Постанова № 37956102, 25.03.2014, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1614/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Борзаниці С.В.

при секретарі: Величко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області до Державного підприємства "Луганськвугілля" про стягнення податкового боргу в сумі 552890,51 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області до Державного підприємства "Луганськвугілля" про стягнення податкового боргу в сумі 552890,51 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків.

В обґрунтування позову зазначено, що ДП "Луганськвугілля" зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.04.2003.

Станом на 20.02.2014 заборгованість відповідача перед бюджетом з екологічного податку складає 552890,51 грн., що підтверджується розрахунками з екологічного податку.

Відповідачу було надіслано першу податкову вимогу від 21.12.2009 №1/231 та другу податкову вимогу від 16.02.2010 №2/26. Але зазначені заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідача.

Тому позивач просить стягнути заборгованість перед бюджетом у розмірі 552890,51 грн. з рахунків платника податків у банках.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду відгук на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що державне підприємство "Луганськвугілля" зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.04.2003 (а.с.6).

Судом встановлено, що державне підприємство "Луганськвугілля" має податковий борг з екологічного податку у розмірі 552890,51 грн., який виник внаслідок несплати самостійного нарахування в:

- податковій декларації з екологічного податку за 4 квартал 2013 року від 29.01.2014 №9089038618;

- податковій декларації з екологічного податку за 3 квартал 2013 року від 31.10.2013 №9069344232;

- податковій декларації з екологічного податку за 4 квартал 2013 року від 29.01.2014 №9089032785;

- податковій декларації з екологічного податку за 3 квартал 2013 року від 31.10.2013 №9069355317;

- податковій декларації з екологічного податку за 3 квартал 2013 року від 31.10.2013 №9069344229.

Статтею 14 Податкового кодексу України наведено перелік основних понять, які використовуються у Податковому кодексі України, зокрема:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Розділом VІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням екологічного податку.

Відповідно до ст. 240 Податкового кодексу України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;

утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих,

які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Згідно ст. 250 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Так, через несплату ДП «Луганськвугілля» суми узгодженого податкового зобов'язання в установлені законодавством строки, ДПІ у Слов'яносербському районі на адресу останнього було направлено першу податкову вимогу від 21.12.2009 №1/231 та другу податкову вимогу від 16.02.2010 №2/26.

Заявлена до стягнення сума податкового боргу згідно наданих документів виникла в 2013-2014 році. З цього вбачається, що ні перша, ні друга податкові вимоги не могли включати в собі суму податкового боргу, заявленого до стягнення у позові.

В судовому засіданні встановлено, що податковим органом не надсилалася податкова вимога щодо податкового боргу на суму, яка заявляється до стягнення, внаслідок чого відповідно до положень п. 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України відсутні підстави для задоволення позову Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області до Державного підприємства "Луганськвугілля" про стягнення податкового боргу в сумі 552890,51 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків. Внаслідок чого визначена сума заборгованості відповідно до положень ст. 87 Податкового кодексу України підлягає стягненню за рахунок майна.

Враховуючи те, що відповідач за час судового розгляду справи доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надав, у добровільному порядку податкову заборгованість з узгодженого податкового зобов'язання не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Дії відповідача при визнанні адміністративного позову не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, тому визнання позову приймається судом.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області до Державного підприємства "Луганськвугілля" про стягнення податкового боргу в сумі 552890,51 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, задовольнити.

Стягнути кошти з державного підприємства "Луганськвугілля" (91022, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1в; код ЄДРПОУ 32473323) за податковим боргом з екологічного податку у розмірі 552890,51 грн. (п'ятсот п'ятдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто гривень 51 коп.) за рахунок майна.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 28 березня 2014 року.

Суддя С.В. Борзаниця