Рішення № 37939815, 26.03.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/165/14 Головуючий у 1 інстанції:Крамаренко І.А. Суддя-доповідач: Бабак А.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

Полякова О.З.

При секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування позову зазначав, що 24.02.2011 року близько 18:45 у м. Запоріжжі по паркувальному майданчику Головпоштамту за адресою пр. Леніна, 133 рухався автомобіль марки БМВ державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, який не вибравши безпечної швидкості руху, скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки ДЕУ державний номер НОМЕР_2, який належить йому на праві власності. Внаслідок ДТП його автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

Відповідно до висновку по дорожньо-транспортній пригоді від 24.05.2011р., складеного відділом ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Запоріжжя та ATI УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, встановлено, що своїми діями, ОСОБА_3 порушив п.12.1 ПДР, у яких законодавцем визначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Також висновком встановлено, що існує в діях відповідача прямо причино-наслідковий зв'язок ДТП, що свідчить про факт пошкодження його майна.

Відповідач для подальшого оформлення матеріалу ДТП до відділу ДАІ не з'явився, робітниками міліції неодноразово відвідувалось місце мешкання відповідача, але останній ухилявся від складання матеріалів адміністративного проступку. При цьому, відповідач 5 разів викликався до відділу ДАІ, отримував повістки але ігнорував законні вимоги робітників міліції.

На його пропозиції відшкодувати матеріальну шкоду відповідач в категоричній формі відмовляється.

Відповідно до висновку №015/1 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди від 04.03.2011р. становить 3754,16 грн.

У зв'язку з тяганиною стягнення матеріальної шкоди, він переніс певні душевні хвилювання. При цьому, так як він працює в органах державної влади і автомобіль для виконання його функціональних обов'язків є необхідним, він не міг його використовувати та вимушений був просити друзів і колег певні транспортні засоби для виконання функцій держави. Спричинену моральну шкоду оцінює в 2000 грн.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 3 754,16 грн. та моральну шкоду у розмірі 2000,00грн., витрати на послуги по складанню експертного висновку у розмірі 300,00грн.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 суму матеріальної шкоди у розмірі 3754,16 грн., суму моральної шкоди в розмірі 1000 грн., витрати на послуги по складанню експертного висновку в розмірі 300 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати, а саме: державне мито в сумі 3,40 грн., витрати на ІТЗ у розмірі 120 грн.

Ухвалою суду від 08 липня 2013 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, оскільки він був позбавлений права приймати участь у справі, так як позивач не вірно вказав його адресу, суд не пересвідчився в цьому, а тому ухвалив рішення з порушенням правил підсудності. Крім того, судом не вірно застосовані норми ст. 1188 ЦК України, та не враховано, що відповідальність учасників дорожньо-транспортної пригоди була застрахована на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування було виплачено страховою компанією, однак до участі у справі вона залучена не була. Просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із встановлення вини ОСОБА_3 в ДТП, тому на підставі висновку № 015/1 від 04.03.2011 року експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди, стягнув 3754,16 грн. Вимоги про відшкодування моральної шкоди суд задовольнив частково, стягнувши з відповідача 1000 грн.

Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може, оскільки він не відповідає обставинам справи та його суд дійшов з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 3, 31, 118, 119 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи спір на користь позивача, суд першої інстанції встановив, що 24.02.2011 року близько 18:45 у м. Запоріжжі по паркувальному майданчику Головпоштамту за адресою пр. Леніна, 133 водій автомобіля марки БМВ державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3, не вибравши безпечної швидкості руху, скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки ДЕУ державний номер НОМЕР_2, що належить позивачу на праві власності. Внаслідок ДТП автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, тому вартість матеріальної шкоди, відповідно до висновку №015/1 експертного автотоварознавчого дослідження від 04.03.2011р. становить 3 754,16 грн., яку стягнув з винного в ДТП водія ОСОБА_3

Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою, що згідно ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 ст. 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди само собою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого ст. 33 цього Закону обов'язку застосовується судом першої інстанції, у зв'язку із чим до участі у справі може бути залучений страховик.

У відповідності до вимог ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 1194 ЦК України при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. ст. 13, 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язковому з'ясуванню підлягав факт наявності чи відсутності полісу у власника транспортного засобу марки БМВ державний номер НОМЕР_1 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди та можливості притягнення до участі у справі у якості співвідповідача страховика.

З матеріалів справи вбачається, що у справі ухвалено заочне рішення та відповідач участі у розгляді справи не приймав.

Доводи апелянта зводяться до того, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню страховою компанією, з якою ним було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме ПАТ СК «Омега», яка до участі у справі залучена не була та якою вже виплачено позивачу страхове відшкодування, про що надав відповідні докази (а.с. 71) та скориставшись своїм правом заявив клопотання про витребування зі страхової компанії страхової справи за вказаним страховим випадком (а.с. 107-120) .

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на порушення вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не переконався та не дослідив умови договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема укладеного ОСОБА_3 зі страховою компанією й відповідно не з'ясував чи мав можливість ОСОБА_4 реалізувати своє право на відшкодування матеріальної шкоди за рахунок страхової компанії відповідно до умов такого договору та чи не реалізував він його на момент подачі позову.

Між тим, з'ясування зазначених обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, без їх з'ясування, висновок суду є помилковим.

Крім того, суд першої інстанції, в порушенням вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, та в порушення вимог ст. 33 ЦПК України не обговорив питання про залучення до участі у справі в якості відповідача (співвідповідача) ПАТ СК «Омега» і цими діями обмежив його у правах, встановлених ст. 31 ЦПК України, порушивши принцип здійснення судочинства на засадах змагальності сторін.

Суд першої інстанції, не роз'яснив позивачу право звернутись до суду з клопотанням у порядку ст. 33 ЦПК України, та не залучив до участі у справі в якості відповідача ПАТ СК «Омега». Суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень, не має права залучати таку особу до участі у справі на стадії апеляційного провадження, навіть зі згоди осіб, які беруть участь у справі. Це пов'язано з дією засадничих принципів цивільного процесу (диспозитивності, змагальності, тощо). Крім того, апеляційний суд не повинен повністю підміняти собою суд першої інстанції, оскільки він не є судом першої інстанції, а незалучені особи були б позбавлені повноцінного суду першої інстанції з його правами та обов'язками, процедурою розгляду справи в суді першої інстанції та можливістю апеляційного оскарження ухваленого судового рішення. Також вони будуть позбавлені й реального та повноцінного суду другої інстанції.

Враховуючи наведене, керуюсь вимогами ст. 11 ЦПК України, якою передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: