Рішення № 37947070, 18.02.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №471/729/13-ц 18.02.2014 18.02.2014 18.02.2014

Провадження №22-ц/784/604/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий у першій інстанції Губанова В.М.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 лютого 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушніровій Т.Б., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Богатирьовій В.А.,

за участю представника позивача- Ремешевського Є.А.,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк»

на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2013 року

за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»( далі - ПАТ „ПриватБанк") до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту,

В С Т А Н О В И Л А

У червні 2013 року ПАТ «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту.

Позивач зазначав, що 14 лютого 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 було укладений Договір № NKХRRX09790328, згідно якого Банк надав відповідачу кредит в розмірі 9 983 грн.04 коп. зі сплатою 12 % річних на суму залишку заборгованості по кредиту на строк до 14 лютого 2010 року.

Між тим, відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 05 квітня 2013 року складала 66 602 грн.28 коп., з яких 9983 грн.04 коп. - заборгованість за кредитом; 1328 грн. 76 коп. - заборгованість за процентами; 2635 грн.60 коп. - заборгованість по комісії; 49007 грн.15 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 500 грн. - штраф (фіксована частина);

3147 грн. 73 коп. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на викладене, Банк просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 66602 грн.28 коп. та судові витрати.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на те, що рішення прийнято без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів, з порушенням судом норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем отримання відповдачем коштів за кредитним договором та пропуску строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Між тим, з даним висновком суду погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 14 лютого 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 було укладений Договір № NKХRRX09790328, згідно якого Банк надав відповідачу кредит в розмірі 9 983 грн.04 коп. на придбання товару зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, одноразової винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 1600 грн. та щомісячної винагороди за надання фінансового інструмента у розмірі 119 грн.80 коп. на строк 24 місяці з 14 лютого 2008 р. по 14 лютого 2010 року включно. Позичальник зобов'язувався здійснювати погашення заборгованості шляхом проведення щомісячної оплати з 15 по 20 числа кожного місяця в сумі 590 грн.51 коп. Також сторони домовились, що заява позичальника та надані йому у письмовій формі Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (далі - Умови), з якими позичальник ознайомлений та Тарифи складають кредитний договір.

Відповідно до досягнутих домовленостей Банк перерахував кредитні кошти в день надання кредиту: в сумі 8000 грн. на поточний рахунок НОМЕР_1 згідно з рахунком-фактурою №147 від 14 лютого 2008 року; в сумі 1600 грн. на поточний рахунок НОМЕР_2 з призначенням платежу „Єдиноразова винагорода за надання фінансового інструменту за кредитним договором "відповідно до рахунку фактури №147 від 14 лютого 2008 року; 383 грн.04 коп. на сплату страхового платежу на поточний рахунок НОМЕР_3 страхової компанії ЗАТ «Страхова компанія «Інгострах». Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами від 14 лютого 2008 року.

Таким чином, Банк виконав взяті на себе зобовязання за кредитним договором, провівши банківські операції по перерахуванню коштів на вищезазначені рахунки у відповідності до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів не виконав, жодного платежу не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 05 квітня 2013 року складала: 9983 грн.04 коп. - заборгованість за кредитом; 1328 грн. 76 коп. - заборгованість за процентами; 2635 грн.60 коп. - заборгованість по комісії. Також Банком у відповідності до п. 5.1 та п.5.3 Умов за порушення нараховано 49007 грн.15 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 3147 грн. 73 коп. - штрафу (процентна складова).

Оскільки відповідачем порушено умови договору щодо повернення кредитних коштів, то у позивача виникло право на пред'явлення даного позову. Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.

За такого висновок суду про недоведеність позивачем отримання відповідачем коштів за кредитним договором не ґрунтується на нормах матеріального права, а за тому не було підстав для відмови у задоволені позову за вказаних обставин.

Твердження представника відповідача про те, що надані за кредитним договором кошти повинні були бути передані позичальникові у вигляді готівкових коштів у відповідності до Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою НБУ №337 від 14 серпня 2003 року, не заслуговують на увагу, оскільки пов'язані з невірним тлумаченням умов цього договору, відповідно до яких кредит був наданий відповідачеві шляхом безготівкового зарахування платежів на розрахункові рахунки зазначені в договорі, в не в готівковій формі. Тому вказана Інструкція не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Як вбачається із роз'яснень, викладених у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Суд першої інстанції, врахувавши заяву відповідача про застосування строку позовної давності, визначеної ст. 257 ЦК України, яка, на думку суду тривала з 2008 року, відмовив у задоволені позову також і з цих підстав.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду не можна.

Згідно із заявою позичальника та п. 3.2 Умов погашення кредиту і сплата процентів за користування кредитом здійснюється позичальником частинами - щомісячними платежами у розмірах та у строки, передбачені заявою.

Згідно заяви позичальника сторони домовились про те, що кредит має бути повернутий до 14 лютого 2010 року включно.

Крім того, сторони передбачили у кредитному договорі (заява та п. 5.1 Умов) відповідальність позичальника за порушення зобов'язань у формі:

- пені за порушення строків сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожний день прострочки платежу;

- при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів - штрафу у розмірі 250 грн.+5 % від суми позову.

Згідно наданого Банком розрахунку, ОСОБА_4 своїх зобов'язань за договором не виконував, жодної оплати з погашення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом та передбаченої договором комісії не здійснив, починаючи з дня укладення договору - 14 лютого 2008 року.

При цьому відповідач подав до суду заяву про сплив позовної давності та застосування наслідків такого спливу.

В силу ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Як зазначено вище, згідно умов кредитного договору сторонами встановлено строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк не пізніше 14 лютого 2010 року.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Також, ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що за домовленістю сторін позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як передбачено п. 5.5 Умов, які в силу підписаної ОСОБА_4 заяви є складовою частиною кредитного договору, позовна давність по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені, штрафу) за даним Договором встановлена сторонами тривалістю 5 років.

Суд в порушення наведених вимог закону щодо обов'язковості договору та положень Договору не взяв до уваги збільшену за домовленістю сторін позовну давність та виходив з її тривалості відповідно до ст. 257 ЦК України, тоді як сторони у встановленому законом порядку узгодили її тривалість у 5 років.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі 590 грн. 51 коп. з 15 по 20 число кожного календарного місяця, а також встановлено відповідальність за порушення умов повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами з 15 по 20 число кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, виходячи з умов Договору та змісту зазначених правових норм, у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом та комісії, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання (за укладеним сторонами Договором - 14 лютого 2010 року) вправі був стягувати несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

В такому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України по справі № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 р. і є обов'язковою для застосування в силу ст. 360-7 ЦПК України.

З урахуванням викладених вимог закону та обставин справи, дати звернення з даним позовом, визначеної сторонами у Договорі позовної давності, позивач має право вимагати стягнення прострочених щомісячних платежів з оплати кредиту, процентів та комісії, які мав сплатити відповідач за умовами Договору, починаючи з 06 червня 2008 р.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України по справі № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 року.

З огляду на наданий позивачем розрахунок платежів за Договором розмір заборгованості за платежами, які мали бути внесені відповідачем після 06 червня 2008 р., становить: по кредиту - 8863 грн. 96 коп., по процентам за користування кредитом - 978 грн. 69 коп., по комісії - 2276 грн. 20 коп., по пені - 49007 грн. 15 коп.

При вирішенні питання про стягнення пені слід також врахувати наступне.

Конституційний Суд України у рішенні від 7 липня 2013 р. по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 липня 1996 р. дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Крім того, вимога про нарахування та сплати неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове значення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача і джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора.

Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 1985 р. № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Тому Конституційний Суд України зазначив, що захист цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Враховуючи, що розмір нарахованої Банком на підставі умов кредитного договору пені (49007 грн. 15 коп.) є надмірно великий порівняно з розміром заборгованості за кредитом, процентами за його користування та комісії (12118 грн.85 коп.), та, враховуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір неустойки до 5000 грн.

Відповідно підлягає й корегування розмір штрафу, нарахованого на підставі п. 5.3 Умов: 250 грн.+855 грн. 94 коп. (5% від (8863.96 +978.69 +2276.20+ 5000 )=1105 грн. 94 коп.

За такого в силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду необхідно скасувати, ухваливши нове рішення про часткове задоволення позову, а саме: стягнення на користь позивача 18224 грн. 79 коп. заборгованості за договором та відповідно з урахуванням положень ст. 88 ЦПК України 182 грн. 24 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» - 18224 ( вісімнадцять тисяч двісті двадцять чотири) грн.79 коп. заборгованості за кредитним договором, яка складається з 8863 ( вісім тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 96 коп. - заборгованості за кредитом, 978 ( дев'ятсот сімдесят вісім) грн.69 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 2276 ( дві тисячі двісті сімдесят шість) грн. 20 коп. - заборгованості по комісії, 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. - пені, 1105 ( одна тисяча сто п'ять) грн.94 коп. - штрафу, а також 182 ( сто вісімдесят дві) грн. 24 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: