Постанова № 37936938, 31.03.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2014 року № 810/704/14-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма - лізинг" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

3 лютого 2013 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма - лізинг" (далі - позивач) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 грудня 2013 р. № № 0009262204, 0009272204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "КПТ МІГ" (далі - ТОВ "КПТ МІГ"). Стверджує, що всі укладені позивачем угоди були реальні та виконані їх сторонами в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що правочини між позивачем та ТОВ "КПТ МІГ" за період з 1січня по 31 березня 2011 р., здійснені без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що названі правочини є нікчемними (а.с. 64-70).

28 березня 2014 р. представниками сторін були подані клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

30 жовтня 2000 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серія АВ № 074889 (а.с. 45-48).

У період з 6 по 12 грудня 2013 р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "КПТ МІГ" за період з 1 січня по 31 березня 2011 р., за результатами якої 12 грудня 2013 р. було складено акт перевірки № 351/10-06-22-04/31033785 (далі - акт перевірки № 351/10-06-22-04/31033785) (а.с. 19-31).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

1) п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2012 р. № 2755-VI (далі - ПК України), що призвело до заниження суми податку на прибуток на загальну суму 106 975 грн 00 коп., в т.ч. за 1 квартал 2011 р. у сумі 106 975 грн 00 коп.

2) п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) на загальну суму 63 406 грн 00 коп., в т.ч. в березні 2011 р. у сумі 63 406 грн 00 коп. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за березень 2011 р. у сумі 22 174 грн. 00 коп.

3) пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 5 червня 1996 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

4) п. 8 розділу 3 «Порядку Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 р. № 41 позивач невірно визначено суму податкового зобов'язання (далі - Порядок № 41).

На підставі висновків акту № 351/10-06-22-04/31033785 перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення. Зокрема, від:

- 27 грудня 2013 р. податкове повідомлення - рішення № 0009262204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 22 174 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0009262204) (а.с. 9);

- 27 грудня 2013 р. податкове повідомлення - рішення № 0009272204, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 95 109 грн 00 коп., з якої за основним платежем - 63 406 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 31 703 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0009272204) (а.с. 10);

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України, Положенням № 88 та Порядком № 41.

Згідно з вимогами п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до вимог п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як убачається з п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з вимогами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з вимогами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Як убачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із аналізу положень ст. ст. 138 і 198 ПК України вбачається, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з вимогами п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до вимог п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як убачається з п. 201.12 ст. 201 ПК України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно з вимогами пп. 1.2 п. 1 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог положення.

Відповідно до вимог пп. 2.1, пп. 2.4 п. 2 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як убачається з п. 8 Розділу 3 Порядку № 41, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій з контрагентом - ТОВ "КПТ МІГ" та зроблено висновок, що господарські операції між ними були фіктивними правочинами.

Проте, даний висновок суд вважає помилковим з таких підстав.

2 березня 2011 р. між позивачем (замовником) та ТОВ "КПТ МІГ" (виконавецем) було укладено договір на проведення комплексної хімчистки автомобілів № 0302/2011 (далі - договір № 0302/2011) (а.с. 32-33).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору виконавець взяв на себе зобов'язання здійснити комплексну хімчистку автомобілів у кількості та відповідно до завдань замовника, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити роботи.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 названого договору виконавець виконував роботи згідно з Специфікацією, в якій замовник визначав перелік робіт з комплексної хімчистки автомобілів.

На виконання договору № 0302/2011 позивачем суду було надано такі докази. Зокрема:

1. Специфікація (вартість комплексної хімчистки автомобілів), згідно з якою загальна вартість робіт щодо хімчистки автомобілів становить 513 480 грн 00 коп. в т.ч. податок на додану вартість 85 580 грн 00 коп. (а.с. 34-36)

2. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25 березня 2011 р. № ОУ-00000115 на загальну суму 513 480 грн 00 коп. (а.с. 37);

3. Податкову накладну від 25 березня 2011 р. № 54 на загальну суму 513 480 грн

00 коп. (а.с. 38);

4. Картку рахунку від 1 січня 2010 р. № 6851, з якої вбачається, що загальна сума, яка підлягає сплаті позивачем на користь ТОВ "КПТ МІГ" складає 513 480 грн 00 коп. (з якої фактично сплачено 25 574 грн оо коп.) (а.с. 109).

Перелічені документи були підписано посадовою особою ТОВ "КПТ МІГ" та завірені печаткою цього товариства.

До того ж судом враховано, що на дату укладення та виконання договору контрагент ТОВ "КПТ МІГ" був зареєстрований як юридична особа 1 вересня 2010 р., а його керівником визначено Озоженко Є.Г. та Чичикало Д.О.

Дана обставина підтверджується копією витягу пошуку відомостей в ЄДР (а.с. 105 - 108).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору № 0302/2011 дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договору № 0302/2011 призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договору № 0302/2011 у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ "КПТ МІГ", що підтверджується копією витягу пошуку відомостей в ЄДР (а.с. 105 - 108).

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору № 0302/2011 між позивачем та ТОВ "КПТ МІГ".

При цьому суд не приймає до уваги подану відповідачем витяг з реєстру податкових накладних, згідно з яким ТОВ "КПТ МІГ" не зареєструвало в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 25 березня 2011 р. № 54 за таких обставин. Згідно з п. 11 Підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідні положення ПК України, податкові накладні на суму від 10 000 грн до 100 000 грн повинні були реєструватися в реєстрі починаючи з 1 січня 2012 р. У податковій накладній від 25 березня 2011 р. № 54 було зазначено податок на додану вартість в сумі 85 000 грн 00 коп.

Отже, названа податкова накладна на дату її видачі не підлягала реєстрації в Єдиному державному реєстрі.

Представник відповідача визнав дану обставину в судовому засіданні.

Крім того, судом не може бути взято до уваги посилання представника відповідача на акт перевірки від 28 липня 2011 р. № 1742/23-04/37270370 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "КПТ МІГ" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий - травень 2011 р. оскільки, даний акт жодним чином не стосується господарських відносин між позивачем та ТОВ "КПТ МІГ".

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та не надано суду доказів, які б спростовували надані позивачем докази.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення № № 0009262204, 0009272204 протиправними та такими, що підлягають скасуванню

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 27 грудня 2013 р. № № 0009262204, 0009272204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю " Оптіма - лізинг " сплачений ним судовий збір у сумі 234 (двісті тридцять чотири) грн 57 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.