Ухвала суду № 37955576, 25.03.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13663/13-ц

Провадження № 22-ц/779/753/2014

Категорія 42

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк Іванна Петрівна

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Девляшевського В.М., Фединяка В.Д.

секретаря Яковин М.Я.

з участю: апелянта ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

представника КП «Єдиний розрахунковий центр» Жиляка М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» до ОСОБА_2 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 лютого 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

В серпні 2013 року КП «Єдиний розрахунковий центр» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання укладеним договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій В обгрунтування своїх позивач посилався на те, що відповідач проживає за адресою АДРЕСА_1 та користується послугами з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Відповідно до ст.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» є споживачем послуг, які надані їй, оскільки їх отримує. Виконавцем таких послуг з 01.10.2011 року визначено позивача; КП «Єдиний розрахунковий центр» прийняв на баланс будинок по АДРЕСА_1 та почав надавати послуги. Перед початком надання вказаних послуг, у спосіб передбачений ст. 634 ЦК України, як договір приєднання позивач здійснив публікацію договору, що складений на підставі нормативного акту обов'язкової дії в офіційному виданні та на інтернет-сайті, після чого відкрив відповідний особовий рахунок для споживача послуг. Крім цього, неодноразово направляв на адресу відповідача претензії про несплату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, у яких роз'яснено суть укладення договору. Оскільки протягом тривалого часу, позивач виконує свої зобов'язання за договором, а відповідач отримує, та користується послугами, і не відмовилась від їх надання, то на думку позивача між сторонами встановились фактичні договірні відносини.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 лютого 2014 року задоволено позов Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» до ОСОБА_2 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій складеним на підставі нормативного акту обов'язкової дії.

Визнано договір про надання послуг із утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладеним з квітня 2012 року між Комунальним підприємством «Єдиний розрахунковий центр» та ОСОБА_2, що проживає за адресою по АДРЕСА_1, на підставі нормативного акту обов'язкової дії.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» 114,грн. 71 коп. сплаченого судового збору.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що під час розгляду справи, суд першої інстанції без жодних правових підстав провів заміну неналежної сторони - відповідача ОСОБА_5 на ОСОБА_2, не обґрунтувавши, чому саме вона є споживачем послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, адже за адресою АДРЕСА_1 також зареєстрована дружина основного квартиронаймача ОСОБА_6

Також апелянт зазначає, що особливості укладення договорів в сфері житлово-комунальних послуг регламентується ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» і посилання позивача на ст.634 ЦК України є необґрунтованим, оскільки укладення таких договорів не є договорами приєднання.

Крім того, ОСОБА_2 вказує на те, що відповідно до ст. 19 Закону, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Однак, позивач не надав жодних доказів того, що саме він є виконавцем таких послуг. Більше того, до матеріалів позовної заяви позивачем долучено договір без зазначення дати та сторін, що на думку апелянта свідчить про те, що укладення такого договору їй не пропонувалося.

З цих підстав, рішення суду першої інстанції, апелянт просила скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили про її задоволення.

Представник КП «Єдиний розрахунковий центр» доводи апеляційної скарги заперечив, рішення суду вважає законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, доводи представників, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач КП «Єдиний розрахунковий центр» з 01.10.2011 року визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; з управління будинком, спорудою, або групою будинків; з ремонту приміщень, будинків, споруд, на підставі рішення Івано-Франківської міської ради «Про організацію та забезпечення роботи комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» від 02.06.2011 р. №212-Х.

Будинок по АДРЕСА_1 в якому проживає відповідач ОСОБА_2 віднесено до переліку будинків, щодо яких позивач надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що підтверджується актом прийняття-передачі об'єкта в управління.

Задовольняючи позов КП «Єдиний розрахунковий центр» суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами по справі існували договірні відносини в сфері житлово-комунальних послуг, а тому визнав договір про надання послуг із утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладеним з квітня 2012 року між Комунальним підприємством «Єдиний розрахунковий центр» та ОСОБА_2, що проживає за адресою по АДРЕСА_1, на підставі нормативного акту обов'язкової дії

З таким висновком погоджується і колегія суддів колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Відповідно до ч.1 ст. 32 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач КП «Єдиний розрахунковий центр» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 В процесі розгляду справи позивач в порядку ст. 33 ЦПК України звернувся з заявою про заміну неналежного відповідача ОСОБА_5 на ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_5 не є власником квартири АДРЕСА_1 і вибув з неї.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 28.01.2014 року проведено заміну неналежної сторони відповідача ОСОБА_5 на ОСОБА_2 та визнано вищевказаний договір укладеним саме з ОСОБА_2

З матеріалів справи, зокрема довідки №02-02/4059 виписки з будинкової книжки про реєстрацію та склад сім'ї від 01.07.2013 року, в квартирі АДРЕСА_1. зареєстровано 4 особи :ОСОБА_5, його дружина ОСОБА_6, дочка - відповідач ОСОБА_2. та онука ОСОБА_7 З вказаної довідки також вбачається, що основним квартиронаймачем було визначено ОСОБА_2 і саме на його ім'я відкрито особовий рахунок НОМЕР_1.

Разом з тим, в матеріалах справи є дані про те, що ОСОБА_2 ще у 1993 році з квартири виписався.

В засіданні Апеляційного суду сама апелянт ОСОБА_2 підтвердила ту обставину, що після вибуття основного квартиронаймача договір найму житла не переукладався; також не заперечила того, що квартира не приватизована, а вона є споживачем послуг, які надає позивач.

За таких обставин, доводи апелянта в частині порушення судом першої інстанції ст.33 ЦПК, а саме заміни неналежної сторони відповідача не відповідають встановленим обставинам справи.

Не приймаються також до уваги посилання апелянта в частині укладеного договору в сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19, п. 1 ч. 3 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21, пп. 4, 13 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками сфери житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги та відповідальність сторін і штрафні санкції за невиконання умов договору. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, лише в разі його підготовки виконавцем на основі типового договору.

Тобто законом визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45), власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

Відповідно до п. 1.3 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25 квітня 2005 року № 60, виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якими, зокрема, є підготовка та укладення із споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

За своєю правовою суттю зазначений договір є договором приєднання, оскільки відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

З наявних в справі матеріалів не вбачається, що відповідач надала докази на підтвердження того, що запропонований відповідачем договір позбавляє її прав, які вона звичайно мала, а також, що договір виключає чи обмежує відповідальність позивача, як сторони договору, за порушення зобов'язань або містить інші умови, які явно обтяжливі для відповідача. Матеріали справи також не вказують на наявність таких обставин.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 14 лютого 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: В.А. Девляшевський

В.Д. Фединяк