Ухвала суду № 37939998, 13.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17169/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Оксененка О.М., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем Кепітал Солюшнз» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем Кепітал Солюшнз» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сістем Кепітал Солюшнз» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва форми «Р» від 08 червня 2011 року №0000982307, №00000942307/0; форми «Р» від 01 вересня 2011 року №0001412307, №0001422307, а також рішення Державної податкової служби України від 03 листопада 2011 року №4866/6/10-2115.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2012 року вимоги позивача задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення Державної податкової служби України за результатами розгляду повторної скарги позивача від 03.11.2011 року №4866/6/10-2115 та постановити нове рішення, яким вимоги позивача в зазначеній частині задовольнити, а також скасувати рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині щодо недоведеності реальності господарських операцій по взаємовідносинах із приватним підприємством «УПТК-Агро».

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 26 квітня 2011 року до 12 травня 2011 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем Кепітал Солюшнз» стосовно взаємовідносин з ПП «УПТК-Агро» та ПП «Планета Послуг» за весь період взаємовідносин.

За результатами проведеної перевірки складено акт №244/1-23-70-36556125 від 19 травня 2011 року, яким встановлено порушення позивачем пп.5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а також підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту відповідачем 08 червня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00000942307/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 97 450,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 24 362,50 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000982307, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 121 812,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 30 453,00 грн..

Рішенням Державної податкової адміністрації у місті Києві від 22 серпня 2011 №11105/7/25114 податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року №0000982307 скасовано в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 25 602,00 грн., в іншій частині зазначене рішення залишене без змін; податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року №00000942307/0 скасовано в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 20 481,00 грн., в іншій частині зазначене рішення залишене без змін.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва за результатами процедури апеляційного узгодження винесено податкове повідомлення-рішення від 01 вересня 2011 року №0001422307, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 121 812,00грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 4 851,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 01 вересня 2011 року №00001412307, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку додану вартість у розмірі 97 450,00грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3 881,00 грн..

Рішенням Державної податкової служби України від 03.11.2011 року № 4866/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення-рішення від 01 вересня 2011 року №0001422307 та №00001412307 залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Вирішуючи правомірність оскаржуваного рішення податкового органу про результати розгляду повторної скарги, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Згідно пункту 10 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 року №1001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.01.2011 року за №10/18748 обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене органом державної податкової служби у визначених Податковим кодексом України випадках, або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби є правомірним, покладається на органи державної податкової служби.

Згідно з пунктами 13-15 Положення №1001 орган державної податкової служби зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, наступних за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується.

За результатами проведення процедури адміністративного оскарження приймається рішення, яке оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Зміст рішення складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. Рішення оформляється на бланку органу державної податкової служби, який розглядав скаргу. У вступній частині рішення зазначаються повне найменування юридичної особи, яка подала скаргу, прізвище та ініціали посадової особи платника податків - юридичної особи або фізичної особи - платника податку, відомості про предмет оскарження, дата прийняття скарги до розгляду (дата і номер зазначаються за даними журналу реєстрації вхідної кореспонденції). Описова частина рішення повинна містити перелік документів, які були взяті до уваги при розгляді скарги, дату і номер податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-якого іншого рішення органу державної податкової служби і найменування органу державної податкової служби, який видав зазначені документи, та стисле викладення вимог і клопотання, зазначених у скарзі. У мотивувальній частині рішення мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки органу державної податкової служби, який розглядав скаргу, а також посилання на конкретні статті та пункти Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу. Резолютивна частина рішення повинна містити висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги або про відмову в задоволенні вимог чи клопотання, викладених у скарзі, про збільшення суми податкового зобов'язання або податкового боргу або залишення скарги без розгляду.

Рішення Державної податкової служби України від 03 листопада 2011 року №4866/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги прийнято з використанням інформації акту перевірки від 19 травня 2011 року №244/1-23-70-36556125, корінців оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, розрахунку штрафних санкцій, рішення про результати розгляду первинної скарги. У мотивувальній частині рішення наведено результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки органу державної податкової служби, який розглядав скаргу, а також зроблено посилання на конкретні статті та пункти Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу.

З урахуванням зазначених вище положень, колегія суддів приходить до однозначного висновку з судом першої інстанції, що рішення Державної податкової служби України від 03 листопада 2011 року №4866/6/10-2115 є обґрунтованим та прийняте в межах повноважень відповідача.

Щодо скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2012 року праві №2а-17169/11/2670 в мотивувальній частині щодо недоведеності реальності господарських операцій по взаємовідносинах із приватним підприємством «УПТК-Агро», колегія суддів вважає, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції відповідає дослідженим судом фактичним обставинам справи.

Так, апелянтом надані тільки первинні документи, податкові та видаткові накладні, що підтверджують подальше використання придбаного товару у своїй господарській діяльності на підставі договорів від 01.11.2010 року №1/11/10, та від 05.01.2011 року №4/01.11 з ПП «УПТК-Агро». Доказів, щодо поставки товару від місця знаходження постачальника до місця призначення, яка передбачена п. 2.5 договору №1/11/10 від 01.11.2010 року, не надано. Крім того, не обґрунтовано економічної доцільності укладення договорів купівлі-продажу металевих виробів з суб'єктом господарювання, видами діяльності якого є оптова торгівля непродовольчими товарами споживчого призначення, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, інші непродовольчими товарами, в той час як згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.06.2011 року №10313778, до основних видів діяльності позивача відноситься монтаж та встановлення збірних конструкцій, діяльність у сфері інжинірингу, виробництво металевих виробів. Крім того, актом перевірки державної податкової інспекції у м.Чернівці від 11.03.2011 року №548/23-2/34803150 встановлено непідтвердженність операцій між ПП «УПТК-Агро» та його контрагентами стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, про що свідчить відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Апелянтом висновків вказаного акту перевірки не спростовано, жодних інших документів, які б підтверджували фактичне виконання господарських операцій, не надано.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем Кепітал Солюшнз» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 20.02.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.