| визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Представники:
від
позивача:
ОСОБА_1. від
відповідача: ОСОБА_2 На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України
в судовому засіданні 28.05.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини
постанови. ОБСТАВИНИ
СПРАВИ: До Окружного
адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою
відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»з позовом
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень від 08.01.2008р .№ 0003312310/0; від
02.04.2008 р. № 0003312310/1; від 26.05.2008 р. №0003312310/2; від 18.08.2008
р. № 0003312310/3 на загальну суму 25
506,52 грн., з яких 17 004,35 грн. основного платежу та 8 502,17 грн. штрафних
(фінансових) санкцій. В
обґрунтування позовних вимог підприємство посилається на те, що відповідач
дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7
Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97ВР, а
саме, віднесення до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на
додану вартість за червень 2005 р. на суму 17 004,35 грн. На думку позивача,
висновки, викладені в актах не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому
податкові повідомлення -рішення винесені за наслідками даного акту є
незаконними та підлягають визнанню недійсними. Відповідач
позов не визнав та зазначив, що при
проведенні перевірки Товариства з питань взаємовідносин з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2
період з 01.10.2004 р. по 01.10.2007 р. було встановлено заниження податкового
кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 17004,35 грн. Враховуючи
вищевказані порушення ДПІ у Cвятошинському районі м. Києва було визначено суму
податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25
506,52 грн., з яких 17 004,35 грн. основного платежу та 8 502,17 грн. -штрафні
(фінансові) санкції, застосовані на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1
статті 17 Закону України № 2181-ІІІ від
21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами». Розглянувши
подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників,
всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов,
об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і
вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: Державною
податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва була проведена невиїзна
позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю
«ІНФОРМАЦІЯ_1»з питань правових відносин з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2»(ЄДРПОУ НОМЕР_1)
за період: з 01.10.2004 р. по 01.10.2007 р. За
результатами перевірки складено акт перевірки 25.12.2007 р.
№264/23-809/32251641, за результатами якої було встановлено порушення вимог
п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі за текстом -
Закон № 168/97-ВР). На підставі
акту перевірки № 264/23-809/32251641 від 25.12.2007 р. було прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0003312310/0 від 08.01.2008 р. Позивач не
погодився з вказаним податковим повідомленням -рішенням та в порядку
передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від
21.12.2000 р. № 2181-ІІІ оскаржив до ДПІ у Святошинському районі м. Києва, ДПА
у м. Києві та ДПА України. За
результатом розгляду скарг ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»податковими органами були прийняті
рішення, згідно яких податкове повідомлення -рішення від 08.01.2008 р.
№0003312310/0 було залишено без змін, скарги позивача без задоволення (копії
скарг та рішень у матеріалах справи). Перевіркою
правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на
додану вартість встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України
«Про податок на додану вартість», товариством безпідставно віднесено до складу
податкового кредиту суми по податкових накладних за червень 2005 р., що
призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на
загальну суму 17 004,35 грн. В акті
перевірки від 25.12.2007 р. № 264/23-809/32251641 вказано, що позивач
безпідставно відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість по
податкових накладних, що виписані ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2», на суму ПДВ -17 044,35
грн. по договору про проведення рекламної компанії № 35 від 27.05.2005 р. Однак,
рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11.05.2006 р. за цивільним
позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_2»,
ОСОБА_4, 3-ті особи без самостійних вимог: Державна податкова інспекція у
Оболонському районі м. Києва, Оболонська районна у м. Києві державна
адміністрація про визнання установчих документів недійсними, позовні вимоги
ОСОБА_3були задоволені, а саме визнані недійсними установчий договір про
створення та діяльність ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2реєстрований Оболонською районною у м.
Києві державною адміністрацією за № 113883 з 18.08.2003 р.; свідоцтво про
реєстрацію платника податку на додану вартість № 36752585 з 22.09.2003 р. та
припинена юридична особа ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2». Згідно
пояснень засновника ОСОБА_3 щодо вказаного підприємства він ніякого відношення
не має, волевиявлення займатися господарською діяльністю він не мав, у
державних установах товариство не реєстрував, ніяких дій по здійсненню
підприємницької діяльності не вчиняв. Фактично
підприємницька діяльність ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2»проводилась невідомими особами,
статут містить недостовірні дані щодо засновника та місцезнаходження
підприємства, чим створені умови для здійснення іншими фізичними особами
діяльності поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків, а
тому установчі документи не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам
чинного законодавства України. Отже,
оскільки рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 травня 2006р. є чинним,
що підтверджується довідкою від суду, то згідно з ст.124 Конституції України,
судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання
на всій території України. Таким чином,
відповідач зазначає, що від дати - (22.09.2003 р.) внесення до реєстру
платників податку на додану вартість ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2», всі податкові накладні
вважаються недійсними, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства. Тим самим,
встановлено порушення п.п.7.4.4 п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про
податок на додану вартість»та винесено оскаржуване податкове повідомлення
-рішення. На думку
позивача, висновки акту перевірки не відповідають дійсності, оскільки
перевіркою не встановлено і не доведено, що під час проведення господарських
операцій зі сторони ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»якимось чином порушувалось законодавство:
щодо всіх угод були підписані договори, складені видаткові та податкові
накладні, розрахунок проведено повністю в безготівковому порядку на поточний
рахунок продавця, податок на додану вартість сплачено повністю в ціні товару,
суми ПДВ відображені в книзі обліку придбання товарів і у реєстрі отриманих
податкових накладних повністю відповідають даним податкової декларації за
червень 2005 р. Позивач
стверджує, що не міг бути обізнаний з обставинами державної реєстрації ТОВ
«ІНФОРМАЦІЯ_2», оскільки остання вела господарську діяльність, господарські
операції проводила в безготівковому порядку на свій поточний рахунок. Відповідно
до ст. 69 КАС України доказами в
адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд
встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у
справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дослідивши
матеріали справи, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про
наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на
наступне. Згідно з п.
3 ст. 10 Закону України „ Про державну податкову службу" від 04.12.90р. №
509-ХІІ (із змінами та доповненнями) державні податкові інспекції в
районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані
державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність
подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових
декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків,
інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо
правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів. Актом
перевірки від 25.12.2007 р. № 264/23-809/32251641 встановлено порушення
позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану
вартість»в результаті чого завищено податковий кредит з додану вартість на
загальну суму 17 004,35 грн. та винесено податкове повідомлення - рішення №
0003312310/0 від 08.01.2008 р. про визначення суми податкового зобов'язання з
податку на додану вартість на загальну суму 25 506,52 грн., з яких 17 004,35
грн. основного платежу та 8 502,17 грн.-штрафних (фінансових) санкцій. В ході
перевірки було встановлено, що ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»мала фінансово-господарські
відносини з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2»з яким у перевіряємий період був укладений
договір та отримано податкові накладні, видаткові накладні. Статтею 67
Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та
збори в порядку і розмірах, встановлених законом. В силу п.
1.3 ст. 1 Закон України "Про податок на додану вартість" - платник
податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та
внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує
товари на митну територію України. А відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього
Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається
виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому
ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено,
що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані
зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням
(місцем проживання). Відповідно
до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких
витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості
таких робіт (послуг). Підпунктом
7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як
платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього
Закону. У
відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої
наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037,
податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на
включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна
вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як
платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний
податковий номер платника податку на додану вартість. Відповідно
до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні»№996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить
відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із
ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по
господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні
документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції,
а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати
обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце
складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та
обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або
інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні
господарської операції. Згідно з
підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника
податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата
списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів
(робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі
розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата
отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку
товарів (робіт, послуг); Не
підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого
(нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені
податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами
згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А
податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону
складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох
примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається
у продавця товарів (робіт, послуг). Правовий
аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт
господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в
наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому
порядку зареєстровані як платники податку. Рішенням
Оболонського районного суду м. Києва від 11 травня 2006 р. суд вирішив: визнати
недійсними установчий договір про створення та діяльність ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2реєстрований
Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією за № 113883 з
18.08.2003 р.; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №
36752585 з 22.09.2003 р. та припинена юридична особа ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2». Відповідно
до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини,
встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській
справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у
яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Оболонським
районним судом при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Товариства з
обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_2», ОСОБА_4, 3-ті особи без самостійних
вимог: Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва, Оболонська
районна у м. Києві державна адміністрація про визнання установчих документів
недійсними, було встановлено, що засновник та директор ТОВ
«ІНФОРМАЦІЯ_2»ОСОБА_3оформив підприємство за винагороду в зв'язку зі скрутним
матеріальним становищем, мети займатися господарською діяльністю він не мав,
відомостей щодо знаходження установчих документів, печатки та свідоцтва
платника ПДВ, а також інформацією щодо місцезнаходження товариства він не володіє. Відповідно
до абз. 10 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність України»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ -документ, який
містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здіснення, а
згідно із ст.. 9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні
документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним
актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні
документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції,
а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати
обов'язкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву
підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської
операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають
змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської
операції. Фактично
підприємницька діяльність ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2»проводилась невідомими особами,
статут містить недостовірні дані щодо засновника та місцезнаходження
підприємства, чим створені умови для здійснення іншими фізичними особами
діяльності поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків, а
тому установчі документи не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам
чинного законодавства України. Отже,
оскільки рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 травня 2006р. є
чинним, то згідно ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами
іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно ст.
129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Таким
чином, установчі документи ТОВ
«ІНФОРМАЦІЯ_2»визнані недійсними з дати їх реєстрації, тобто з 18.08.2003 р. та
свідоцтво про реєстрацію ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2»платником податку на додану вартість
визнано недійсним від дати внесення до реєстру платників ПДВ, тобто з
22.09.2003 р., а всі податкові накладні вважаються недійсними, оскільки не
відповідають вимогам чинного законодавства. Відповідно
до пп. 7.2.3 (1) п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про
податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями), податкова накладна
складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох
примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається
у продавця. Крім того,
позицію з цього приводу визначив Вищий. Господарський суд України в своєму
роз'ясненні № 02-5/111 від 12.03.1999 р., якщо судом визнається недійсним
свідоцтво про реєстрацію як платника ПДВ, то це свідоцтво розглядається як
юридичний акт, що підпадає під дію ст. 12 Господарського процесуального
кодексу. Свідоцтво визнається недійсним з моменту його видачі, а це означає, що
підприємство взагалі не мало статусу платника ПДВ. Це позбавляє таке
підприємство права видавати податкові накладні згідно із Законом України від
03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», видані податкові
накладні набувають статусу недійсних і позбавляють покупця права на податковий
кредит". Відповідно
до п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР право на нарахування податку
та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як
платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно
до п.6.2 «Порядку заповнення податкової накладної»затвердженого наказом
Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №165 та
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. № 233/2037,
податкова накладна дає право, зареєстрованому як платник податку, на включення
до податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість. Але в
абзаці 1 п.5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається
недійсною у разі її заповнення особою іншою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку.
Відповідно п.2 Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як
платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий
номер платника ПДВ. Відповідно
до абз.10 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність
в Україні»№996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить
відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із
ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарських
операціях, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для
бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні
бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -
безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити:
назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені
якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність
її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати
особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно із
Наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її
заповнення»№165 від 30.05.1997 р., зареєстрованого у Мін'юсті № 233/2037 від
23.06.1997 р. всі складені примірники податкової накладної підписуються особою,
уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та
скріплюються печаткою такого платника податку -продавця. Крім того,
договір про надання рекламних послуг № 35 від 27.05.2005 р., який укладений між
позивачем та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2»є недійсним в силу закону, оскільки зазначений
правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину Зокрема, відсутнє
вільне волевиявлення учасника провочину та його відповідність внутрішній волі. Згідно ст.
203 Цивільного Кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає
загальним умовам дійсності правочину. До зазначених умов відноситься:
законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника провочину та його відповідність внутрішній волі. Як вольова
дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням,
наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину потрібна не тільки
воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Отже, волевиявлення є
способом, яким внутрішня воля особи дістає свій вираз зовні. Для чинності
правочину волевиявлення його учасника має бути вільним і відповідати його
внутрішній волі, тобто формування волевиявлення повинно бути вільним від
факторів, що могли б викривити уяву особи про зміст правочину (омана, обман)
або створити бачення наявності внутрішньої волі за її відсутності. Відповідно
до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є
недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які
встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного
кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена
законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним
судом не вимагається. Окрім того,
укладені договори між Позивачем та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2»об'єктивно призвели до
порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться
про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи,
оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 "Бюджетного кодексу України"
від 21.06.2001р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та
інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено
законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст. 9
вищезазначеного Кодексу "Визнаються передбачені податковими законами
України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові
платежі", згідно з ст. 2 Закону України "Про систему
оподаткування" №1251-12 від 25.06.91р., "під податком ... слід
розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня ..., здійснений
платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про
оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних
цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку,
становить систему оподаткування" та Конституції України, оскільки
протиправні дії позивача та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» руйнують бюджетну систему
держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави. Згідно
правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня
2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно
з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого
правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно,
даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме ч.
1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу є
недійсним (нікчемним), оскільки його недійсність встановлена законом визнання
такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ч. 1
ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих,
що пов'язані з його недійсністю. Відповідно
до ч. І ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним,
є недійсним з моменту його вчинення. Враховуючи
вищевикладене, зазначений договір між позивачем та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2», є
нікчемними, а право Позивача на податковий кредит з податку на додану вартість
на підставі податкових накладних, виданих на виконання такої угоди, не виникає. Це означає,
що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як
податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість. Відповідно
до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені
судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що
набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть
участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Згідно ст.
86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у
справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,
всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду
наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність
кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх
сукупності. Відповідно
до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону. України від 21.12.2000 №2181
-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами»(із змінами та доповненнями) (далі - Закон України
№ 218-ІІІ), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму
податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у
підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий
платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від
суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових
періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу),
починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи
податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків
податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти
відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових
періодів, що минули. Таким чином,
суд погоджується з висновками ДПІ у Святошинському районі м.Києва щодо
порушенням позивачем вимог пп. 7.4.5 п.
7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та застосування до ТОВ
«ІНФОРМАЦІЯ_1»штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту
17.1 статті 17 Закону України №
2181-ІІІ. За таких
обставин, податкові повідомлення-рішення від 08.01.2008 р .№0003312310/0; від
02.04.2008 р. № 0003312310/1; від 26.05.2008 р. №0003312310/2; від 18.08.2008
р. № 0003312310/3 на загальну суму 25
506,52 грн., з яких 17 004,35 грн. основного платежу та 8 502,17 грн. штрафних
(фінансових) санкцій, є правомірними. Згідно з ч.3
ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження
рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди
перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з
якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед
законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням
необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод
та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі
прийняття рішення; 10)
своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України
суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого
органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і
службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно
до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких
ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72
цього Кодексу. Згідно з ч.
2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій
чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування
правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,
якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач,
як суб'єкт владних повноважень, довів
правомірність прийнятих ним податкових повідомлень -рішень. Зважаючи на викладене, суд дійшов
висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав
суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність
прийнятого податкового повідомлення - рішення. Враховуючи
вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України,
Окружний адміністративний суд м. Києва, - ПОСТАНОВИВ: В
адміністративному позові відмовити. Постанова
відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України
набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне
оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Постанова
суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про
апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про
апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти
днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову
суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне
оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються
Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний
суд міста Києва. Суддя Добрянська
Я.І.
Часті запитання
Який тип судового документу № 3793981 ?
Документ № 3793981 це Постанова
Яка дата ухвалення судового документу № 3793981 ?
Дата ухвалення - 28.05.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 3793981 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 3793981 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Інформація про судове рішення № 3793981, Окружний адміністративний суд міста Києва
Судове рішення № 3793981, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 28.05.2009.
Форма судочинства - Адміністративне,
форма рішення - Постанова.
На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Судове рішення № 3793981 відноситься до справи № 6/227
Це рішення відноситься до справи № 6/227. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
| 
