| 117 909,10 Загальний
обсяг кредиту з врахуванням коригувань за період березень-травень 2006 року по
операціям з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2»становить 117 909,10 грн. Суми ПДВ в
розмірі 117 909,10 грн. по зазначених податкових накладних включені ЗАТ
«ІНФОРМАЦІЯ_1»до податкового кредиту відповідного періоду, відображені в
реєстрі отриманих податкових накладних за період березень-травень 2006 року і
відповідають даним податкової декларації з ПДВ за період березень-травень 2006
року. Розрахунки з
ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2»по даним операціям за період з 01.03.2006 року по 30.04.2006
року проведено в повному обсязі, на 30.04.2006 року заборгованість ЗАТ
“ІНФОРМАЦІЯ_1” відсутня. Працівниками
ДПІ у Подільському районі м. Києва на підставі направлення від 06.11.2007 року за № 1291 була проведена
виїзна документальна позапланова перевірка ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_1» з питань правових відносин з ВАТ «ІНФОРМАЦІЯ_3»за період з 20.04.2005 року по
01.10.2006 року (за результатами перевірки складено акт перевірки №
1027/23-10-33404512 від 23.11.2007 року). Під час проведення такої документальної перевірки
згідно отриманої відповіді ДПІ у Печерському
районі м. Києва від 22.11.2007 року за №
22113/7/15-710 встановлено, що ТОВ
«ІНФОРМАЦІЯ_2» за своєю юридичною адресою: АДРЕСА_1 не знаходиться, про що складено акт № 57/15-7 від 18.10.2007 року. Крім того,
ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» не звітує до ДПІ у Печерському районі м. Києва з моменту реєстрації підприємства, тобто з 15.04.2002 року. Рішенням
Деснянського районного суду міста Києва по справі № 2-1531 від 18.03.2003 року
визнано недійсними з моменту реєстрації: установчий договір ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2»,
статут ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2», свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ
«ІНФОРМАЦІЯ_2», свідоцтво № НОМЕР_3 про реєстрацію платника податку на додану
вартість ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2». Відповідно
до довідки Деснянського районного суду
м. Києва від 02.09.2008 року за № 2-1531/2003р., зазначене судове рішення набрало законної
сили тобто не було оскаржено
ні в апеляційній, ні в касаційній
інстанції, що в свою чергу дає підстави вважати, про погодження сторін цього процесу з винесеним судовим
рішенням. Актом ДПІ у
Печерському районі м. Києва про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника
податку на додану вартість за № 1308 від 03.06.2003 року виключено ТОВ
«ІНФОРМАЦІЯ_2»з Реєстру платників ПДВ з 22.05.2002 року. Підставами для
визнання недійсними установчих документів було створення товариства без наміру
здійснювати підприємницьку діяльність, відсутність за вказаною в установчих
документах адресою та неподання податкової звітності з моменту реєстрації. Проаналізувавши
матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до
висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. У
відповідності до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану
вартість»від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями),
податкова накладна є звітнім податковим документом та одночасно розрахунковим
документом, а згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України податкова
накладна надає право покупцеві віднести відповідну суму податку на додану
вартість до складу податкового кредиту. Тобто,
податкова накладна згідно закону розуміється не лише як формальний документ, а
як документ, що несе відповідне правове навантаження і який повинен
підтверджувати наявність підстав для включення в податковий кредит сум податку.
Відсутність таких підстав позбавляє податкову накладну юридичної сили
підтверджувати право на податковий кредит. Тобто, як
видно з аналізу норм пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на
додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, законодавцем передбачено,
що навіть при наявності податкової накладної податковий кредит може бути не
підтверджений, а сума податкового кредиту зазначена в податковій накладній не є
остаточною та беззаперечною і може бути не підтверджена за результатами
перевірки, що і відбулося в даному випадку. Згідно пп.
7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на
нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно
особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9
цього Закону. Відповідно до п. 6.2 Порядку
заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від
30.05.1997 року за № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
23.06.1997 року за № 233/2037), податкова накладна дає право покупцю,
зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат
по сплаті податку на додану вартість. Але в цьому Порядку абз. 1 п. 5
зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення
особою, ніж: вказаною у п. 2 даного Порядку. Відповідно до п. 2 Порядку
заповнення податкової накладної, податкову накладну складає особа, яка
зареєстрована як платник податку в податковому органі якій присвоєно
індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. У
відповідності до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»,
у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування
податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки,
визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або
податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх
наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як
платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні. Крім того,
згідно з тією ж статтею, рішення про анулювання реєстрації за заявою платника
податку приймається у строки, визначені цією статтею для податкової реєстрації.
Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне
свідоцтво: якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою платника
податку, - разом із наданням заяви про таке анулювання. Пунктом 9.7
Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, що копії
свідоцтва про реєстрацію, засвідчені податковим органом, мають бути розміщені в
доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку та в усіх його
відокремлених підрозділах. ТОВ
«ІНФОРМАЦІЯ_2»на момент складання вище наведеного переліку податкових накладних
за період березень-травень 2006 року не було зареєстроване у податковому органі
як платник податку на додану вартість та не звітувало, але в порушення
вищезазначених норм законодавства виписувало податкові накладні, тобто вчиняло
умисні протизаконні дії, направлені на ухилення від сплати податків. Також, в ході судового розгляду
цивільної справи № 2-1531 за позовом ДПІ у Печерському р-ні м. Києва до гр.ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа
-Печерська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсними установчих
документів, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію
платника ПДВ ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2»було встановлено наступне. Гр.ОСОБА_3, ОСОБА_5, які значаться як
засновники ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2», надали письмові пояснення про те, що установчих
документів підприємства не підписували, статутний фонд не формували, зміст
установчого договору та статуту підприємства їм не відомий. Крім того в своїх
поясненнях зазначили, що до фінансово-господарської діяльності ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2»ніякого
відношення не мають, договорів, накладних, банківських документів не
підписували. Тобто, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2»було зареєстроване в державному органі реєстрації на
підставі неправдивих даних про
засновників підприємства, за відсутності дійсного волевиявлення і мети осіб,
ім'я яких зазначені в установчих документах на створення цього підприємства -на
підставних осіб. Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України
правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими
на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими
актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу
адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням
в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших
справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Отже, наведені обставини свідчать про те, що
в господарських операціях з ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_1»від імені ТОВ
«ІНФОРМАЦІЯ_2» на стороні продавця діяла особа, яка не мала законних
повноважень на здійснення таких операцій та підписання угод, документів
бухгалтерської, податкової звітності ( в т.ч. податкових накладних) і фактично
є підставною особою. Таким чином, наявні матеріали в справі та
встановлені фактичні обставини свідчать про те, що податкові накладні ТОВ
«ІНФОРМАЦІЯ_2» на загальну суму 707
454,60 грн. (в т.ч. ПДВ -117 909,10 грн.), які були виписані після дати анулювання
свідоцтва платника ПДВ, не можуть бути використані ЗАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1” в
податковому обліку. Посилання
ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_1»на те, що воно не знало про умисел ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2»є
безпідставним. Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, «підприємництво
- це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська
діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з
метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_1»зобов'язано було знати про повноваження свого контрагента (ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2»). Так,
відповідно до пп. 9.1 п. 9 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від
12.03.1999 року за № 02-5/111 якщо сторона, з якою укладено угоду, знала або
повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних
повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони задоволенню
не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона з якою укладено угоду,
знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або
керівника її відокремленого підрозділу повноважень на укладення угоди,
ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження. Дії ТОВ
«ІНФОРМАЦІЯ_2»на укладення усної угоди з ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_1»не уповноваженими на
те особами та видача податкових накладних на виконання такої угоди є
безсумнівним підтвердженням мети завідомо суперечною інтересам держави та
суспільства. Пунктом 11
ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990
року за № 509-ХІІ (зі змінами та доповненнями) визначено право органів
державної податкової служби подавати до судів позови до підприємств, установ,
організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход
держави коштів, одержаних ними за такими угодами. Відповідно
до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що
не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить
інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин
з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної
правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного
органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Згідно ч. 1
ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому
Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам
суспільства. Частиною 2
ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо
його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання
такого правочину недійсним судом не вимагається. У
відповідності до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України - якщо
господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка
завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в
обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в дохід держави за
рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання
зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все
одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування
одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею
повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на
відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Крім того, порядок нарахування та
сплати до бюджету податку на додану вартість регулюється Законом України «Про
податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР. Відповідно
до пп. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,
суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та
використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану
вартість згідно з цим Законом. Згідно з п.
1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне
відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у
зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Таким чином,
Законом України «Про податок на додану вартість»чітко передбачено, що однією з
обов'язкових підстав для включення сум податку на додану вартість до складу
податкового кредиту та їх відшкодування у передбачених цим Законом випадках є
фактична сплата цих сум до Державного бюджету України. Тобто,
положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено прямий
зв'язок між сплатою, надходженням до Державного бюджету України сум податку на
додану вартість та їх відшкодуванням. Усна угода
на придбання радіодеталей укладена між ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2»та ЗАТ
«ІНФОРМАЦІЯ_1»для обох підприємств є нікчемною, оскільки направлена на ухилення
від сплати податків та зборів (зокрема, ПДВ), неправомірне завищення сум
податкового кредиту з ПДВ, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Так,
оскільки зменшення податкових зобов'язань платника (або відшкодування суми ПДВ платнику, у зв'язку зі
включенням платником такої суми ПДВ до податкового кредиту, при наданні
платником до податкового органу декларації з ПДВ, відбувається з державного бюджету, тобто в даному випадку
держава повинна відшкодувати суми ПДВ, які фактично до бюджету не надійшли. Вищезазначене
свідчить про те, що від укладання та виконання спірної угоди інтересам держави та суспільства завдаються збитки у вигляді ненадходження до
державного бюджету коштів у великих
розмірах, витрати державного бюджету на користь осіб, які не мають правових підстав та права на їх отримання. Закону
України «Про податок на додану вартість», передбачає, що відсутність у продавця статусу платника ПДВ позбавляє його права видавати податкові накладні, а отже
видані податкові накладні набувають статусу фіктивних та позбавляють покупця права на податковий кредит. За таких
умов до даної угоди належить застосувати наслідки ст. 208 Господарського
кодексу України, враховуючи, що представник ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_1»не зміг спростувати відомості щодо фактичної сплати та
надходження до державного бюджету сум ПДВ в розмірі 117 909,10 грн. Разом з тим,
враховуючи, що згідно уточнень до позовній заяві ДПІ у Подільському р-ні м. Києва визначено
ненадходження до державного бюджету суми лише з ПДВ в розмірі 117 909,10 грн.,
то стягненню на користь держави підлягають суми фактично заподіяної державі шкоди. У процесі
розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення
для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України
кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та
заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України
суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого
органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і
службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зважаючи на викладене, суд дійшов
висновку, позовні вимоги підлягають
задоволенню. Враховуючи вищенаведене в сукупності, та
керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд
м. Києва, - ПОСТАНОВИВ: 1. Позов задовольнити в повному обсязі. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою
відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_2»отриману за господарськими зобов'язаннями на
підставі податкових накладних за березень-травень 2006 року кошти в сумі 117 909,10 грн. на користь
Закритого акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1». 3. Стягнути з Закритого акціонерного
товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1»на користь
Державного бюджету України кошти в розмірі 117 909,10 грн. Постанова
відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України
набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне
оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Постанова
суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про
апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про
апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти
днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову
суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне
оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються
Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний
суд міста Києва. Суддя Добрянська Я.І.
Часті запитання
Який тип судового документу № 3793988 ?
Документ № 3793988 це Постанова
Яка дата ухвалення судового документу № 3793988 ?
Дата ухвалення - 21.05.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 3793988 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 3793988 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Дані про судове рішення № 3793988, Окружний адміністративний суд міста Києва
Судове рішення № 3793988, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 21.05.2009.
Форма судочинства - Адміністративне,
форма рішення - Постанова.
На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Судове рішення № 3793988 відноситься до справи № 6/88
Це рішення відноситься до справи № 6/88. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
| 
