Ухвала суду № 37943590, 26.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року Справа № 17263/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Галкостт» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року у справі за його позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2011 року приватне підприємство «Галкостт» (далі - ПП «Галкостт») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова (далі - ДПІ)

від 29.06.2010 року № 0001652380/0/15119, від 15.09.2010 року № 0001652380/1/21645, від 21.10.2010 року № 0001652380/4/24463, від 31.12.2010 року №0001652380/2/31955, яким підприємству визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 993437,00 грн., у тому числі за основним платежем 662291,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 331146,00 грн.;

від 29.06.2010 року № 0001662380/0/15118, від 15.09.2010 року № 0001662380/1/21646, від 21.10.2010 року № 0001662380/4/24464 та від 31.12.2010 року № 0001662380/2/31953, яким підприємству визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 742023,00 грн., у тому числі за основним платежем 494682,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 247341,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року у справі № 2а-3725/11/1370 у задоволенні позову було відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач ПП «Галкостт» просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про повне задоволення його позову.

У обґрунтування апеляційних вимог покликалася на те, що висновки податкового органу про те, що позивачем у III-IV кварталах 2008 року було віднесено до складу валових витрат вартість списаного імпортованого товару (яблук), який не був реалізований відповідно до поданих документів, не відповідає фактичним обставинам справи.

При цьому наполягає на помилковості висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій по придбанню яблук від ПП «Будінвесткомфорт» на підставі договору від 01.09.2008 року № 01-09/08 та про реалізацію товару ПП «Будінвесткофорт» та ПП «Будмасервіс».

Наполягає на тому, що оскільки правочини, укладені між ПП «Галкостт» та ПП «Будмасервіс» та між ПП «Галкостт» та ПП «Будінвесткофорт» не були визнані судом недійсними, то донарахування відповідачем податкових зобов'язань позивачу оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним.

Окрім того, звертає увагу апеляційного суду на безпідставність висновків ДПІ про заниження зобов'язань з ПДВ на загальну суму 2083369 грн. через ототожнення податковим органом звичайної ціни товару та його митною вартістю.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову ПП «Галкостт», суд першої інстанції виходив із того, що проведеною ДПІ плановою виїзну перевіркою ПП «Галкостт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року, результати якої оформлені актом від 09.06.2010 року № 717/130/23-2/33074032, було встановлено, окрім іншого, порушення

- п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження податку на прибуток в сумі 662291 грн., в т.ч. в ІІІ кв. 2008 р. на суму 156141 грн., ІV кв. 2008 р. на суму 506150 грн.;

- завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту, (рядок 26 Декларації по податку на додану вартість) станом на 31.03.2010 року на суму 2195072 грн.;

- п.1.7, п.1.8 ст. 1 , п. 4.1. п.4.3 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 494682 грн., в т.ч. за вересень 2008 року - 65037 грн., листопад 2008 р. 68807 грн., грудень 2008 р. 997803 грн., лютий 2009 р.-26088 грн., квітень 2009 р.-4822 грн., травень 2009 р.-67053 грн., липень 2009 р.-13870 грн., серпень 2009 р.-133686 грн., лютий 2010 р.-15539 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 29.06.2010 р. прийнято податкові повідомлення-рішення

№ 0001652380/0/15119 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 993437,00 грн., з яких за основним платежем 662291,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 331146,00 грн.;

№ 0001662380/0/15118 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 742023,00 грн., з яких за основним платежем 494682,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 247341,00 грн.

Вказані податкові повідомлення рішення позивачем оскаржувалися у адміністративному порядку, однак були залишені без змін з прийняттям податкових повідомлень-рішень від 15.09.2010 року № 0001652380/1/21645 та № 0001662380/1/21646; від 21.10.2010 року № 0001652380/4/24463 та № 0001662380/4/24464; від 31.12.2010 року № 0001662380/2/31953 та № 0001652380/2/31955.

Оспорювані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на зроблених у ході перевірки податковим органом висновках про, те що ПП «Галкостт» у ІІІ кв. 2008 р. та ІV кв. 2008 р. віднесло до складу валових витрат вартість списаного імпортованого товару (яблук), факт реалізації якого ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс» представленими до перевірки документами не доведено, а також неправомірно включило до складу податкового кредиту по ПДВ витрати по придбанню яблук у ПП «Будінвесткомфорт».

При цьому хоча представлені позивачем документи (договори, видаткові та податкові накладні) формально відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, однак жодним чином не підтверджують реального характеру господарських операцій ПП «Галкостт» з ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс», тому не є безумовною підставою для включення цих витрат до валових витрат та податкового кредиту.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про правомірність висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій між ПП «Галкостт»з ПП «Будінвесткомфорт»та ПП «Будмасервіс»та правомірність донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток та податок на додану вартість.

Висновки відповідача про нікчемність правочинів позивача з ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс» є помилковими, однак вони не впливають на правомірність донарахування вказаних податкових зобов'язань.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Відповідно до вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківською рахунку платника податку на оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

На думку апеляційного суду, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своєї позиції є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. Зокрема, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відтак обставинами, які підлягають перевірці у зв'язку із наведеним, є фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Проведеною ДПІ плановою виїзну перевіркою ПП «Галкостт» (акт від 09.06.2010 року № 717/130/23-2/33074032), було встановлено, що ПП «Галкостт» було укладено договори поставки № 07/03-12 від 03 грудня 2007 року з ПП «Будінвесткомфорт» та № 08/07-10 від 07 жовтня 2007 року з ПП «Будмасервіс», предметом яких була поставка позивачем свіжих яблук, а також договір № 01-09/08 від 01 вересня 2008 року з ПП «Будінвесткомфорт» на придбання у останнього яблук, однак позивачем до перевірки не представлено жодних документів щодо ідентифікації продукції (сортність, ґатунок, якість тощо).

Відповідно до п. 2.1 всіх трьох договорів обов'язок по поставці товару покладено на постачальника, а відповідно до пункту 3.3 доставка здійснюється за домовленістю сторін покупцем або постачальником.

На підтвердження реальності вказаних господарських операцій позивачем було представлено виписані ПП «Галкостт» видаткові та податкові накладні; видаткові та податкові накладні, виписані ПП «Будінвесткомфорт»; журнал реєстрації довіреностей за 2004-2010 роки; оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за 01.09.2008 року 31.12.2008 року по контрагенту ПП «Будінвесткомфорт»; договір відповідального зберігання №12/01 від 01 грудня 2007 року, укладений ТОВ «СЕБО» (Зберігач) з ПП «Галкостт» (Поклажодавець) строком дії до 31.12.2008 року, відповідно до якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає майно (фрукти, овочі та інше) на відповідальне зберігання протягом строку дії цього договору в приміщенні, що знаходиться за адресою: с. Пирятин Жовківського району Львівської області; накладні № 01/10 від 01.10.2008 року, № 23/10 від 23.10.2008 року № 24/10 від 24.10.2008 року, № 27/10 від 27.10.2008 року, № 287/10 від 28.10.2008 року, № 30/10 від 30.10.2008 року про передачу ПП «Галкостт» на зберігання ТОВ «СЕБО» яблук свіжих та яблук свіжих гат. 2 в кор. на палетах (т.2. а.с.17-19).

Разом із тим, у ході розгляду справи судом встановлено, що ПП «Галкостт» не володіє власними транспортними засобами та складськими приміщеннями, протягом 2008 року на підприємстві працювало лише 4 особи. Одночасно позивачем не представив суду будь-яких доказів на підтвердження факту доставки продукції (яблук) ні до покупців (ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс»), ні від постачальника (ПП «Будінвесткомфорт»), ні до зберігача (ТОВ «СЕБО»), а також на підтвердження факту здійснення покупцями само вивозу товару.

Одночасно суд першої інстанції обґрунтовано звернув свою увагу на великі обсяги реалізації та придбання яблук, що передбачає залучення значної кількості трудових ресурсів та техніки для здійснення операцій з навантаження-розвантаження, зважування, транспортування, а також необхідність наявності відповідних приміщень для належного зберігання товару, якими позивач не володів. При цьому доказів залучення до виконання вказаних робіт інших суб'єктів господарювання позивачем не представлено.

Окрім того, слід звернути увагу на те, що оплата за поставлений за договорами з ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс» товар частково проводилася у безготівковій формі, а частково сума заборгованості (76800,00 грн. за договором №07-03/12 від 03.12.2007 року 546076,84 грн. та за договором №01-09/08 від 01.09.2008 року) була погашена шляхом проведена взаємозаліку заборгованостей по поставлених товарах, на підтвердження чого позивач представив акт від 02 жовтня 2008 року та акт від 04 листопада 2008 року відповідно (т.2, а.с.8-9), хоча пунктом 4 вказаних договорів такий спосіб розрахунків не передбачено.

З огляду на викладене, на переконання апеляційного суду, у податкового органу виникли обґрунтовані сумніви щодо реальності господарських операцій ПП «Галкостт» з ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс», а встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про правомірність донарахування відповідачем ПП «Галкостт» податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ.

Таким чином суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу приватного підприємства «Галкостт» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року у справі № 2а-3725/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук