку ОСОБА_3

- Захисник ОСОБА_1 просить вирок суду від 21.10.2013 року скасувати та постановити щодо ОСОБА_3 виправдувальний вирок.

Разом з тим апелянт вказує на те, що досудове слідство проведено однобічно та неповно, з порушенням вимог ст. 22, 64, 32 , 223 КПК України (в редакції 1960 року) і засудженому пред'явлено неконкретне обвинувачення та не підтверджене матеріалами справи, а в постанові про притягнення в якості обвинуваченого та в обвинувальному висновку не викладено всіх обставин, що підлягають доказуванню.

Вважає, що причетність ОСОБА_3 до інкримінованих йому злочинів не з'ясована, як інкримінованість умислу на вчинення цих дій. Будь-які дані про вчинення грабежу в матеріалах справи відсутні.

Захисник звертає увагу на те, що засуджений вини своєї у вчинені злочинів не визнав, однак суд першої інстанції проігнорував показання останнього та свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 щодо алібі ОСОБА_3 в період часу з 17 год. до 18 год.

Також захисник звертає увагу на те, що зазначений в обвинувальному вироку спосіб скоєння ОСОБА_3 злочину, передбачений п.9 ч.2 ст.115 КК України не узгоджується із висновком судово-медичної експертизи №28 від 09.03.2012 року, що стосується прижиттєвих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 у вигляді зламаних 2-9 ребер, які виникли за 30-60 хвилин до настання смерті, тобто в період із 17 год. до 17 год. 30 хв.

Крім того, апелянт вказує на порушення права ОСОБА_3 на захист, оскільки захисник ОСОБА_8 не виконував своїх обов'язків (ігнорував його прохання, не надавав юридичної допомоги, а примушував до зізнання у злочині, який він не вчиняв), що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка заперечила щодо апеляції захисника та не підтримала апеляцію подану прокурором, вважає вирок суду законним та обґрунтованим; пояснення захисника, який підтримав доводи поданої ним апеляції та просив вирок суду скасувати, однак просив направити справу для проведення додаткового розслідування, щодо апеляції прокурора заперечив; потерпілу ОСОБА_2, яка підтримала позицію прокурора і просила вирок суду залишити без змін; пояснення засудженого, який заперечив щодо апеляції прокурора, підтримав позицію свого захисника і просив вирок суду скасувати та направити справу на додаткове розслідування, перевіривши та дослідивши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженого, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають з наступних підстав.

З огляду на матеріали справи висновок суду, щодо доведеності винності ОСОБА_3 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 з метою приховати інший злочин та повторного відкритого викрадення майна останньої, за які його засуджено відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Посилання захисника засудженого на те, що ОСОБА_3 пред'явлено неконкретне обвинувачення, без будь-яких доказів його причетності до злочинів та що в обвинувальному висновку не викладено всіх обставин, що підлягають доказуванню є неспроможними.

Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано послався на показання засудженого, які він давав на досудовому слідстві, визнаючи винність у пред'явленому обвинуваченні, детально розповів про обставини вбивства ОСОБА_4 та грабежу її майна і повідомив про обставини, які раніше не були нікому відомі.

Засуджений у своїх показаннях, які узгоджуються з іншими матеріалами справи, визнавав, що він 31 січня 2012 року близько 18 години, будучи в стані алкогольного сп'яніння, проходив повз будинок ОСОБА_4 та вирішив позичити у неї 25 гривень для придбання горілки та цигарок.

ОСОБА_4 впустила його до веранди будинку, однак у позичці грошей відмовила, що розлютило ОСОБА_3. Тому він, відштовхнув ОСОБА_4 від себе і та вдарилась об дверну раму, яка веде в іншу кімнату, а сам став шукати гроші.

Гроші, які він побачив на серванті, номіналом 10 грн., а під ними ще і 5 грн. та 2 грн. забрав собі. Підійшовши до дерев'яної тумби, він відкрив шухляду та побачив там гаманець, в якому знаходилось 60 грн., які він також забрав собі. ОСОБА_4 схопила його за куртку, однак намагаючись від неї звільнитись він наніс їй лівою рукою 2 удари по обличчю. ОСОБА_4 не полишала його і пообіцяла про його поведінку розповісти матері. Тому, для того, щоб остаточно звільнитись від ОСОБА_4 і приховати злочин, він схопив її правою, а потім і лівою рукою за шию і притис до стінки, здавлюючи шию, ОСОБА_4 знепритомніла і він переніс її тіло в іншу кімнату на ліжко.

Відеозапис даного допиту ОСОБА_3 підтверджує, що показання останній давав добровільно, без будь-якого примусу в присутності захисника і понятих.

Свої показання ОСОБА_3 підтвердив при проведенні відтворення обстановки і обставин події від 02.02.2012 року (т.1, а.с. 229-232), під час якого він розповів і продемонстрував за допомогою статиста як саме позбавив життя ОСОБА_4 та як і звідки викрадав грошові кошти останньої.

Відеозапис даної слідчої дії підтверджує, що відтворення обстановки і обставин події проводилось за участю понятих та захисника, і ОСОБА_3 показував все добровільно. При ознайомленні з протоколом перегляду відеозапису зауважень не було.

Твердження захисника про те, що під час досудового слідства було порушено право ОСОБА_3 на захист, так як захисник ОСОБА_8 не виконував своїх обов'язків і виконував протилежну позицію захисту ОСОБА_3 та, що до нього застосовувались недозволені методи слідства є безпідставними.

З матеріалів справи видно, що захисник ОСОБА_8 допущений до участі в справі як захисник з 02.02.2012 року, так як при роз'ясненні ОСОБА_3 прав підозрюваного 02.02.2012 року (т.1. а.с. 220-221) він виявив бажання, щоб його інтереси захищав ОСОБА_8

Захисник ОСОБА_8 приймав участь при допиті ОСОБА_3 в якості підозрюваного та під час додаткового допиту підозрюваного 02.02.2012 року; в якості обвинуваченого 03.02.2012 року, при відтворенні обстановки і обставин події 02.02.2012 року, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_3 03.02.2012 року.

Однак, будь-які докази того, що ОСОБА_8 радив ОСОБА_3 оговорити себе та зізнатися у злочинах, які той не вчиняв матеріали справи не містять.

Так, відтворення обстановки та обставин події проводилось за участю не тільки захисника, а і понятих та статиста, але про вищезазначені поради захисника, ОСОБА_3 не стверджував, як не посилався і на застосування до нього методів фізичного насильства. Не говорив про це засуджений і в суді при обранні йому запобіжного заходу, як і не заявляв в суді про невиконання захисником своїх обов'язків.

В самій заяві ОСОБА_3, про відмову від послуг адвоката ОСОБА_8 від 23.04.2012 року, зазначено, що відмова є добровільною і про невиконання адвокатом своїх обов'язків нічого не зазначено.

Судом першої інстанції перевірялась версія ОСОБА_3 про застосування до нього на досудовому слідстві незаконних методів слідства, внаслідок чого він змушений був себе обмовити, однак свого підтвердження вона не знайшла.

Так із показань свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_10 слідує, що показання ОСОБА_3 давав добровільно, без будь-якого на нього тиску, детально показав на відтворенні обстановки і обставин події як він вчиняв злочин, що зафіксовано відеозаписом.

Не відповідають дійсності і показання ОСОБА_3 щодо його побиття, так як відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 34-Д від 30.03.2012 року при його огляді під час досудового слідства у нього не виявлено будь-яких тілесних ушкоджень.

Заява ОСОБА_3 про застосування до нього недозволених методів слідства була і предметом перевірки прокуратури, де відповідно до постанови старшого прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури ОСОБА_11 від 12.11.12 року за фактом застосування до ОСОБА_3 працівниками Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області незаконних методів слідства, в порушенні кримінальної справи за ст.ст. 127, 365 КК України було відмовлено. Дана постанова є чинною.

Окрім того, перевірялось судом першої інстанції і алібі ОСОБА_3, на підтримку якого в апеляції йде мова про свідків ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_6, які є родичами засудженого. Однак показання даних свідків щодо місця перебування ОСОБА_3 в період з 17 до 18 год., які вони давали на досудовому слідстві та в суді першої інстанції є суперечливі як між собою так і з іншими матеріалами справи, а тому колегія суддів знаходить їх неспроможними.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно оцінена зміна показань засудженим про його непричетність до вчинення злочинів, як бажання уникнути кримінальної відповідальності та розцінює як форму свого захисту.

Не дивлячись на те, що ОСОБА_3 своєї вини в кінці досудового слідства та в судовому засіданні не визнав, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що його винність у вчиненні злочинів доведена іншими здобутими в судовому засіданні доказами, зокрема:

- показаннями свідка ОСОБА_13, яка близько 15 години 01 лютого 2012 року в будинку АДРЕСА_3 виявила непритомну ОСОБА_4, яка не дихала;

- даними протоколу огляду місця події від 01.02.2012 року (т.1 а.с. 23-40) де серед іншого з будинку ОСОБА_4 було вилучено гаманець із шкірозамінника коричневого кольору, відрізки стрічки зі слідами пальців рук з шухляди серванту. Слід зазначити. Що вилучення даних речових доказів, було проведено до часу проведення відтворення обстановки і обставин події від 02.02.2012 року, яке проводилось за участю ОСОБА_3

- даними висновку судово-дактилоскопічної експертизи № 41 від 08.02.2012 року (т.1, а.с. 61-64) про те, що сліди пальців рук на відрізку прозорої липкої стрічки вилучені під час огляду місця події 01.02.2012 року по АДРЕСА_3 залишені вказівним, середнім пальцями правої руки та безіменним пальцем, мізинцем лівої руки ОСОБА_3;

- даними висновку експертизи волосся №229/х від 13.04.2012 року (т.1, а.с. 99-103), яке було вилучено з куртки ОСОБА_3, де об'єкти № 2, 3, 4 мають ознаки схожі з деяким волоссям із зразків волосся ОСОБА_4 за основними морфологічними ознаками, тому їх походження від неї не виключається.

- даними висновку судово-цитологічної експертизи № 56/12/ц від 14.03.2012 (т.1, а.с.71-76) про те, що при проведенні дослідження зрізів нігтьових пластин та підньогтьового вмісту лівої руки виявлені епітеліальні клітини, які можуть належати будь-якій особі в крові якої знаходиться антиген Н ізосерологічної системи АВО, в тому числі і потерпілій ОСОБА_4;

- даними висновку судово-медичної експертизи № 28 від 09.03.2012 року (т.1, а.с. 113-117) про те, що смерть ОСОБА_4 сталась від механічної асфіксії внаслідок здавлення шиї руками, про що свідчать видові ознаки контурні садна: на передньобокових поверхнях шиї: зліва - одне, справа - три, крововиливи в мяких тканинах шиї в проекціях вказаних саден. Загальноасфіктичні ознаки: рясні трупні плями, дрібні крововиливи на з'єднувальних оболочках очей, рідкий стан крові, повнокров'я внутрішніх органів, дрібні крововиливи з чіткими межами на поверхні легень, переповнене рідкою кров'ю правих відділів серця.

Весь симптомокомплекс механічної асфіксії, включаючи садини на передньо-бокових поверхнях шиї з крововиливами в підлеглих м'яких тканинах має ознаки тяжких тілесних ушкоджень які небезпечні для життя в момент спричинення.

Садина на шиї з крововиливами в підлеглих м'яких тканинах, що утворилась від здавлення шиї руками, виникли безпосередньо перед настанням смерті ОСОБА_4 та знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням її смерті, яка найбільш вірогідно настала 31.01.2012 року близько 18 години;

Вказаним висновком експертизи № 28 від 09.03.2012 року в сукупності з протоколом відтворення обстановки та обставин події підтверджуються показання ОСОБА_3, дані ним на досудовому слідстві, щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, які були направлені на спричинення їй смерті, способу дій ОСОБА_3 і свідчать про єдиний цілеспрямований умисел засудженого, що полягав як наслідок зазначених дій, у позбавленні життя ОСОБА_4 з метою приховати інший злочин та повторного відкритого викрадення майна останньої.

Таким чином, після проведеного аналізу матеріалів кримінальної справи колегія суддів вважає, що формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним відповідає змісту обвинувачення, пред'явленого органом досудового слідства та зміненому в суді обвинуваченню, підстав для повернення справи на додаткове розслідування з підстав однобічності, неповноти досудового та судового слідства немає.

Поскільки ст. 275 КПК України (в редакції 1960 року), розгляд справи проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення то доводи щодо неконкретного обвинувачення ОСОБА_3 є необґрунтованими.

Суд обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно та за п. 9 ч.2 ст.115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з метою приховати інший злочин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не допустив порушень і при вирішенні питання призначення ОСОБА_3 покарання.

Відповідно до положень Загальної частини КК України, санкції ч.2 ст.115 та ч.2 ст.186 КК України суд врахував тяжкість вчинених злочинів, один з яких відноситься до особливо тяжких злочинів - п.9 ч.2 ст.115 КК України, інший - до тяжких злочинів, дані щодо особи засудженого.

Так, суд обґрунтовано врахував, що він за місцем проживання характеризується негативно, раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, відповідно до висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 290 від 19.04.2012 року ОСОБА_3 страждає на розлади особистості (психопатію) та на розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю - хронічний алкоголізм, від якого потребує лікування, однак в період інкримінованих йому дій він міг і може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Обставин, що пом'якшують покарання судом не встановлено.

Тому доводи прокурора про неврахування вищезазначених обставин при призначенні покарання ОСОБА_3 є безпідставними.

Посилання прокурора в апеляції на невизнання судом першої інстанції такої обставини як рецидив злочину обтяжуючою обставиною, яка до того ж не була зазначена в обвинувальному висновку, не є підставою з урахуванням вищенаведених обставин для визнання призначеного покарання ОСОБА_3 м'яким.

Враховуючи, що ч.2 ст.50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, колегія суддів не знаходить підстав вважати призначене ОСОБА_3 покарання надто м'яким, на чому наполягав прокурор.

А тому, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку за обставин, викладених в апеляціях захисника та прокурора.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України ( в редакції 1960 року), колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора, який брав участь в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції та захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Судді: Костенко І.В. Полосенко В.С. Семенцов Ю.В.