Постанова № 37937113, 11.03.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 року Справа № П/811/330/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградоптсервіс"

до відповідача - Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградоптсервіс" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 вересня 2013 року №0000692206, №0000702206.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Кіровоградоптсервіс", податковим органом неправомірно, без наявності належних на те повноважень, було зроблено висновок про недійсність правочинів, укладених між позивачем та ПП "Інбудтраст", Підприємством "Щит" Дого "ІУБД" та без дослідження всіх можливих цивільно-правових та бухгалтерських і податкових документів встановлено порушення позивачем приписів Податкового кодексу України. Відтак, безпідставно, на думку позивача, винесено і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, у яких відповідач просить відмовити позивачеві у задоволенні позову у повному обсязі. Так, відповідач наголошує, що перевіркою ТОВ "Кіровоградоптсервіс" встановлено факт укладення позивачем угод з контрагентами, що мають ознаки „фіктивності", безпідставне включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, та неправомірне формування валових витрат. Вважаючи угоди, укладені позивачем із контрагентами ПП "Інбудтраст" за травень 2010 року, Підприємством "Щит" Дого "ІУБД" за період за грудень 2011 року - червень 2011 року, такими, що не мали на меті реального настання правових наслідків, відповідач наполягає на правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За клопотанням представників сторін розгляд та вирішення справи судом було здійснено у порядку письмового провадження.

Розглянувши у письмовому провадженні подані представниками позивача і відповідача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградоптсервіс" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 09 серпня 1996 року (Т.1, а.с.26) та з того часу перебуває на обліку у податковому органі.

У період з 08 по 14 серпня 2013 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградоптсервіс" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів і витрат, що вираховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток з ПП "Інбудтраст" за травень 2010 року, Підприємством "Щит" Дого "ІУБД" за період за грудень 2011 року - червень 2011 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 21 серпня 2013 року №44/11-23-22-06/22209574, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року, пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, п.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого, підприємством занижено податок на прибуток підприємств на суму 107595,00 грн., у тому числі: за І віріччя 2010 року на суму 20000,00 грн.; за IV квартал 2011 року - 13956,00 грн.; за І квартал 2012 року - 52478,00 грн.; за І півріччя 2012 року - 21161,00 грн.; також, пп.7.4.1,пп.7.4.5, п.7.4 статті Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року, вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 98268,00 грн.(Т.1, а.с.25-54)

На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 05 вересня 2013 року:

- №0000702206, яким ТОВ "Кіровоградоптсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 149 415,00 грн. (із них за основним платежем - 107 595,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 820,00 грн.);

- №0000692206, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 143 402,00 грн. (із них за основним платежем - 98268,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 45 134,00 грн.) (Т.1,а.с.10-11)

Як вбачається матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках акту перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту в результаті безпідставного віднесення до таких витрат та кредиту господарських операцій з контрагентами, які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

За приписами статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу, а також дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Водночас, відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України містить застереження, за яким не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зокрема, відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. При цьому, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Аналогічні за своїм змістом положення містив чинний на час виникнення спірних правовідносин Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Що стосується правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Аналогічні за своїм змістом положення містив чинний на час виникнення спірних правовідносин Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування валових витрат та податкового кредиту, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з контрагентами ПП "Інбудтраст" за травень 2010 року, Підприємством "Щит" Дого "ІУБД" за період за грудень 2011 року - червень 2011 року.

Судом з'ясовано такі обставини.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ТОВ "Кіровоградоптсервіс" за КВЕД є, зокрема, неспеціалізовна оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (46.39), оптова торгівля фруктами та овочами (46.31), оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами (46.32), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами (46.33) (Т.1, а.с.28).

Щодо взаємовідносин позивача з Підприємством "Щит" Дніпропетровської обласної громадської організації "Інвалідів та учасників бойових дій" судом встановлено наступне.

24 червня 2011 року між ТОВ "Кіровоградоптсервіс" (покупець) та Підприємством "Щит" Дого "ІУБД" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №Р/133, предметом якого є постачання позивачеві товару, а саме, рибної, м'ясної та іншої продукції (Т.4,а.с.141-142).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором Підприємство "Щит" Дого "ІУБД" у грудні 2011 року та у період з лютого по травень 2012 року виконало постачання товару позивачеві згідно укладеного договору.

Факт постачання товару за вищезазначеним договором підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 31 грудня 2011 року №145,72; від 29 лютого 2012 року №107; від 30 березня 2012 року №134; від 30 квітня 2012 року №101; від 31 травня 2012 року №141; (Т.4,а.с.143-149) та видатковими накладними (Т.4,а.с.151-152,154-156,158-159,161-162,165-166,168,170,172,174,176,178,180,182,184) на загальну суму 590 033,65 грн. (із них ПДВ - 98 338,94 грн.).

Судом встановлено також, що розрахунок за поставлений товар ТОВ "Кіровоградоптсервіс", здійснювало у безготівковій формі про що свідчать відповідні платіжні доручення (Т.4,а.с.150,153,157,160,163-164,167,169,171,173,175,177,179,181,183).

Згідно пояснень представника позивача, та як вбачається з матеріалів справи (Т.4,а.с.186-207), перевезення придбаного у Підприємством "Щит" Дого "ІУБД" товару здійснювалося силами постачальника.

Принагідно суд зазначає, що законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств. Тому, за наявності у ТОВ "Кіровоградоптсервіс" Податковим кодексом України та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" належно оформлених первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, відсутність товарно-транспортних накладних суд не розглядає як доказ безтоварності господарських операції позивача.

У свою чергу, на підтвердження подальшої реалізації придбаних у Підприємства "Щит" Дого "ІУБД" товару, позивачем надано до суду договори про закупівлю товарів, видаткові накладні, подорожні листи (Т.1.,а.с.79-250;Т.2,а.с.1-250;Т.3,а.с.1-253;Т.4,а.с.1-138).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Інбудтраст" судом встановлено наступне.

26 квітня 2010 року між ТОВ "Кіровоградоптсервіс" (замовник) та ПП "Інбудтраст" (виконавець) укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг, предметом якого є надання спеціальної інформації (кваліфікованої консультації); а замовник у свою чергу зобов'язується оплатити такі послуги (Т.4, а.с.212-214).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ПП "Інбудтраст" у травні 2010 року надало вказані послуги позивачеві згідно укладеного договору; зокрема з аналізу ринку оптової торгівлі (аналіз динаміки обсягу оптової торгівлі, характеристика структури ринку оптової торгівлі за формою діяльності, ринок логістики) (Т.4, а.с.224-246;Т.5,а.с.1-45).

Факт надання послуг за вищезазначеним договором підтверджується наявною у матеріалах справи податковою накладною від 28 травня 2010 року №148 (Т.4,а.с.214) та відповідним актом приймання-передачі наданих послуг (Т.4,а.с.215) на суму 96 000,00 (із них ПДВ - 16 000,00 грн.).

Судом встановлено також, що розрахунок за поставлений товар ТОВ "Кіровоградоптсервіс" здійснювало у безготівковій формі про що свідчать відповідні платіжні доручення (Т.4,а.с.209-211).

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договорів, податкових, видаткових накладних, акту приймання-передачі наданих послуг свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач включив понесені витрати до складу валових витрат та сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування валових витрат, податкового кредиту, є правомірними. Подані позивачем розрахункові документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача договірних зобов'язань.

Крім того, з інших документів, що містяться у матеріалах справи, вбачається фактичний рух активів позивача у зв'язку з його господарськими відносинами з контрагентами ПП "Інбудтраст", Підприємством "Щит" Дого "ІУБД".

Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій ПП "Інбудтраст", Підприємством "Щит" Дого "ІУБД", а відтак - і правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Встановлений судом факт правомірності формування податкового кредиту та валових витрат дає підстави для висновку про протиправне застосування до позивача штрафних санкцій на суму 36 820,00 грн. податковим повідомленням-рішенням №0000702206 та у сумі 45 134,00 грн., застосованих податковим повідомленням-рішенням №0000692206.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що висновки відповідача про безтоварність господарських операцій позивача зумовлені, перш за все, відомостями про недостовірність даних, відображених його контрагентами у податковій звітності. Такі висновки податкового органу суперечать загальноправовим принципам. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та для визнання протиправними і скасування оскаржуваних повідомлень-рішень.

За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, у дані справі відповідач не довів правомірності своїх рішень.

Викладене вище дає підстави вважати, що позивачеві було протиправно донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість за основним платежем і за штрафними санкціями, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування оскаржуваних повідомлень-рішень.

Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 487,20 грн. (Т.1,а.с.2), а тому зазначена сума підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 05 вересня 2013 року №0000702206, яким ТОВ "Кіровоградоптсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 149415,00 грн. (із них за основним платежем - 107595,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36820,00 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 05 вересня 2013 року №0000692206, яким ТОВ "Кіровоградоптсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 143402,00 грн. (із них за основним платежем - 98268,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 45134,00 грн.).

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Кіровоградоптсервіс" судовий збір у розмірі 487,20 грн з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.В. Кравчук