Ухвала суду № 37940492, 17.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 року м. Київ К/800/20743/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013

у справі № 2а-1870/7873/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів»

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Сумський завод продовольчих товарів» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2012 № 0000322300/351/22 та № 0000412300/352/22.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 у задоволенні позову відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів» з питань правомірності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ПП «Спориш» за період з 01.09 по 30.09.2009, складено акт № 48/22/00375160/42 від 27.04.2012, в якому зафіксовано порушення: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 9 місяців 2009 року в розмірі 294 957 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2009 року в сумі 235 966 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 27.07.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000322300/351/22 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 368 696,25 грн., в т.ч.: 294 957 грн. основного платежу та 73 739,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000412300/352/22 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 294 957,50 грн., в т.ч.: 235 966 грн. основного платежу та 58 991,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою для прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, слугував висновок податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат за рахунок відображення в податковому обліку показників господарських операцій з контрагентом ПП «Спориш», котрі реально не відбулись, а отже не спричинили реального настання правових наслідків.

Матеріалами справи встановлено, що 04.09.2009 між ПП «Спориш» (продавець) та ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця товар (насіння соняшника), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Факт виконання умов зазначеного договору судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалами справи, а саме: видатковими та податковими накладними, виписками по банківському рахунку, подорожніми листами, відповідними посвідченнями та наказами.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Оприбуткування насіння соняшника, придбаного позивачем у вересні 2009 року відображено у журналі-ордері 6 «Розрахунки з постачальниками» та відпуск у виробництво цього насіння соняшника відображено у журналі-ордері 10 за вересень 2009 року, а також по рахунку 23 Головної книги за вересень 2009 року було відображено затрати на переробку насіння соняшника, придбаного у ПП «Спориш», на виробництво олії.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність лише первинної документації не дає право платнику податків для формування податкового кредиту та валових витрат, якщо відсутній факт виконання господарської операції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за наявності обставин реального здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, позивачем правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинах з ПП «Спориш».

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Норми вказаного Закону передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товару були у позивача в наявності та надані для перевірки; договір, укладений між позивачем та контрагентом про купівлю-продаж товару (насіння соняшника) не був визнаний недійсним в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до абз. 1, 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом - ПП «Спориш», з підтвердженням відповідними первинними бухгалтерськими документами, є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій з вказаним контрагентом.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний