Рішення № 37945805, 31.03.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/2708/13-ц Головуючий у І інстанції Оладько С.І.Провадження № 22-ц/780/97/14 Доповідач у 2 інстанції СухановаКатегорія 41 31.03.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

20 березня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Суханової Є.М.,

Суддів: Мережко М.В., Данілова О.М.,

при секретарі : Франюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 вересня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, законним представником якої є ОСОБА_2, ОСОБА_4 про виселення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із позовом,відповідно до якого зазначив,що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 21.12.2007 р. уклали кредитний договір. Відповідно до п. 7.1. кредитного договору банк зобов'язався видати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 34620,00 доларів США строком до 20.12.2017 р., а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ

«ПРИВАТБАНК» і відповідачі 21.12.2007 р. уклали договір іпотеки . Згідно з п. 33.3 договору іпотеки відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 50.10, житловою площею 30,40 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Майно належить відповідачам на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Свої зобов'язання за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення

заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Ірпінського

міського суду Київської області з позовом про звернення стягнення на предмет

іпотеки та 14 червня 2011 року суд виніс рішення звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру загальною площею 50,10кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» .

Таким чином, відповідач та усі інші мешканці підлягають виселенню з квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Також позивач зазначив, що договором іпотеки, укладеним між відповідачем та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки всіх осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач зважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 62 9 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення.

Позивач просив виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані

та проживають у квартирі , розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказанної кватрири.

Ухвалою Ірпінського міського суду від 04.07.2013р до участі у справі в

якості співвідповідачів було притягнуто ОСОБА_3

законним представником якої є ОСОБА_2, ОСОБА_4, які зареєстровані у спірній квартирі,а також притягнуто до участі у справі в якості 3-ї особи орган опіки та піклування виконкому Ірпінської міської ради.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 5 вересня 2013 року позовну заяву задоволено частково.

ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 виселено із квартири АДРЕСА_1.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення,яким відмовити у задоволенні позову позивача.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право у порядку,встановленому цим Кодексом,звернутися до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках,встановлених законом, до суду можуть звертатися органи , яким надано право захищати права,свободи та інтереси інших осіб,або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ст.11 ч. 1 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим Відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх доказів і заперечень, крім випадків,встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 61 ч. 3 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 21.12.2007 р. уклали кредитний договір.

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору банк зобов'язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 34620,00 доларів США строком до 20.12.2017 р., а відповідачка зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» і відповідачі 21.12.2007 р. уклали договір іпотеки . Згідно з п. 33.3 договору іпотеки відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 50.10 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачам на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Наведені обставини справи підтверджуються у судовому засіданні копією кредитного договору та копією

договору іпотеки (а.с.8-22).

Також, було встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду від 14.06.2011р. було задоволено позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру загальною площею 50,10 м. кв. , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк». Наведені обставини справи підтверджуються копією рішення суду (а.с. 1-27).

Встановивши зазначену обставину, суд першої інстанції, не дав правової оцінку тому факту,що позивач по даній справі у 2011 році звертався ще з позовними вимогами про виселення відповідачів з спірної квартири, натомість, рішенням місцевого суду від 14.06.2011 року, позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині у зв»язку з відсутністю належних доказів.

Таким чином, суд, при розгляді даної справи повинен був розглянути питання згідно з вимогами ч. 2 ст. 205 ЦПК України про закриття провадження по справі.

Разом з тим, суд першої інстанції проігнорував ці вимоги законодавства та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.

Судом також було порушено вимоги ст. 27 ЦПК України, яка визначає права та обов'язки учасників процесу, тобто порушено права, осіб, які брали участь у справі.

Ухвалою Ірпінського міського суду від 04.07.2013 р. до участі у справі в якості співвідповідачів було притягнуто ОСОБА_3

законним представником якої є ОСОБА_2, ОСОБА_4,які зареєстровані у спірній квартирі,а також притягнуто до участі у справі в якості 3-ї особи орган опіки та піклування виконкому Ірпінської міської ради.

Разом з тим, в матеріалах справи дана ухвала місцевого суду відсутня.

Таким чином, коло відповідачів було визначено позивачем по справі в момент його звернення до суду, а саме: відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Разом з тим, позивач, отримавши під час розгляду справи у суді перщої інстанції запит про уточнення складу сім»ї відповідачів (а.с.6-7) та встановивши, що окрім зазначених осіб, у квартирі проживають та зареєстровані інші особи повинен був збільшити або змінити свої позовні вимоги щодо зазначених осіб.

Разом з тим, таке процесуальне звернення від позивача відсутне, а суд в порушення вимог ст. 15 ЦПК України вийшовши за межі позовних вимог, постановив рішення про виселення не тільки відповідачів по справі, а й інших осіб, які зареєстровані в ній, чим порушив їх право на належний судовий захист.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не меньш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

З рішення суду від 05.09.2013 р. вбачається, що відповідачам 20.02.2013 року було направлено письмову вимогу про звільнення квартири у тридцяти денний строк.

Але, в порушення вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», жодних доказів того, що відповідачі отримали повідомлення, позивач не надав.

Натомість, апелянт посилається на те, що вона не була повідомлення про добровільне виконання вимог позивача.

Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов 'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Окрім того, пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначає, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК, зокрема, у ньому в обов 'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій) .

Крім того, суд повинен був врахувати висновки, обставини та факти встановлені у рішенні місцевого суду від 14 червня2011 року, про те, що стягнення на предмет іпотеки переходить шляхом продажу з прилюдних торгів у встановлений законодавством спосіб.

Позивач вимоги рішення суду від 14 червня 2011 року не виконав, виконавчий лист не отримав, виконавче провадження по справі не було відкрито.

У зв»язку з наведеним, суд першої інстанції при розгляді даної справи, повинен був врахувати, що право виселення відповідачів, може виникнути тільки у власника спірного житлового приміщення, яким позивач по справі, на даний час не є.

Таким чином, позов був заявлений не правомочною особою та не до належних відповідачів, ухвалення даного рішення є необґрунтованим та незаконним та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, у зв»язку з його недоведеністю та безпідставністю.

Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,15,27, 57-60, 213, 292, 294, 296, 297, 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, законним представником якої є ОСОБА_2, ОСОБА_4 про виселення - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Головуючий

Судді