Постанова № 37945817, 01.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/904/14-п Головуючий у І інстанції Криворучко І. В.Провадження № 33/780/208/14 Доповідач у 2 інстанції КостенкоКатегорія 429 01.04.2014

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 березня 2014 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Костенко І.В., за участю: прокурора Київської області Шум І.І., представника Київської митниці Міндоходів - Захарова А.О., адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2014 року, якою

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця України, Черкаської обл., Городищенського району, с. Серединці, громадянина Російської Федерації, проживаючого в АДРЕСА_1

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. з конфіскацією -5175 доларів США, -

В С Т А Н О В И Л А :

За постановою судді, 22 січня 2014 року о 10 годині 05 хвилин ОСОБА_4 , який прилетів з Російської Федерації (м. Москва) до України літаком а/к «Аерофлот», рейсом № 1804 та своїми діями обрав проходження митного контролю в режимі спрощеного митного контролю «зелений коридор», в зоні якого забороняється переміщувати готівку, що перевищує 10 000 євро, після перетину ним білої лінії, яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю; в залі «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» було виявлено готівку у розмірі 18 700 доларів США, тобто в розмірі більшому, ніж передбачено Інструкцією про переміщення валюти і банківських металів через митний кордон України, затверджений постановою Правління НБУ від 27.05.2008 р. № 148.

Таким чином ОСОБА_4 порушив порядок переміщення готівки через митний кордон України.

На вказану постанову судді адвокат ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду в частині накладеного стягнення та застосувати до ОСОБА_4 стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян без конфіскації вилученої іноземної валюти в розмірі 5175 доларів США. Апелянт зазначає, що постанова судді є незаконною, оскільки винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права та в зв'язку з неповним з'ясуванням всіх фактичних обставин справи, що потягло за собою надто суворе адміністративне стягнення.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на те, що суддею не було взято до уваги, що ОСОБА_4 несвідомо порушив умови переміщення іноземної валюти, оскільки будучи громадянином іноземної держави не знав їх і вперше перевозив таку велику суму; раніше до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не притягувався; зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування; джерело одержання і мета ввезення коштів є законними; свою вину у вчиненому правопорушенні ОСОБА_4 визнав повністю, щиро розкаявся та сприяв розкриттю правопорушення.

Апелянт вказав, що провина ОСОБА_4 не співрозмірна з призначеним адміністративним стягненням, так як своїми діями значної майнової шкоди державі не заподіяв, конфісковані валютні цінності віз для придбання квартири, а тому на його думку має бути застосована стаття 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції «З захисту прав і основних свобод людини» і повернути йому вилучену у нього іноземну валюту.

Крім того, апелянт зазначив, що твердження судді першої інстанції про розгляд справи у відсутність порушника не відповідає дійсності.

Заслухавши в судовому засіданні апеляційного суду адвоката ОСОБА_2, яка підтримала подану нею апеляційну скаргу; прокурора, яка доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими, просила залишити її без задоволення; представника Київської обласної митниці Захарова А.О., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити постанову судді першої інстанції без змін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги приходжу до наступного.

Висновок судді про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні порушення митних правил повністю знайшов своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи і стверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил від 22.01.2014 року № 0026/125120104/14; даними протоколу опитування ОСОБА_4, який винність свою у вчиненні порушення митних правил визнав в повній мірі; доповідною запискою головного державного інспектора ВМО № 4 МП «Бориспіль-аеропорт» щодо обставин складання протоколу про порушення митних правил; переліком купюр та описом готівки, затриманої у ОСОБА_4.

На підставі зазначених доказів суддя дійшов обґрунтованого висновку, що своїми діями ОСОБА_4 порушив порядок проходження митного контролю у зонах (коридорах) спрощеного контролю та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.471 МК України, що не заперечується в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги захисника про несвідоме порушення ОСОБА_4 умов переміщення іноземної вимоги не виключають його відповідальність за ст. 471 МК України, оскільки суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується виною у формі як умислу так і необережності.

Доводи апелянта про те, що твердження судді першої інстанції про розгляд справи у відсутність порушника не відповідають дійсності, заслуговують на увагу, так як підтверджуються наданими в суд апеляційної інстанції витягом з журналу реєстрації відвідувачів третього взводу СРСР «Грифон» ГУ МВС України в Київській області, що знаходиться в м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72 про факт перебування 07 лютого 2014 року ОСОБА_4 в приміщенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Що стосується вимог апеляційної скарги про звільнення ОСОБА_5, від адміністративного стягнення у виді конфіскації вилучених валютних цінностей, як товару переміщення якого через митний кордон України обмежено, то суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У своєму рішенні від 06.11.2008 року, по справі Ісмаїлов проти Російської Федерації Європейський Суд з прав людини зазначив, що конфіскація валютних цінностей у розмірі 21348 доларів США належних ОСОБА_7, які він не зазначив у митній декларації, є порушенням ст. 1 Першого протоколу до конвенції з наступних підстав.

Згідно зі статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Що стосується загального інтересу, якому могло слугувати таке втручання, Європейський Суд зазначив, що держави мають законний інтерес і в той же час обов'язок вживати заходи в цілях виявлення та контролю руху готівкових коштів через кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватись для легалізації незаконних доходів, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів.

Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь-яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз і вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.

Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, суд зауважив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення, зокрема, недотриманню вимоги щодо внесення відомостей до митної декларації, а не тяжкості будь-якого правопорушення, яке можна припустити (наприклад, відмивання грошей або ухилення від сплати податків), але яке насправді не було доведене.

Правопорушення, яке вчинив ОСОБА_5, полягало у переміщенні через митний кордон незадекларованих митному органу коштів в сумі 18 700 доларів США, що підлягає обов'язковому декларуванню.

Слід зауважити, що діючим законодавством України ввезення готівкової іноземної валюти в Україну , в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.

В своїх поясненнях ОСОБА_5, вказував, що вилучену у нього валюту він ввозив з метою купівлі житла в Україні, що підтверджується копією заяви про вступ до Житлово-будівельного кооперативу «Оксамитовий» від 22.01.2014 року, копією Договору бронювання квартири № 22012014 від 22.01.2014 року, копією Договору про пайову участь у будівництві та викуп персоніфікованого паю від 16.01.2014 року.

За матеріалами справи ОСОБА_5, не судимий, до кримінальної чи адміністративної відповідальності раніше не притягувався. Жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

В судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції прокурор та представник митниці також не висловлювали припущень щодо незаконності походження валютних цінностей.

Крім того, ОСОБА_4 надав суду виписку з особового рахунку «Сбербанк Росії» від 31.01.2014 року, яка підтверджує легальне походження даних коштів.

Ввезення даної суми в Україну допускається, за умови її декларування митному органу та наявності банківської довідки на підтвердження її походження.

Таким чином, єдине протиправне діяння, яке вчинив ОСОБА_5, полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації.

Шкода, яку ОСОБА_5 потенційно міг завдати державі, була незначною: він не ухилився від сплати мита та інших зборів і не завдав державі іншої шкоди, якби він ввіз гроші не задекларувавши їх, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території держави. Таким чином, метою конфіскації було не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення заявником відомостей до митної декларації, а його покарати однак у цій справі ОСОБА_5 вже зазнав покарання у виді штрафу у розмірі 1700 грн.

З огляду на наведене, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, приходжу до висновку, що застосування конфіскації, предметів порушення митних правил, в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є не пропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_5, «індивідуальний надмірний тягар».

За таких обставин постанову судді слід змінити та звільнити ОСОБА_4 від адміністративного стягнення у виді конфіскації валютних цінностей повернувши їх ОСОБА_4

Керуючись ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2014 року щодо ОСОБА_5 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України змінити.

Звільнити ОСОБА_5 від адміністративного стягнення у виді конфіскації валютних цінностей. Вилучені у нього валютні цінності, відповідно до протоколу про порушення митних правил від 22.01.2014 року повернути ОСОБА_5

В решті постанову залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Костенко