Постанова № 37939937, 26.03.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року справа №812/9279/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Томах О.О.,

за участю: представника позивача Шмигленко В.О. (довіреність від 05.09.2013 р.),

представника відповідача Басакіна В.В. (довіреність від 18.06.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Східна вугільна компанія», звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 27.09.2013 р. № 0000391530, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 85 403,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 42 701,50 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року позов задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 27.09.2013 р. № 0000391530, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Східна вугільна компанія" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 85 403,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 42 701,50 грн., в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним цього податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Східна вугільна компанія" зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області 12.11.2003 за №12661200000002691, є платником податку на додану вартість (а.с.23-27,30).

З 21.08.2013 по 19.09.2013 головним державним податковим ревізором-інспектором контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій ДПІ у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість від 20.08.2013 №9051993017 правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за липень 2013 року позивача, результати якої оформлені актом від 19.09.2013 №76/15-30-32727602.

Висновками цього акта встановлено, що на порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ "Східна вугільна компанія" при відсутності залишку від'ємного значення за період липень 2010 року завищило суму бюджетного відшкодування у липні 2013 року у розмірі 85403,00 грн., при цьому, при проведенні камеральної перевірки відповідачем використані висновки акта документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна вугільна компанія" від 19.04.2013 №168/15-30-32727602.

На підставі акта перевірки від 19.09.2013 №76/15-30-32727602 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 №0000391530, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Східна вугільна компанія" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 85 403,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 42 701,50 грн.(а.с.16).

Зазначене податкове повідомлення-рішення є предметом даного позову.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач в порушення вимог пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України при проведенні камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 20.08.2013 №9051993017 крім даних, зазначених у податковій декларації платника податків, безпідставно використовував акт документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за січень 2013 року від 19.04.2013 №168/15-30-32727602, в той час, як пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік документів та даних, які можуть бути використані при проведенні контролюючим органом камеральної перевірки.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення правомірним у зв»язку з наявністю права контролюючого органу проводити перевірки платників податків, суд першої інстанції в той же час, дійшов висновку про те, що відповідач діяв не в спосіб, визначений податковим законодавством, оскільки в порушення пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України застосував висновки акта документальної перевірки, які безпосередньо вплинули на висновки при проведенні камеральної перевірки щодо наявності можливих порушень з боку позивача, тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню..

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, зі змісту акта перевірки №76/15-30-32727602 від 19.09.2013 (помилково зазначено 19.08.2013) вбачається, що під час проведення перевірки податковим органом було досліджено дані, зазначені у податковій декларації за липень 2013 року, з урахуванням декларації з ПДВ за липень 2010 року, січень та червень 2013 року, а також були використані висновки акта перевірки від 19.04.13 № 168/15-30-32727602 «Про результати документальні позапланової виїзної перевірки ТОВ «Східно-вугільна компанія» з правомірності нарахування від'ємного значення різниш сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період з 01.04.2012 по 31.01.2013 та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів у сумі 117286,00 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ за січень 2013 року.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що висновки вказаного акта перевірки безпосередньо вплинули на висновки акта від 19.09.2013 №76/15-30-32727602 щодо встановлених порушень за результатами проведення камеральної перевірки, при цьому, використання під час проведення камеральної перевірки висновків інших актів перевірок не є підставою для визнання протиправними рішень податкового органу за умови достовірного встановлення факту вчинення з боку суб'єкта підприємницької діяльності певних порушень.

Так, висновки податкового органу щодо встановлених під час камеральної перевірки порушень п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу , а саме відсутність права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності від'ємного значення, безпосередньо пов'язані з висновками акта від 19.04.13 № 168/15-30-32727602, оскільки позивач надав до ДПІ у м. Свердловську декларацію з ПДВ за липень 2013 року, в якій було заявлено до відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів (рядок 23.2) 85 403,00 грн.

Вказана сума утворилася в липні 2010 року за рядком 22.2 декларації з ПДВ, як сума від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом поточного податкового кредиту, яка підлягає включенню до складу податкового кредиту наступних періодів.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу сума податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 цього Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що правильність виизначення від'ємного значення різниці між податковим кредитом та податковим зобов'язанням, а також його наявність впливають на можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування з ПДВ за звітний (податковий) період.

Правильність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту та бюджетного відшкодування з ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів, у тому числі за липень 2010 року, було перевірено податковим органом під час проведення документальної позапланової виїзної документальної перевірки позивача, результати якої оформлені актом від 19.04.13 № 168/15-30- 7602, який, в свою чергу, був предметом дослідження під час судового розгляду у справі № 812/4800/13-а, при цьому, податкове повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення на 6 771 935, 00 грн., яке було винесено на підставі вказаного акта, визнано правомірним.

Судове рішення набрало чинності 04.09.2013 року (а.с.54 том 2), тобто, як на час складення акта перевірки від 19.09.2013, так і на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 27.09.2013, встановлені актом перевірки № 168/15-30- 7602 порушення вже були підтвердженими.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідач довів суду, що діяв правомірно, в межах наданих повноважень, з метою, з якою ці повноваження надані, оскільки, отримавши звіт від позивача, за достовірність якого несе відповідальність підприємець, мав усі правові підстави для таких своїх дій.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року в адміністративній справі № 812/9279/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини, постанова в повному обсязі складена 31 березня 2014 року.

Головуючий: Л.В. Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко