Постанова № 37943117, 03.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03 березня 2014 року 14 год. 39 хв. № 826/735/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Всесвіт Фудз" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 03 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 23 січня 2014 року надійшов позов приватного підприємства "Всесвіт Фудз" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 10 січня 2014 року № 62201 та № 72201 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення складені відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 27 січня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 10 лютого 2014 року. Пояснив, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 15 листопада по 12 грудня 2013 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 29 березня по 31 грудня 2012 року, результати якої оформлені актом від 19 грудня 2013 року № 2927/26-58-22-01-17/38185680 (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем:

- занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 18964,00 грн., чим порушено п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення), ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон);

- завищено податок на прибуток у розмірі 760183,00 грн., чим порушено п. 138.1 ст. 138, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, підпункт 138.5.1 п. 138 ст. 138, підпункт 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, п. 2.4 Положення, ст. 9 Закону.

На підставі акту перевірки, 10 січня 2014 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 62201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 18964,00 грн. за основним платежем та у розмірі 4741,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 72201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 760183,00 грн. за основним платежем та у розмірі 190046,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, висновок відповідача про порушення позивачем законодавства ґрунтується, зокрема, на тому, що позивачем не включено до складу доходів безнадійну кредиторську заборгованість за операціями з переведення боргу від приватного підприємства "Всесвіт КО" (далі - ПП "Всесвіт КО") до позивача.

Зокрема, умовами договору про переведення боргу від 04 грудня 2012 року № 4, у якому ПП "Всесвіт КО" - первісний боржник, позивач - новий боржник, а товариство з обмеженою відповідальністю "Агроніка" - кредитор, регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору від 01 січня 2009 року № П-4, укладеного між первісним боржником та кредитором. Первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 458764,59 грн., що виник на підставі договору від 01 січня 2009 року № П-4, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

Умовами договору про переведення боргу від 04 грудня 2012 року № 12, у якому ПП "Всесвіт КО" - первісний боржник, позивач - новий боржник, а товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Ніжин" - кредитор, регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору від 10 лютого 2009 року № П-12, укладеного між первісним боржником та кредитором. Первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 1734318,72 грн., що виник на підставі договору від 10 лютого 2009 року № П-12, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання у строк до 19 лютого 2013 року.

Умовами договору про переведення боргу від 04 грудня 2012 року № К 248-07/09, у якому ПП "Всесвіт КО" - первісний боржник, позивач - новий боржник, а публічне акціонерне товариство "Лантманнен Акса" - кредитор, регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договорів поставки від 10 липня 2009 року № К 248-07/09 та № Ку 249-07/09, укладених між первісним боржником та кредитором. Первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 1691001,20 грн., що виник на підставі вказаних договорів поставки, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

Відповідно до договору про переведення боргу від 06 грудня 2012 року № 5, у якому ПП "Всесвіт КО" - сторона-2, позивач - сторона-3, а публічне акціонерне товариство "Луцьк Фудз" - сторона-1, сторони досягли згоди, що із 00:00 год. 07 грудня 2012 року погашати заборгованість у розмірі 1083373,45 грн. за генеральним договором дистрибуції від 04 січня 2008 року № П-5 сторони-2 перед стороною-1 зобов'язується сторона-3.

Згідно з п.п. 135.1, 135.5 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та у ст. 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до підпункту 14.1.11 п. 14.1.1 ст. 14 ПК України, безнадійна кредиторська заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно зі ст. 256, 257, 260, 264 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253 - 255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Виходячи з викладених положень та фактичних обставин справи, враховуючи те, що позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним дій, що підтверджують визнання ним свого боргу, суд прийшов до висновку, що на момент перевірки загальний розмір боргу позивача за вказаними договорами про переведення боргу є безнадійною кредиторською заборгованістю, а тому мав бути включений позивачем до складу доходів у періоді, що перевірявся.

Стосовно порушення позивачем положень ПК України у зв'язку із включенням до складу витрат коштів, сплачених позивачем у межах операцій, не пов'язаних з веденням власної господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини, у яких виступав замовником надання послуг у сфері маркетингу з наступними контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ ЛІA ЛТД", товариством з обмеженою відповідальністю "ТС Плюс", товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайт Україна", товариством з обмеженою відповідальністю "Елтікс", товариством з обмеженою відповідальністю "Гринтек", товариством з обмеженою відповідальністю "ДС Телеком", приватним підприємством "Квартал-Екоом-Магазин», приватним підприємством "ТД «Вест Лайн», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, товариством з обмеженою відповідальністю "Бімаркет Плюс", товариством з обмеженою відповідальністю "ЛК-Транс", товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантік-Буд".

Сплачені за вказаними зобов'язаннями кошти включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту відповідних податкових (звітних) періодів.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 101.10 ст. 201, п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.2, 138.8 ст. 138 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.15 п. 2 Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Отже, документальним підтвердженням спірних сум податкового кредиту є належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи у розумінні викладених положень законодавства.

При вирішенні даної справи суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену ним в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, згідно з якою, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з ПДВ повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: договорів та додатків до них; актів здачі-прийняття робіт; актів надання послуг (виконаних робіт); податкових накладних.

Однак, суд зазначає, що окремі з наданих документів не відповідають викладеним положенням Закону та Положення, а саме: акти здачі-прийняття робіт, надання послуг (виконаних робіт) не містять відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, суд констатує відсутність належного документального підтвердження виконання господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентами.

Водночас, з урахуванням викладених положень законодавства, суд зазначає, що за відсутності факту придбання послуг або у разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи викладені положення та обставини, обґрунтованими є висновки акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, та, як наслідок, є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню, оскаржувані рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов приватного підприємства "Всесвіт Фудз" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову приватного підприємства "Всесвіт Фудз".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 11 березня 2014 року