Постанова № 37938415, 18.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 р. Справа № 545/3540/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бартош Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 22.11.2013р. по справі № 545/3540/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавської області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

30.08.2013 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просить суд про скасування постанови відповідача від 19 серпня 2013 року у виконавчому провадженні №33142264 з виконання виконавчого листа №2а-31/2011 виданого 14.05.2012 року Полтавським районним судом Полтавської області та зобов"язати відповідача виконати виконавчий лист №2а-31/2011 виданий 14.05.2012 року Полтавським районним судом Полтавської області виконати нездійнені заходи встановлені Законом для виконання виконавчого листа №2а-31/2011 виданого 14.05.2012 року Полтавським районним судом Полтавської області.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 22.11.2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем було подано апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову суду першої інстанції від 22.11.2013 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 22.03.2011 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області провести перерахунок та виплату на користь позивача як постраждалій особі внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії пенсії з 30.11.2009 року.

25 червня 2012 року постановою відповідача ВП №3314226 було відкрито виконавче провадження, наданий термін для добровільного виконання до 7 липня 2012 року.

Боржником розпорядженнями від 09.08.2012 року № 6090/0213 здійснено перерахунок пенсії позивача за період часу з 30.11.2009 року по 01.07.2012 рік, виплату коштів не проведено у зв"язку з відсутністю відповідного фінансового ресурсу бюджету.

7 вересня 2012 року постановою відповідача ВП №3314264 закінчено виконавче провадження.

27 листопада 2012 року згадану више постанову від 07.09.2012 року постановою Полтавського районного суду Полтавської області за результатами розгляду справи 31625/3850/12 скасовано.

17 січня 2013 року постановою відповідача було відновлено виконавче провадження.

4 лютого 2013 року боржником повідомлено про неможливість проведення відповідних виплат в зв"язку з відсутністю відповідного фінансового ресурсу.

28.05.2013 року до Полтавського окружного адміністративного суду направлено подання про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Зазначене вище стало підставою для зупинення виконавчого провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду Полтавської області №816/3279/13-а від 05.06.2013 року подання відповідача про зміну способу і порядку виконання рішення суду повернуто.

3 липня 2013 року виконавче провадження поновлено.

3 липня 2013 року на боржника покладений штраф в розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду.

3 липня 2013 року постановою відповідача призначена експерта (спеціаліста) для участі у виконавчому провадженні для перевірки правильності нарахування пенсії згідно рішення суду.

18 липня 2013 року повідомлено про неможливість участі спеціаліста у зв"язку з находженням його у відпустці по вагітності і пологах.

13 серпня 2013 року на боржника накладений штраф за невиконання рішення суду у подвійному розмірі.

19.08.2013 року відповідачем була ухвалена постанова за № ВП 33142264 про закінчення виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчого листа на користь позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того , що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 19.08.2013 року ухвалена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", своєчасно та з урахуванням усіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.

Протокольною ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року було здійснено заміну первинного відповідача з Відділу примусового виконання рішень суду Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області на Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 11 цього Закону передбачений обов'язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме постанови про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-а-190/2009 виданого Полтавським районним судом Полтавської області.

Також відповідно до п. 11 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Крім того згідно ч. 3 ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до нього штрафні санкції та інші заходи, передбачені ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", після чого виконавчий документ постановою державного виконавця повертається до суду, що його видав.

Колегія суддів зазначає, що вимоги Закону України "Про виконавче провадження" містить вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, а саме:

визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи;

фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Матеріали справи свідчать про те, що виконавчим органом не вжиті всі можливі заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження ", спрямовані на виконання рішення суду.

Колегія суддів зауважує на те, що питання про проведення перевірки правильності здійсненого перерахунку боржником пенсії відповідно до судового рішення за заявою стягувача вирішено лише шляхом призначення до участі у справі експерта (спеціаліста) Управління праці та соціального захисту населення Полтавської районного ради Полтавської області.

Проте, перевірка правильності здійсненого перерахунку боржником пенсії відповідно до судового рішення проведена не була.

Крім того, колегія суддів зауважує про неврахування судом першої інстанції практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до висновків рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі "Жовнер проти України" державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

Окрім цього, колегія суддів зауважує, що в даному рішенні зазначено, що невиконання рішення суду у зв'язку з відсутністю коштів, є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, а також статті 1 Протоколу №1 до зазначеної Конвенції.

Частиною 2 статті 8 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийнято та вчинено не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; а без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні позову про скасування постанови відповідача від 19 серпня 2013 року, та в цій частині прийняти нове рішення про скасування постанови відповідача від 19 серпня 2013 року.

Стосовно частини позовних вимог про зобов"язання відповідача виконати нездійснені заходи встановлені Законом України "Про виконавче провадження " для виконання виконавчого листа №2а-31/2011, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до ч.1, 3 ст.51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Абзацем 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначено, що суд може ухвалити постанову про зобов"язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб"єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Наведена вище норма Закону України "Про виконавче провадження" передбачає обов"язок відповідача по здійсненню відновлення виконавчого провадження, чим виключає можливість суду втручатись у дане питання.

За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення даної частини позову.

Судом першої інстанції під час вирішення справи були неправильно враховані норми матеріального права - Закон України "Про виконавче провадження", норми процесуального права - стаття 8 Кодексу адміністративного судочинства України, тому судове рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п. 3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Колегія суддів дійшла до висновку про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 22.11.2013р. по справі № 545/3540/13-а скасувати в частині відмови у задоволенні позову про скасування постанови Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавської області від 19 серпня 2013 року ВП №33142264.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавської області від 19 серпня 2013 року ВП №33142264.

В іншій частині постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2013 року по справі №545/3540/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Мельнікова Л.В. Бартош Н.С.